Минулий тиждень було присвячено Суперкубку Іспанії, після чого в країні вирішили не зупинятись у проведенні кубкових змагань і вирішили провести ще й раунд 1/8 фіналу Кубка Іспанії, або Кубка Короля, як його називають місцеві. І наче й розіграш змагань перебував на доволі значному віддалені від фіналу, проте вже була доволі цікава пара.

Мадридське дербі, або протистояння поміж Атлетіко й Реалом. Так, ми дійсно нещодавно спостерігали за матчем поміж цими двома принциповими суперниками в Саудівській Аравії, і саме на тлі того овертайму (5:3 на користь "бланкос") команди Дієго Сімеоне та Карло Анчелотті зустрічались знову. Але цього разу вже на Метрополітано, де точно б не підтримували суто "королівський" клуб, та й штучний ажіотаж не було потреби створювати.

Андрій Лунін цього вечора знову грав у рамці воріт "галактікос" із перших хвилин, що було доброю для нас звісткою. А особисто для українського голкіпера було подарунком те, що команда залишила його без роботи бодай у першій половині першого тайму. За цей час Реал провів кілька цікавих атак та відзначився влучанням у поперечину від Беллінгема та подвійним моментом для Вінісіуса та Родріго в одній з атак, однак свого так і не домігся.

Натомість Атлетіко потім прокинувся й в одній із поодиноких спроб атакувати одразу відзначився забитим м’ячем. Це Ліно на 39 хвилині замкнув на дальній стійці подачу Де Пауля з правого флангу, якій сили ще трохи додала невпевнена гра головою від Рюдігера. Проте на перерву гості в статусі команди, що відстає за рахунком, так і не пішли, через помилку Облака, який під час гри на виході на подачу штрафного з лівого флангу від Модрича примудрився кулаками зрізати м’яч у сітку власних воріт.

Для Реала це була можливість на другий тайм трохи переінакшити власну гру попереду та, особливо, у захисті, але висновків команда Анчелотті знову не зробила й надала суперникам занадто багато вільного простору перед власними володіннями. Атлетіко скористався цим на 58 хвилині, коли простріл Льоренте в дотик із правого флангу Рюдігер завадив спокійно забрати Луніну в центрі штрафного, а Мората перед порожніми воротами підловив суперників на помилці.

Паралельним курсом у нашому матчі розвивались і геть не футбольні події, тож у певний момент команди були добряче розігрітими та нахапались великої кількості попереджень. І хоча для Атлетіко такий стиль зустрічі був більш притаманним, "матрацники" недогледіли в захисті та пропустили під завісу основного часу, коли Вінісіус зіграв на лівий фланг штрафного для Беллінгема, а той перевів на голову Хоселу перед порожніми воротами.

Як не дивно, ми знову поринули до овертаймів, хоча хтось узагалі сумнівався, що до них дійде? Як виявилось, Реал був серед цієї меншості, бо сил у команди Анчелотті на гру ще впродовж пів години просто не вистачило. Атлетіко контролював хід подій і зрештою просто добив опонентів своїми швидкими атаками.

А Лунін, що йому залишалось робити? Вінісіус рівно на 100 хвилині привіз момент для Грізманна, який просто дивом із надзвичайно гострого кута закрутив під дальню стійку в межах штрафного. А вже потім Рікельме завершив контратаку віялом із правого флангу на лівий, після чого був простір тільки для святкування перемоги "матрацників".