Ех, наче ось тільки-но нещодавно матч каталонської Жирони на Монтіліві проти мадридського Реала сприймався як щось, що дотичне до чемпіонських перегонів у іспанській Ла Лізі. Але зараз настали такі часи в житті команди Мічела, що Бог із ним, із цими "вершковими", вони нікуди з тих самих перегонів не поділись, а от "червоно-білі" нині ведуть уже інші перегони — за виживання в підвалинах турнірної таблиці.

І з огляду на те, що ми побачили раніше у виконанні Жирони на старті цього сезону, мало б складатись враження, що колектив Хабі Алонсо просто приречений на успіх у цьому протистоянні. Але футболу нічого про ці ваші наперед визначені долі невідомо, тож Реал у підсумку ще ох, як настраждався в порівняно невеликому містечку каталонського регіону.

Гра починалась з дій гравців команди Алонсо попереду. І одразу ж гості мали всі шанси відкрити рахунок. Але привоз від Ваната біля власного штрафного Мбаппе так і не використав, і так само повз ворота запускали свої удари із середньої відстані Гюлер та Чуамені. Команда Мічела на це все різноманіття відповіла власним дальнім пострілом зусиллями Циганкова аж посеред стартової половини зустрічі.

І відтоді насправді Жирону було важко втримувати біля власного штрафного. Бо за першої ж ліпшої нагоди, а їх було не так уже й багато, просто використовувались вони максимально ефективно, господарі поля вилітали до контратак. От і в моменті з незарахованим голом Мбаппе через гру рукою у воротарському на 40 хвилині сталось так, що тільки-но суддя дав дозвіл грати далі, як Жирона опинилась біля чужого штрафного, і вертикальний перехід через ноги Рінкона та Циганкова доставив м’яч під удар Унахі під поперечину з центру штрафного.

А це вже геть інший малюнок гри на другий тайм, бо в першому в Реала не було часу відіграватись — мадридці пропустили на 45 хвилині. І інший футбол поперерві також, відповідно. Бо Жирона все одно спочатку намагалась і до контратак також виходити, створивши таким чином реальну нагоду забити для Ваната на 57 хвилині, коли Владислав ударом низом із правого флангу штрафного не зміг переграти Куртуа.

Проте все ж таки Реал знайшов шляхи для того, аби відігратись у цій зустрічі. Допоміг фол Рінкона проти Вінісіуса на правому фланзі штрафного на 65 хвилині, після чого Мбаппе знову пішов виконувати пенальті, і цього разу забив фірмовим акцентованим ударом у лівий нижній кут.

Після цього мадридці, очевидно, зупинятись не мали жодного бажання, бо аутсайдеру вони просто так очки дарувати не мали намірів. Але таки довелось це зробити, бо Жирона, інколи — на межі явного дива, зуміла захистити нічийний результат у цій грі. А супермоменті Мбаппе на останніх секундах, коли той у центрі штрафного просто не влучив у вільний правий кут чужих воріт, стало зрозуміло, що доля таки віддячила команді Мічела за сміливість цього вечора.

У наступному турі каталонська Жирона гостюватиме в Ельче, тоді як посеред тижня зіграє в гостях у Оуернсе в Кубку Іспанії, а мадридський Реал поїде до баскського Атлетіка в чемпіонаті вже в кілька днів, після чого прийматиме Сельту з Віго вихідними.

Жирона — Реал 1:1
Голи: Унахі, 45 — Мбаппе, 67 (пен.)

Жирона: Гассаніга — Рінкон (Франсес, 72), Мартінес, Рейс, Морено — Циганков (Аспрілья, 72), Унахі (Руїс, 83), Вітсель, І. Мартін, Хіль (Рока, 72) — Ванат (Ласс, 83).

Реал: Куртуа — Александер-Арнольд (Г. Гонсало, 90), Мілітао, Рюдігер, Ф. Гарсія (Каррерас, 90) — Вальверде, Чуамені (Родріго, 72), Беллінгем — Гюлер (Камавінга, 46), Мбаппе, Вінісіус.