До завершення сезону англійської Прем’єр-ліги залишається зовсім небагато часу, тож дедалі боліснішими стають відчуття вболівальників лондонського Арсенала відносно третьої поразки за сезон від головного конкурента в боротьбі за чемпіонську корону — Манчестер Сіті. А тут ще й календар у команди Мікеля Артети був таким, що й не позаздриш. Зокрема, у рамках тридцять п’ятого туру національної першості "каноніри" гостювали на одній із найбільш складних арен країни — Сент-Джеймс Парк, де господарює Ньюкасл.

Умови для гостей у звітній зустрічі були такими, що, у випадку поразки від третьої команди чемпіонату, Арсенал міг подарувати Манчестер Сіті можливість уже починати зворотній відлік до моменту отримання чергових "золотих" нагород. І для команди Едді Гау цей успіх був би дійсно доречним, оскільки б дозволяв бодай на тиждень не звертати увагу на наближення впритул ізбоку Манчестер Юнайтед.

Надзвичайно веселим вийшов перший тайм у нашій зустрічі, оскільки команди за його ходом неначе домовились поміж собою взагалі не скидати оберти. Рушієм у цьому плані на початку виступали "сороки", які одразу пішли всім складом польових виконавців тиснути на опонентів перед штрафним і в підсумку були дуже близькими до успіху. На другій хвилині постріл Мерфі з правого флангу штрафного поцілив у дальню стійку, що мало б слугувати для гостей сигналом.

Проте як ти зупинятимеш цей Ньюкасл, якщо команда Гау просто несеться на чужі ворота? Уже на 8 хвилині мав місце ще один вельми цікавий епізод, коли розіграний кутовий до пів кола перед штрафним із правого флангу завершував ударом Гімараєс, але м’яч поцілив Ківьору на рівні руки та стегна. І ось поки ми розбирались, до чого ж там зрештою доторкнувся м’яч, за господарями зберігалось право на виконання пенальті. Арбітр Кріс Кавана його зрештою відібрав, оскільки так і не побачив підстав для першочергового призначення.

Це, як потім з’ясувалось, було переломним моментом, оскільки далі Арсенал вийшов до чужої половини в позиційній атаці ледь не вперше за весь поєдинок і одразу ж забив завдяки прицільному пострілу Едегора з центральної зони перед штрафним у правий нижній кут. Коли одна команда тисне, а інша, зціпивши зуби, намагається відбиватись, подібні моменти призводять лише до одного — хтось залишається без ініціативи.

І точно це був тоді не колектив Мікеля Артети, якому слідом удалось створити ще кілька непоганих нагод для Саки, проте тут на перший план виходила майстерність Ніка Поупа на лінії воріт. Голкіпер, до речі, дуже врятував власну команду наприкінці першої половини, коли поодинока на той час атака гостей залишила в центрі штрафного самотнього Едегора, але Мартін із близької відстані суперника своїм ударом не переграв.

На той час футбол був таким, що радше схожий на якесь терш-ток-шоу, бо за компенсований до першого тайму час команди, як здається, більше просперечались одна з одною, аніж тримала м’яч у грі. У другій половині на таке очікувати було не варто, оскільки Ньюкаслу потрібно було відіграватись.

О, як "сороки" полетіли за своїм голом уже від самого моменту відновлення зустрічі! Тільки дивом та за допомоги ближньої стійки під час подачі з правого флангу від Мерфі на голову Ісаку Арсеналу вдалось уникнути серйозних проблем! А потім ще й Шер у наступній атаці головою фактично розстрілював чужі ворота з близької відстані, але дивовижний Рамсдейл зреагував на лінії. І на фоні цього момент "канонірів" із пострілом Мартінеллі з лівого флангу штрафного в поперечину біля дальньої дев’ятки. І як тут було можливо відірватись від перегляду цього видовища?

Швидкий темп тримався в нашій грі й надалі, проте Ньюкасл усе ж таки не міг забезпечити стабільне постачання м’ячів до чужих володінь, хоча й фланг Зінченка поступово розжарювався. Артета відчув, що його команда ризикує втратити контроль над протистоянням і замінив українця на користь появи Тірні, завдяки якому в Арсенала все ж таки трішки спокійніше стало позаду.

У будь-якому випадку, ми так вважали рівно тому, що на 71 хвилині Мартінеллі пролетів лівим флангом контратаки до чужого штрафного, де покотив від лицьової в пошуках партнерів, але знайшов натомість ноги Шера. Трапився прикрий автогол, через який захисника господарів можна було виключно пожаліти. Він навіть побіг під завісу гри виправлятись уже в межах чужого штрафного, але поодинокий момент зіпсував ударом над поперечиною з пів кола перед чужими володіннями.

А взагалі в "сорок" були помітні проблеми з атакою та кадровими можливостями в плані ротації. Поява Сен-Максімена після травми та Гордона під завісу гри просто не відповідали рівню подій на футбольному полі, тож команди зрештою завершували протистояння зайвими емоціями та балачками. На диво, Кавана абсолютно спокійно втримав контроль над ситуацією, виписавши лише кілька попереджень саме за неспортивну поведінку.