Великий уїкенд європейського клубного футболу після завершення листопадової міжнародної перерви в своєму завершенні містив протистояння, повз яке вболівальник, який себе поважає, не міг пройти повз. Бо банально Derby della Madonnina, або ж протистояння міланського Інтера та Мілана, уособлює собою гігантський шар історії гри, яку всі ми так любимо. Цього разу на Джузеппе Меацца ці дві великих італійських клуби зустрічались поміж собою в 245 раз і в рамках дванадцятого туру національної першості відповідно.

Команда Крістіана Ківу все ще перебуває на стадії перебудови після багаторічного періоду на чолі з Сімоне Індзагі, тоді як "россонері" вже звиклись із режимом існування, коли головні тренери змінюють один одного кожного сезону. А то й по кілька разів у межах однієї кампанії. І цього разу для Массіміліано Аллегрі це було перше Міланське дербі з моменту повернення до роботи з Міланом, тож схибити й він не мав права, як і візаві за тренерським містком.

Команди зрештою одразу почали використовувати свої найбільш сильні сторони. Інтер багато контролював м’яч та одразу ж створив момент для Тюрама подачею з лівого флангу від Дімарко вже на четвертій хвилині, але тоді Меньян здійснив свій перший сейв у цій зустрічі. Їх ще буде багато в подальшому. Як і спроб "нерадзуррі" грати другим поверхом, оскільки з якихось причин команда Аллегрі помітно поступалась у цьому компоненті.

Як наслідок, свої найкращі моменти в першій половині гри Інтер так і створював: навіс, хтось замикає головою, або скидає на партнера, як було в момент із убивчим ударом Лаутаро з передачі того-таки Тюрама, але Меньян і тут зреагував бездоганно. А ще запам’яталось влучання від Ачербі в стійку, також шляхом удару головою, на завершення подачі кутового з лівого краю атаки. Тож і зі стандартами в Мілана спостерігались певні проблеми.

Команда Аллегрі натомість робила ставку на швидкі виходи до атак, і таким чином отримала моменти для ударів Салемакерса та Бартезагі до перерви по обидва боки штрафного, які втім були позбавлені точності виконання. А найгострішим серед шансів номінальних гостей забити був, напевно, закручений удар здалеку від Пулішича вже під настання перерви. У підсумку, ніхто так і не відкрив рахунок за стартові 45 хвилин.

А вже в другій половині гри Інтер розпочав із чергової розминки для Меньяна у вигляді підкрученого удару Тюрама з лівого флангу штрафного, а от Мілан був більш конкретним, і на 54 хвилині Зоммер не надто вдало парирував перед собою дальній удар низом від Салемакерса з правого краю швидкої атаки, чим миттєво скористався Пулішич на добиванні.

Певна річ, що такий перебіг подій не влаштовував команду Ківу, адже та вважала, що контролює ситуацію на футбольному полі. Проте наступний свій момент Інтер створив радше за допомоги напрочуд пильної уваги арбітрів VAR до епізоду на 71 хвилині, коли Павлович не встиг заблокувати черговий простріл Тюрама з правого флангу штрафного й наступив супернику на ногу за інерцією. Рішення про пенальті гравців Мілана, звісно, обурило, але Меньян залишався спокійним, і просто знищив ментально Чалханоглу, який, як за замовленням, пробив у лівий нижній кут, який воротар для нього й відкрив навмисно.

Турка потім поміняли майже одразу, а Інтер знову пішов шукати щастя біля чужих воріт. "Змії" постійно вантажили м’яч до чужого штрафного з флангів, але близькими до небезпечних був хіба що момент із невдалою спробою один із цих навісів завершити від Аканджі, а бо ж дальні удари Діуфа та Бонні, які для бездоганного Меньяна відвертістю не стали.

У наступному турі Інтер поїде в гості до Пізи, тоді як посеред тижня навідається до мадридського Атлетіко на матч Ліги чемпіонів УЄФА, а Мілан прийматиме римський Лаціо.

Інтер — Мілан 0:1
Гол: Пулішич, 54

На 74-й хвилині Хакан Чалханоглу (Інтер) не забив пенальті (воротар).

Інтер: Зоммер — Аканджі, Ачербі (Еспозіто, 85), Бастоні — Аугусто, Барелла (Діуф, 85), Чалханоглу (Зелінські, 76), Сучич, Дімарко — Л. Мартінес (Бонні, 65), Тюрам.