Перший день нового розіграшу української Прем’єр-ліги був дуже насиченим на футбольні події, тоді як безпосередньо на головне свято нашої країни, День Незалежності України, було заплановано проведення всього одного матчу у Львові. Могли б місцевий Рух та харківський Металіст залишитись і не самотніми в розкладі телевізійних передач у цей урочистий день, однак Минай та ПФК Львів домовились зіграти трохи пізніше.

Для "жовто-синіх" ця зустріч була дуже відповідальною, оскільки футболісти з Харкова дуже швидко піднімались із підвалин українського футболу до "елітного" дивізіону, і все це заради того, щоб із початком чергового витку агресії проти України залишитись без безумовно потужних легіонерів та, що найболючіше, головного тренера Олександра Кучера, якому й були присвячені всі успіхи команди останнього періоду.

Металіст у підсумку, звісно, не залишився розібраним, але про потенціал цього складу жоден експерт до початку бодай першого матчу нового сезону говорити не ризикнув. Інша справа — львівський Рух. "Жовто-чорні", звісно, теж на рівному місті втратили новачків, які мали б підсилити їхній склад за підсумками зимової трансферної кампанії, але то була лише надбудова над фундаментом, який команда Леоніда Кучука великими зусиллями закладала до цього.

Команди чекали на дебют у новому сезоні, їхні вболівальники чекали цього моменту, а в підсумку ми отримали чергову циркову виставу з організацією гри, яку мав би забезпечувати офіційний мовник УПЛ, однак його знову не пустили на стадіон. Трохи пізніше загальнодоступна картинка на YouTube була справедливо заблокована через звернення правовласників, і в підсумку шукачі безкоштовних розваг залишились перед фактом необхідності сплачувати підписку на геть іншому сервісі заради перегляду гри.

Звісно, що футболістам на полі, та ще в таку шалену львівську спеку, було як-то кажуть по-цимбалах від труднощів із переглядом їхньої зустрічі, бо насамперед їм потрібно було здобувати перемогу на старті сезону. Однак погодні умови все ж таки вносили свої корективи на дії окремих виконавців, за підсумком чого ми побачили невимушену помилку захисника господарів, Максима Білого, уже на другій хвилині, коли він залишив одного перед голкіпером Коркішка в центрі штрафного.

Паньків розпочав цей сезон із відчайдушного сейву, що дозволило його команді не отримати ляпас уже на початку зустрічі. Рух після цього намагався нав’язати суперникам власні швидкості гри, але знаходити довгими передачами технічного Климчука перед чужим штрафним занадто довго не вдавалось. Металіст тим часом зі свого боку пропонував багато просувань через фланги, що в підсумку виявилось достатньо дієвим способом обходити захист львів’ян.

Додати до цього трохи техніки виконання, і можна отримати пас п’ятою від Коркішка, який на 37 хвилині розрізав лівий фланг штрафного господарів, але Картушов із близької дистанції повз голкіпера не пробив. Пощастило з відскоком на голову Підлепенцю перед порожніми воротами, тож без дебютного голу в УПЛ Металіст після цього моменту не пішов.

Але не довго протрималась чинною перевага харків’ян — провал під час розіграшу на чужій половині за одну передачу Таллеса на хід Климчуку перетворився майже в футбольний буліт, який Юрій завершив майстерним ударом із середньої дистанції під ліву стійку чужих воріт. М’яч після цього тільки-но встигли повернути до гри, як пролунав перший у цьому сезоні сигнал "Повітряна тривога", який перевів зустріч у стан вимушеної павзи.

Цікаво було подивитись за тим, як арбітри розв’яжуть цю ситуацію, бо до завершення першої половини залишалось десь півтори хвилини. Зрештою, вирішили дограти тайм, як нічого й не було, навіть із компенсованим часом, після чого команди відпочивали всього п’ять хвилин, замість стандартних п’ятнадцяти.

Однак як тільки другий тайм розпочався, то вже за шість хвилин пролунала чергова "тривога", тож ми знову мали відходити до бомбосховищ. 45 хвилин першої зупинки + ще скільки-то другої, а може й третьої, четвертої… А хтось узагалі подумав із організаторів, що б було, якби матч у цей день був не один? Чи, як-то кажуть, "не на часі?".

Зрештою, друга павза тривала 1 годину та 10 хвилин, що загалом давало нам майже два часи змарнованого життєвого часу всіх дотичних до цього матчу, уключно з уболівальниками. Певно, що не можна було додати до наспіх вигаданого регламенту пункт про "сукупну затримку" під час поєдинку, проте для цього треба ж було думати аж на цілий крок уперед. Важко, безперечно важко.

Окрім того, на матчі були присутні четвертий арбітр Олександр Дердо, який за свій величезний досвід роботи в УПЛ міг би зрештою навчитись брати на себе відповідальність, а також делегат УАФ Едуард Карапетян, рішенням якого було продовжити грати за будь-яку ціну. Рашистам, тим часом, байдуже, коли, куди та в кого гатити з меж власної недокраїни чи території сателіта-члена фашистського блоку.

Рух набрав гарні оберти після повернення на поле, проте дивним чином піймав контратаку через лівий фланг, яку завершив у один дотик Прядун. Що цікаво, Олег Ратій дуже своєчасно зробив заміну незадовго до цього, саме молодого гравця на поле. А потім пролунала ще одна "тривога". На 77-й хвилині.

У порівнянні з попередніми, вона була найкоротшою, що дозволило командам збільшити загальну тривалість гри "лише" приблизно на 25 хвилин. Останній фрагмент зустрічі був дуже нервовим і містив у собі доволі цікаве падіння Климчука біля межі чужого штрафного за підсумком фолу Мизюка, однак ставити пенальті арбітри так і не стали. Зрештою, головний меседж цієї гри — цінуйте власний час і тримайтесь людей, які можуть ухвалювати вольові рішення. Шануймося, Українці!