Чемпіонат світу-2022 в Катарі перебуває в своїй найбільш палкій фазі групового етапу, а тим часом українська Прем’єр-ліги поступово переходить в енергоощадний режим перед зимовою сплячкою. Матчі першого кола, згідно з початковим календарем турніру, вже були зіграні, проте більшість із команд у цьому році так і не побачать навпроти власних назв у підсумковій турнірній таблиці позначки в 15 проведених зустрічей. Щоправда, це не стосуватиметься луганської Зорі та ковалівського Колосу, які свій перенесений матч сьомого туру все ж таки вирішили дограти в перший день цьогорічного зимнього сезону.

Підопічні Патріка ван Леувена трохи забуксували наприкінці осені, тому їхні позиції вже були атаковані футболістами київського Динамо за підсумком чергової втрати очок із боку "мужиків" у грі проти Минаю у засніженому Києві кількома днями раніше (1:1). Відлига в столиці за цей час точно не настала, ба більше — проти футболістів Ярослава Вишняка, що тільки в нещодавній грі проти Львова (1:0) завершили свою невдалу серію з чотирьох матчів поспіль без перемог, грати доводилось уже за відчутного морозу.

Наслідки завірюхи, що накрила столицю кількома днями раніше, агрономи столичного стадіону Динамо агрономи доволі якісно ліквідували, тож нічого не заважало футболістам за трохи морозної погоди наостанок у цьому році пограти в якісний та швидкий футбол. Зоря пішла в розвідку через наступальні дії від самого початку, і Мишньов разом із Русиним отримали відмінні нагоди відзначитись голами ще до завершення десятої хвилини гри. Однак стабільно пробивали повз праву стійку.

А ось Колос, на відміну від суперників, був більш успішним у плані наступальних дій. Вартувало на 11 хвилині Золотову виконати вкидання з ауту на правому фланзі до центру чужого штрафного, як захист суперників утратив пильність за рухами Болбата, і той завершив момент яскравим ударом у падінні боковими ножицями. Робити команді ван Леувена було нічого — треба було йти з атакою у відповідь на ворота суперників, для чого Зоря застосувала фірмовий пресинг.

Навіть зовнішньо спокійний Волинець занервував за таких умов, і на 19 хвилині спочатку підставив Золотова незручним пасом до правого флангу захисту, після якого захисник не мав можливості не подарувати м’яч суперникам, а вже на відскоку назад до штрафного власне голкіпер і стрибнув у ноги Мишньову. Булеца взявся виконувати покарання, і поклав м’яч під Волинця в лівий нижній кут.

Доволі цікавою була гра в подальшому перебігу подій першого тайму. Команди особливо не шкодували сил на пресинг на всіх ділянках футбольного поля, через що м’яч практично не зупинявся. Гостроти того ж рівня при цьому вже не було помітно, тож ми мали тішитись від появи нагод калібру моменту Кирюханцева на 38 хвилині, коли той на ближній стійці пробив у Волинця на завершення прострілу Данченка з правого флангу.

Очікувалось, що гра трохи пожвавиться одразу поперерві, бо обидва тренери зробили по заміні в атакувальній лінії, але це зіграло виключно на користь Колоса. Захист Зорі знову не встежив за гравцями у власному штрафному під час стандарту, і подача кутового з правого флангу від Богданова припала точно на голову Чоботенку, якого мав би опікати той самий Імереков, що не втримав Болбата в першому таймі. Шкода, але наступний сигнал, що ми почули після третього голу в матчі, була "Повітряна тривога", що пролунала якраз під завершення повної години ігрового часу.

Дуже довго сиділи ми в нервовому очікуванні, проте зрештою гру було відновлено, і вона продовжилась одразу забитим голом із боку Зорі. Кирюханцев на завершення ривку до правого флангу штрафного прострілив на дальній кут воротарського, де Болбат у два дотики поклав м’яч під ліву стійку. Після цього команда Патріка ван Леувена продовжувала чинити тиск на суперників, які виключно сиділи на власній половині без особливих сподівань виходити до атаки.

Наприкінці гри тиск від "мужиків" посилювався, але краще б вони перетворювали напругу на полі на напругу в силових лініях стадіону, бо раптове відключення освітлення остаточно зруйнувало надії команд підняти темп гри наприкінці зустрічі. А коли гру поновили вдруге, ніхто вже нікуди не квапився.