На завершення тижня по всій футбольній Європі відбувалась така кількість яскравих протистоянь, що можна було на хвилинку не вгледіти за часом та подумати, що ми потрапили до реалій заключних стадій Ліги чемпіонів УЄФА. Такою була напруга, зокрема, у іспанській Ла Лізі, де в пізній час відбувалось мадридське дербі поміж Реалом та Атлетіко на Сантьяго Бернабеу.

Прискіпливі вболівальники одразу зазначать — "так це ж уже було!". І дійсно, у цьому сезоні принципові суперники зустрічались поміж собою вже тричі, проте жодного разу не грали саме на домашній арені "бланкос". "Матрацники" виграли дві гри з трьох, але ту, що слугувала коротким шляхом до трофею, у Суперкубку, програли на полях Саудівської Аравії. Колектив Карло Анчелотті тоді номінально був господарем, тому у футболістів Дієго Сімеоне був ще один вагомий стимул відібрати очки в конкурентів та повернутись до боротьби за "золото".

При цьому Атлетіко ще й отримав певну фору на старті гри. Навіть ще до її початку, бо за підсумками розминки із стартового складу Реала зник Вінісіус Жуніор. Характер травми бразильця нам ще доведеться дізнатись у подальшому, а тим часом замість нього з перших хвилин грав Браїм Діас і відверто каші господарям не зіпсував. Навіть навпаки — дриблінг іспанця був гарним ключем до захисту гостей.

Хоча на 20 хвилині ті фінти, як такі, і не були потрібні, бо Діасу вистачило вдачі не тільки для того, щоб м’яч від ніг Сауля дістався Васкеса на правому фланзі штрафного, а й для того, щоб потім замкнути рикошет від прострілу, який не зміг до кінця перехопити Коке. Відзначимо, що до цього вперше в гру вступив Лунін, бо хтось таки мав парирувати удар Морати з правого флангу штрафного.

Реал вийшов уперед, але з його кадровими проблемами в захисті ситуація все одно залишалась напруженою. Зняти зайві питання команда Анчелотті не квапилась, а натомість біля її воріт виникали цікаві ситуації накшталт удару Вітселя, із яким також упорався Лунін, хоча йшлось про критично близьку відстань між гравцями під час подачі з лівого флангу.

Сімеоне під час перерви додав швидкості на фланзі за рахунок появи Моліни на полі й його команда одразу понеслась уперед від моменту відновлення гри. Ба більше — Атлетіко забив швидкий м’яч за підсумком удару головою Савича з навісу з кутового з правого флангу від Грізманна. Але той гол так і не зарахували, бо Сауль аж надто активно заважав Луніну залишити рамку воріт для перехоплення, перебуваючи в офсайді.

Сигнал команда Анчелотті отримала й він її не влаштовував, тому Реал у подальшому намагався відсунути м’яч від власних воріт якомога далі. Виходило це робити не надто вдало, бо контратаки залишали за собою суперники. Однак і гру могли закрити господарі поля раніше, щоб себе убезпечити. Проте поодинокі моменти так і не знайшли завершення.

Отже, ми наблизились до вирішального відтинку часу всієї гри, і розпочинав її черговий сейв Луніна, який урятував від завершення п’ятою на ближній стійці від Грізманн прострілу Корреа з правого флангу штрафного. Потім "матрацники" почали масовану навалу на ворота Андрія, але захист Реала якось тримався. Аж до того моменту, поки Депай не підняв м’яч головою над штрафним під час подачі з правого флангу від Савича, а Льоренте не перевів цю свічку під поперечину. Учетверте Лунін грає проти Атлетіко, учетверте пропускає, учетверте його команда не перемагає. Не щастить.