Одні команди довго тримають упевнену ходу турнірною дистанцією, деякі розпочинають із серії невдач, після чого стрімко вириваються вперед, а інші — набирають оберти крок за кроком, не маючи при цьому жодного натяку на стабільність. Харківський Металіст та полтавська Ворскла зі старту нового футбольного року до першої категорії точно не належали, а ось до другої та третьої — цілком. У рамках сьомого туру цим командам довелось зіграти поміж собою в Ужгороді, на Авангарді, і нарешті визначитись із власним подальшим курсом.

Проте за повільного футболу зробити це було б неможливо, однак саме такою й виявилась гра від обох команд у першому таймі. Ворскла трохи більше наполягала на власному контролі м’яча на чужій половині, і навіть устигла відзначитись двома дальніми пострілами авторства Степанюка та Юрченка, які добряче розім’яли Ореста Костика в рамці воріт. Проте — на цьому атакувальні спроби від полтавців себе вичерпали, а суперники тим часом також не дуже-то й прагнули з’являтись на чужій половині поля, а тим паче загрожувати воротам Різника.

У Металіста таким чином нам не вдалось спостерігати навіть натяків переходу до створення гольових моментів, але господарям у підсумку дуже допоміг голкіпер суперників. Різник намагався перехопити подачу з правого флангу на Прядуна, проте лише залишив м’яч для нападника суперників перед порожніми воротами, чим той і скористався. Розпач гравців Ворскли на той момент можна було зрозуміти, бо вони тримали хід гри під власним контролем.

Як можна було зрозуміти й намагання команди Скрипника йти від самого початку другого тайму з навалою на чужі ворота. І якби Ворсклі вдалось забити в моменті з завершенням Степанюком подачі з лівого флангу, то в гостей були б значні шанси на підсумковий успіх. Проте сталось інакше — Костик витягнув черговий мертвий м’яч, а вже в наступній атаці його команда забила зусиллями Каплієнка, для якого на ближній кут воротарського з лівого флангу прострілив Прядун.

Металіст на той момент відчув перевагу над суперниками повною мірою, тому в подальшому намагався дотиснути їх у сміливому стилі. Вийшло не без неприємностей у захисті — на 54 хвилині Чайковський невдало підставив голову під подачу з правого флангу від Кравчука, відправивши м’яч у власні ворота. Проте вже в наступній атаці полтавці проґавили швидкий аут з лівого флангу власного захисту, після якого Прядун знову познущався з Рибки.

На цьому гру закінчувати було не можна, тому що Скрипник усе одно підбадьорював команду більш відповідально ставитись до власних атак, однак Восркла втратила багато часу на другий результативний постріл, тому завершення подачі з лівого флангу від Кравця зусиллями Марлісона вже нічого не вартувало в глобальному контексті цього протистояння.