Оскільки Кубок України в своєму розіграші дістався вже чвертьфінальної стадії, то посеред поточного тижня до участі в ньому могли бути залучені тільки вісім колективів. Решта отримала час на завжди доречний відпочинок, проте не кожний колектив вирішив присвятити його буденним тренуванням. У львівського Руху та дніпровського Дніпра-1 в календарі була прогалина у вигляді незіграного матчу п’ятого туру, тож команда Юрія Максимова другий тиждень поспіль надолужувала недопрацювання минулого.

СК при цьому за нового фахівця на чолі демонстрував у чемпіонаті серію з шести матчів без поразок до цього, яка зупинилась лише минулими вихідними, коли Дніпро-1 навідався в гості до криворізького Кривбасу на регіональне дербі. У той самий час команда Віталія Пономарьова, починаючи з вересня, геть утратила стабільність у результатах, яка була їй притаманна на початку кампанії. Але хоча б перемагала впродовж останніх чотирьох тижнів, а не як у аналогічному періоді до цього.

Непогані швидкості від самого початку гри демонстрували команди й особливо в цьому плані запам’ятався Рух. Господарям вистачило менше десяти хвилин для того, аби створити кілька дійсно непоганих гольових моментів, однак, яким чином не забив на восьмій хвилині Руніч у порожні ворота з передачі Теслюка з правого флангу — для нас залишилось загадкою. Він же потім отримав ще один гольовий момент, коли за кілька хвилин поцілив із свого флангу повз праву стійку.

Це було жахливе марнотратство, за яке суперники просто не могли не покарати господарів поля. Вони й покарали зусиллями Філліпова, який на 16 хвилині дав можливість своєю передачею до правого флангу штрафного пробити Гуцуляку, однак той поцілив точно у воротаря. Добре, для дніпрян, що тоді форвард першим устиг на добивання, а він-то по порожніх воротах завжди охоче влучить, на відміну від суперників.

І не встиг Рух підняти голови, як отримав другий удар він суперників. На 26 хвилині той-таки Філіппов із лівого флангу продовжив передачу Мірошніченка далі на Піхальонка всередину штрафного, а партнер першим дотиком пустив удар низом у дальній кут. Легкість, із якою проводила свої гольові атаки команда Максимова, просто вражала. Не дивно, що львів’яни цьому просто не мали, що протиставити та завершували пергу половину із значно меншим ентузіазмом у атаці, аніж починали.

Розпочати гру на якісно новому рівні в другій половині в команди Пономарьова все ж таки не вийшло. Перший момент вона створила доволі пізно, коли Сапуга поцілив із зони перед штрафним повз ліву стійку на 53 хвилині, та й загалом інтенсивність футболу "жовто-чорних" не вражала. Постійно в Дніпра-1 знаходились якісь варіанти в атаці, тому господарі не могла по-справжньому розправити плечі.

А час потроху невпинно спливав і геть не налагоджувалась гра у львівського колективу. Дійшло в підсумку до того, що команда Максимова почала грати на зустрічних курсах та відтиснула суперників ближче до центру поля. Як наслідок, навіть завершальне слово в цій грі ми побачили саме від дніпрян, голи Гуцуляк на правому фланзі штрафного не зміг переграти Герету. А це міг бути черговий пас Філіппова на гол у цій грі.