Що гірше грає Манчестер Юнайтед, то гостріше останніми тижнями висловлюється головний тренер команди Майкл Каррік. Якщо йому судилося піти, то без бою він не здасться.

Як і вболівальники Юнайтед, Каррік зараз переживає непрості часи. Він і сам один із них: ще рік тому, приблизно в цей період, мав абонемент на домашні матчі команди й сидів на головній трибуні. Його біль не приховати. Та чи врятує це тренера від звільнення? Навряд чи, якщо результати не покращаться. Проте Каррік очолює Юнайтед, тож його слова досі мають вагу. Особливо для вболівальників, які з 2013 року вже стільки разів бачили одну й ту саму історію зі звільненням чергового тренера, що втомилися від цього сценарію.

П'ятничний виступ Карріка на початку пресконференції тривав п'ять із половиною хвилин. Він говорив про єдність, енергію, інтенсивність, задоволення від гри, стійкість, підтримку, ідентичність і перемоги. У цих словах відчувалося щось справжнє, щось близьке його серцю. Вони йшли від нього самого, а не з кабінету якоїсь лондонської маркетингової агенції.

Звісно, це лише слова. Якщо Борнмут переможе на Олд Траффорд, вони навряд чи багато важитимуть. 

Каррік уже двічі перепросив уболівальників, які вирушили до Комо на матч у середу, що завершився поразкою 1:4. У сучасному футболі про таких фанатів, схоже, дедалі частіше забувають. Матчі переносять заради телевізійної аудиторії, майже не зважаючи на тих, хто приходить на стадіон. Але саме ці люди створюють атмосферу й підтримують команду. Вони важливі. І сьогодні їхня підтримка знову матиме значення.

Емоційний вступ Карріка на п'ятничній пресконференції, до якого його ніхто не підштовхував, важко назвати промовою досвідченого державного діяча. Каррік ніколи не вважався видатним оратором, але цього разу його слова мали значення. У них не було й натяку на капітуляцію. Навпаки, тренер дав зрозуміти: він не опустив рук і щиро вірить, що здатен вирівняти курс Манчестер Юнайтед, який небезпечно хитається.

За роки в ролі гравця, тренера, а тепер і головного тренера Каррік побачив достатньо, щоб мати власну думку. Він має повне право згадувати легенд минулого, з якими його пов'язує особистий досвід: сера Метта Басбі, сера Боббі Чарльтона, сера Алекса Фергюсона, Раяна Гіггза та Вейна Руні. Саме вони, їхні здобутки й спадщина надихають його.

Та нинішнім гравцям Юнайтед до рівня цих легенд далеко. Від Карріка, по суті, очікують, що він зробить шовковий гаманець зі свинячого вуха.

Головне питання в тому, чи знайдуть його слова відгук у гравців і чи підтримає його клуб. Якби Омар Беррада або Джейсон Вілкокс стали поруч із Карріком перед командою й чітко заявили: "Майкл Каррік — ваш тренер, і він нікуди не піде", футболісти отримали б чіткий сигнал. Далі все залежало б від них самих: або спробувати повернутися до тієї форми, яку вони демонстрували із січня до травня, або й далі дутися та шукати приводи для невдоволення.

Другий варіант навряд чи піде їм на користь. Достатньо подивитися, як складається кар'єра більшості їхніх колишніх одноклубників, щоб зрозуміти: не скрізь трава зеленіша.

Зрештою, усі ці гравці хочуть бути частиною команди-переможця в одному з найбільших клубів світу. Можливо, вони й не доросли до рівня Роя Кіна чи Еріка Кантона, але й до команди, яка програватиме щотижня, їм далеко.

Сезон для Манчестер Юнайтед складається жахливо, хоча в окремих матчах команда демонструвала непоганий футбол. Та якщо дивитися на її гру загалом, приводів для оптимізму зараз майже немає. Можливо, Юнайтед програє Борнмуту, хоча команда цілком здатна несподівано видати сильний матч. До того ж ми вже бачили, нехай і лише протягом кількох місяців, наскільки привабливим може бути футбол Карріка. За Рубена Аморіма такого не було — хіба що в окремих матчах.

Що гравці думають про слова свого тренера? Чи здатні вони бодай на якийсь час забути про власні інтереси й наступні контракти? Чи викладатимуться на повну, чи просто чекатимуть на чергову зміну тренера?

Каррік не виносить претензії до гравців на публіку, хоча після того розгрому в Комо мав би на це повне право. На пресконференції він також не став особливо зачіпати Бруну Фернандеша, який у середу фактично підставив свого тренера, публічно розкритикувавши його рішення. У словах Фернандеша щодо тактики був сенс, і Каррік мав би це розуміти. Але яка користь від того, щоб обговорювати такі речі на загал?

Каррік цілком міг би посадити свого капітана на лаву запасних. Та, можливо, він вирішив не опускатися до цього. У команді й без того вистачає проблем, а ще й надто багато гравців недоступні через травми. Юнайтед конче потрібен сильний виступ Фернандеша. Не менше він потрібен і самому португальцю, який останнім часом грає не на своєму рівні та демонструє невдоволення.

Карріку знадобилося забагато часу, щоб усвідомити: недостатньо просто чекати, поки все саме собою налагодиться. Раніше він вважав, що команді не щастить, навіть коли в окремих матчах її просто розбирали на частини. Тепер тренер визнав проблему. І цим показав, що не ставить власне самолюбство вище за інтереси команди, як це робили деякі його попередники. Він залишається вірним своїм принципам і клубу. Коли команда не може перемагати, усе це відходить на другий план, але значення не втрачає. І це не робить Карріка тренером, який на все погоджується. Він просто не хоче підносити сірник до клубу, який і без того просочений бензином.

Каррік ніколи не був прихильником зайвої драми. Він заявив, що "безумовно, щось із цим робитиме", адже "ми трохи втратили орієнтири". Йдеться про жахливу форму Юнайтед останнім часом. Що саме задумав тренер і як збирається втілювати свої плани, ще побачимо.

Можливо, він і далі робитиме ставку на обережність і спокій — як і протягом усього часу на чолі команди. Каррік не намагається здаватися кимось іншим. Він не має прихованих мотивів, не влаштовує кулуарних ігор і не зливає журналістам образливі коментарі через невдалі переговори з агентами. Він прямолінійний, хоча за бажання може показати й зовсім несподіваний бік свого характеру. Наприклад, після перемоги в Лізі чемпіонів 2008 року гравці Юнайтед святкували до ранку, але саме Каррік затримався найдовше.

Ніхто не чекав, що Юнайтед боротиметься за чемпіонство. Але й такого провалу на старті сезону ніхто не передбачав. Якщо Каррік не зможе привести команду до перемог, він втратить роботу. Водночас майже всі тренери Юнайтед після відходу Алекса Фергюсона вважали, що їх звільнили передчасно. І кожен мав вагомі аргументи на свій захист.

У матчі проти Борнмута вболівальники на Олд Траффорд підтримуватимуть і Карріка, і його гравців. Але вони також вимагатимуть від команди відповідати її рівню, викладатися на повну й боротися до кінця. Щоправда, настрої на стадіоні можуть змінитися миттєво — ми вже бачили це, коли Юнайтед пропускав черговий швидкий гол. За попереднього тренера команда пропустила першою в 22 із 33 матчів. Тепер вона опиняється в невигідному становищі ще до того, як гра встигає як слід розпочатися.

Навіть зараз уболівальники Юнайтед мріють побачити в Карріку великого тренера, який поверне клуб на вершину. Але вони також бачать те, що відбувається на полі. І це потрібно змінювати.

Каррік пішов у наступ. Тепер настав час його гравцям зробити те саме.

The Athletic