Центральну афішу другого туру української Прем’єр-ліги було визначити доволі легко, проте за кілька годин до протистояння на стадіоні Україна у Львові на нас очікував ще один непересічний двобій. У гості до житомирського Полісся навідався ковалівський Колос, і після успішного старту команд Руслана Ротаня та Руслана Костишина в чемпіонаті тиждень тому залишалось відкритим питання, чи зможе хтось із них розпочати переможну серію.

І важливим також був і той контекст, що "вовки" тільки-но повернулись до України після надзвичайно успішного матчу проти угорського Пакша (3:0) в кваліфікації Ліги конференцій УЄФА пізнім вечором четверга, як уже мали думати й про звітне протистояння, і про матч-відповідь на полі суперників. "Колоски" тим часом у єврокубках наразі не виступають, проте їхня перемога над криворізьким Кривбасом (2:1) точно не залишилась без уваги суперників.

Напруженим було протистояння в першому таймі й явного фаворита виокремити було точно неможливо. Полісся більше тримало м’яч, тоді як Колос підіймався з оборони лише окремими епізодами, але цілком ґрунтовно й створював реальні загрози чужим воротам. У "вовків" натомість усе зводилось до активності Гонсалвеша на лівому фланзі атаки, який сповна користався ротацією від Ротаня.

Утім, щодо гольових моментів, то їхнього різноманіття, як такого, не спостерігалось. Фактично був розмін активності на старті та наприкінці першого тайму від господарів, коли невдалих спроб переграти Пахолюка ударами під поперечину здійснили Гонсалвеш та Гайдучик, тоді як Колос відповів моментами Ррарай та Гагнідзе посеред цього відтинку ігрового часу. Але решта історії була радше про суцільну боротьбу.

І неначе сьогодні день якийсь особливий, але тільки-но розпочався другий тайм і в цьому матчі, так одразу одній із команд довелось витягати м’яч із сітки власних воріт. Незавидна участь спідкала Полісся, коли на 47 хвилині Пахолюк вибив на лівий фланг атаки, Велетень затягнув м’яч до штрафного, після чого намагався прострілити, влучив у ноги Таллеса, а від того відскок пішов у ближню стійку й на порожні ворота для Климчука. Такими подарунками долі форвард не міг не скористатись. Хоча в матчі проти Кривбасу теж так вважали.

Ні в кого не викличе здивування той факт, що в подальшому Полісся намагалось відігратись. І навіть зрештою Ротань погодився на те, щоб залучати гравців основного складу, чого, вочевидь, йому не надто й хотілось робити. І м’яча в ногах у житомирян у підсумку стало дійсно ще більше, аніж до цього. Але який із того зиск? Невдалий удар головою від Назаренка та дальні постріли Сарапія та Бабенка? Усе? Так до порятунку було не дотягнути.