13 травня — важлива дата в календарі для будь-якого вболівальника київського Динамо, адже цього дня пішов у засвіти легендарний Валерій Лобановський, але також відзначають і день заснування "біло-синіх". І цього сезону особливих приводів для радощів у столичного колективу не було, оскільки ситуація в турнірній таблиці української Прем’єр-ліги складається таким чином, що від Динамо майже нічого не залежить навіть у контексті боротьби за третю сходинку. І якби не участь у фіналі Кубка України, це було б абсолютне фіаско для команди Ігоря Костюка. А так хоча б цілком реальні шанси на єврокубки залишаються.
Утім, навіть на четвертій сходинці важко втриматись, коли два попередніх матчі ти завершуєш без перемог. Майже втрачена минулими вихідними була навіть ця позиція для Динамо, однак фінальний ривок луганської Зорі в грі проти харківського Металіста 1925 (1:1) убезпечив "біло-синіх" від дійсно потужного репутаційного удару.
Оскільки домашня гра проти ковалівського Колоса в рамках двадцять восьмого туру відбувалась для Динамо в такий важливий для клубу день, то команда Костюка автоматично була позбавлена права на помилку. І навряд чи при цьому огріхи колективу Руслана Костишина на самому початку цього протистояння можна було вважати подарунками на день народження. Але вийшло так, як вийшло.
На восьмій хвилині Пахолюк мав забирати удар головою від Михавка з центру штрафного на завершення подачі кутового від Буяльського з правого флангу, але натомість випустив м’яч за лінію воріт. Можливо, цей гол спричинив у підсумку появу невпевненості в подальшому й у інших гравців ланки оборони Колоса, бо вже за три хвилини потому Бурда недбалою спробою дотягнутись до м’яча на лівому фланзі власних володінь збив Буяльського та привіз пенальті у власні ворота. Ярмоленко ударом у лівий верхній кут шансів воротарю не залишив.
Подвійний удар на старті гри — хтось після такого взагалі не підводиться. Колос, начебто, зумів стабілізуватись, але на це, знову ж таки, знадобилось чимало часу. Тож чи не перша притомна атака із завершенням від команди Костишина припала на заключні хвилини першого тайму, коли Гагнідзе м’яко з правого флангу штрафного накинув у центр під удар Цурікову, і якби цей потужний постріл зльоту полетів не просто по центру воріт у Нещерета, то було б дуже й дуже цікаво.
Адже виступ команди Костюка в другому таймі викликав чимало нарікань. По-перше, Динамо все ж таки пропустило. На 58 хвилині простріл Демченка з правого флангу в центр штрафного на Салабая взагалі ніхто не супроводжував у жодній із фаз епізоду, тому Нещерет отримав удар у дальній кут. Але вже за три хвилини потому Динамо мало пропускати за схожим сценарієм, однак Гагнідзе навряд чи й сам зрозумів, чому у вільній позиції перед воротарським пробив таким чином, що голкіпер зумів розгадати його удар.
І таких випадів у "колосків" після перерви було вдосталь для того, щоб, якби дозволила краща реалізація, узагалі відігратись у цій зустрічі. Однак "біло-синім" пощастило під час дальнього удару Понєдєльніка, який парирував Нещерет, а також із хибою Демченка головою над поперечину з центру штрафного посеред другого тайму, після чого й у гостей сил залишалось не надто багато для атакувального футболу наостанок.
У наступному турі київське Динамо навідається до СК Полтава, тоді як ковалівський Колос прийматиме київську Оболонь.
Динамо Київ — Колос 2:1
Голи: Михавко, 8, Ярмоленко, 13 (пен.) — Салабай, 58
Динамо Київ: Нещерет — Караваєв, Захарченко, Михавко, Вівчаренко (Дубінчак, 77) — Буяльський (Піхальонок, 64), Михайленко, Яцик (Бражко, 62) — Ярмоленко (Шола, 64), Герреро (Шапаренко, 77), Волошин.
Колос: Пахолюк — Понєдєльнік, Козік, Бурда, Цуріков — Гагнідзе, Теллес, О. Демченко (Ррапай, 79) — Кане (Гусол, 46), Тахірі, Салабай.
Попередження: Буяльський, Захарченко — Бурда, О. Демченко