Організатори іспанської Ла Ліги завжди намагаються ретельно підходити до питання формування розкладу національної першості, тож у ситуації, коли до завершення футбольного року залишається трохи більше місяця, вони вирішили зіграти черговий тур посеред вільного від єврокубкових змагань тижня. Отже, у рамках 31 ігрового раунду каталонська Жирона мала можливість зіграти вдома проти мадридського Реала.

Певна річ, що візити до цього регіону, але в гості до іншої команди, викликають у фанатів "вершкових" значно більший ажіотаж, аніж зустріч із середняком турнірної таблиці, який наразі може тільки мріяти про потрапляння до єврокубків на наступний рік. Проте для провінційного колективу це було справжнє свято футболу, на що натякали вщент заповнені трибуни Естадіо Мунісіпаль де Монтіліві.

Власне, зібралась місцева публіка подивитись на рідний клуб точно недаремно. Футболісти Мічела пережили кілька важких ситуацій у захисті власних воріт на початку гри, коли Родріго, Начо та Вальверде загрожували володінням Гассаніги, проте аргентинський голкіпер без зайвого клопоту ліквідовував ці загрози, або, на крайній випадок, партнери за захистом устигали допомогти. Зокрема, від Вінісуса, який неначе вийшов на поле вже заведений на розмови з арбітром та суперниками, а не набирав оберти за ходом протистояння як зазвичай.

Не дивлячись на атаки Реала на початку гри, господарям поля вдалось уже на 12 хвилині вискочити до швидкої атаки через лівий фланг, яку завершив розіграш поміж Рікельме, Мартіном та Мігелем із завершальною передачею на Кастельяноса, якого на відстані п’яти метрів до воріт відмовились брати під власну опіку центральні захисники. Таким чином нам випала нагода чи не вперше звернути увагу на той факт, що ворота Жирони захищав українець Андрій Лунін, а не основний воротар Тібо Куртуа, у якого виявили проблеми зі шлунком за кілька годин до матчу.

Проте захист Реала — це щось. Зокрема, у моментів посеред першого тайму, коли закидання з власної половини від Арнау наосліп до чужого штрафного Мілітао не зміг опанувати та залишив м’яч Кастельяносу, який потім осоромив Луніна ударом поміж ніг із меж штрафного. І це ще "галактікос" пощастило, що вже за кілька хвилин потому не менш безглузде зіткнення всередині власних володінь поміж Начо та Мілітао завершилось ударом ще одного українця — Віктора Циганкова — над воротами.

Загальний малюнок гри осягнути було доволі легко — Реал володів ініціативою, але Жирона постійно напружувала захист суперників різкими випадами й мадридці просто не могли впоратись із зайвим тиском проти себе. До перерви Вінісіус усе ж таки встиг відіграти один м’яч, коли на 34 хвилині для нього на дальню стійку накинув Асенсіо, проте цього голу головою було замало та ще й Кастельянос потім знову загрожував воротам Луніна, але вдруге з правого флангу штрафного Луніна не пробив.

Важко стверджувати, чим саме намагався мотивувати команду в роздягальні під час перерви Анчелотті, проте на другу половину вона вийшла так само розібраною. Уже під час першої атаки навіс від Коуту з правого флангу опинився на нозі в Кастельяноса перед штрафним, а одразу після завершення першої повної години ігрового часу Циганков розіграв кутовий на правому фланзі з Рікельме, а той м’яко подав на голову все тому ж аргентинському нападнику. Що й казати, якщо в поточному столітті жоден футболіст у Ла Лізі покер у ворота Реала ще не оформлював.

Окремих виконавців "галактикос", як-от Вінісіуса, перебіг подій на полі не влаштовував, тож замість вилучення за постійні прояви зайвих емоцій бразилець допоміг відзначитись голом Васкесу на 85 хвилині, коли партнер незадовго до цього з’явився на полі. Що було варто відзначити — гравці Реала не виявили особливого бажання розвивати цей поодинокий успіх.