Звітній день у рамках двадцять п’ятого туру української Прем’єр-ліги, окрім того, що стартував у геть незвичний час відносно тижня свого проведень, був ще й доволі коротким за своєю програмою — усього три гри. Однак при цьому розклад уміщував у собі матчі обох головних претендентів на чемпіонське звання за підсумками футбольного року, і якщо дніпровський Дніпро-1 у першому часовому слоті зіграв проти одеського Чорноморця на полі суперників, то донецькому Шахтарю довелось навідатись у гості до Олександрії.

Цілком слушно команду Руслана Ротаня вболівальники називали найбільш миролюбною в чемпіонаті в 2023 році, бо стільки розписувати нічийних результатів із суперниками, скільки це робили "поліграфи" могли, хіба що, представники харківського Металіста 1925. Проте в команди Едмара при цьому й завдання на сезон були геть іншими, аніж боротьба за місця в єврокубковій зоні.

У звітній ж грі господарі поля вирішили показати свою атаку з кращого боку вже від самого початку й за підсумком першого удару навіть забили гол. Рибалка перед чужим штрафним скинув на Михайліченка відскок від блокованої подачі з лівого флангу, а партнер пробив навмання в лівий кут із дальньої відстані, тоді як Трубін не побачив своєчасно м’яч, який вилетів із-за спин його захисників та пропустив фактично поміж рук.

Певна річ, що на тлі такого прикрого епізоду на початку матчу "гірники" кинулись відіграватись, однак подолати ешелонований захист опонентів уже було не настільки досяжним. Довелось прикладатись із дальніх відстаней, у чому ті ж Конопля та Судаков поступились цього вечору опорному півзахиснику "поліграфів". А незабаром команда Йовічевіча ще й була змушена міняти свого гравця на вістрі атаки, Лассіну Траоре, який у боротьбі проти Риблаки в центрі поля зазнав пошкодження.

Келсі вийшов на поле, проте одразу зрозуміти, як потрібно зігратись із венесуельским новачком, партнери не змогли. Шахтар таким чином утрачав помітно багато часу на побудову позиційних наступів, які в кращому випадку завершувались передачами на суперників із флангів до штрафного. Зрештою, нам запам’ятались моменти з промахом Судакова та подобою до удару від Матвієнка з максимально гострого кута на лівому фланзі чужих володінь, проте на загрозу це все ж таки не тягнуло.

У другій половині матчу атаки Шахтаря отримали більше ідей у своїй побудові й у команди почали з’являтись пресинг на чужій половині та інтервальний темп, який створював чимало проблем захисту Олександрії. Запрацювали, зокрема, і стандарті положення, на завершення одного з яких Келсі отримав вірну гольову нагоду, але пробив із меж воротарського просто в Шевченка.

Потім, десь до завершення 70 хвилині, на футбольному полі команди влаштували суцільну тишу, хоча команді Йовічевіча потрібно було відіграватись якнайшвидше. Вона це в підсумку й зробила, коли перед початком заключної чверті ігрової години Келсі вдало зіграв на добиванні відскоку від дальньої стійки, у яку поцілив своїм ударом із лівого флангу штрафного Криськів. Появі Дмитра "гірники" точно мали завдячити збільшенню швидкості власних наступів.

Власне, Криськів одразу після свого "напівасисту" міг виводити команду вперед за рахунком, проте не переграв Шевченка схожим пострілом. А яка нагода вже під завісу гри була в Келсі! Хотів виконати удар робочою ногою, замість більш вигідного пострілу з правої, опинившись на самоті в центрі чужого штрафного за підсумком закидання від Судакова, але повторити досвід першого м’яча не вийшло. А команді це коштувало тим часом двох очок та, можливо, "золотих" медалей.