Одразу від моменту завершення вересневої міжнародної павзи потрапити на матч Ліги чемпіонів УЄФА та знову почути той славетний гімн цього турніру. Такими могли б бути мрії футболістів донецького Шахтаря після майже двох тижнів без офіційних поєдинків, якби на шляху команди Патріка ван Леувена перед домашньою грою проти Порту в Гамбурзі не стояв за розкладом так само номінально домашній матч на Арені Львів проти київської Оболоні в рамках сьомого туру української Прем’єр-ліги.

"Пивовари", напевно, і самі були не раді від того, що їм доводилось виступати своєрідним трампліном для чинних чемпіонів країни й лідерів перегонів за "золотом" у поточному сезоні перед їхнім виступом на міжнародній арені. Однак, як може свідчити приклад закарпатського Миная та його матчів проти Зорі та Дніпра-1, кращого моменту, аби видряпати заповітні бали в явних фаворитів у команд середньої руки може й не бути. Очевидно, що ця теза стосувалась безпосередньо й новачків "елітного" дивізіону цього сезону.

У протистоянні в форматі "фаворит-аутсайдер" Шахтар почуває себе на внутрішній арені неначе риба у воді, однак Оболонь раніше також добре зарекомендувала себе за таких умов, тож чинила гідний опір суперникам у звітній зустрічі. Звичайно, без недоліків у захисті "пивовари" не могли обійтись, тому ми побачили моменти накшталт ударів Кащука та Сікана, а постріл у праву стійку здалеку від Зубкова взагалі походив неначе на повноцінний гол.

Але Рибка вперто оминав стороною пропущений м’яч від колишнього клубу, тоді як на протилежному боці поля дебютант "гірників" Рудько взагалі нудьгував без роботи. Не передбачалось її виникнення у воротаря Шахтаря й після моменту на 33 хвилині, коли Вовкун, маючи в пасиві попередження, із якогось дива вирішив стрибнути в ноги Сікану в підкаті ззаду на правому фланзі оборони. Знову футболісти Іващенка опинились у меншості за ходом гри.

"Гірники" спробували швидко реалізувати отриману перевагу, однак удар із того заробленого Сіканом штрафного від Судакова з гострого кута не переграв Рибку під ближньою стійкою. І таку саму долю наслідувала спроба Коноплі завершити скидання п’ятою від партнера на правому фланзі чужого штрафного вже за кілька миттєвостей.

Після перерви Іващенко почав проводити ротацію, але головні події на футбольному полі набрали шалений хід геть не від цього. Лук’янчук на 47 хвилині несподівано опинився на центральному вході до штрафного під час передачі з лівого флангу та з другої спроби потужно вгатив у поперечину біля лівої дев’ятки чужих воріт. А вже в наступній атаці Шахтаря Судаков мав можливість покласти красень-гол ударом у дальню дев’ятку з-за меж штрафного на лівому фланзі, але знову каркас воріт урятував Рибку.

Ще за мить після цього захисник із порожніх воріт вибивав спробу Сікана завершити ударом головою подачу кутового з правого флангу від Зубкова, тож ми виключно хапались за голову від цього нескінченого водоспаду гольових моментів. І "гірники" тоді дійсно тиснули дуже потужно та мали всі підстави розраховувати на пенальті, коли захисник Оболоні в падінні на центральному вході до власних володінь блокував удар від Степаненка. Але навіть на VAR арбітри не побачили очевидного на перший погляд порушення правил.

Шахтарю на цьому тлі довелось відкласти з’ясування переможця в грі аж до останніх хвилин, і при цьому в Оболоні було кілька непоганих контратак, які ризикували засмутити господарів поля. Тим часом ван Леувен долучав до участі в грі свій закордонний десант новачків, але вирішальний гол у підсумку опинився на рахунку Назарини, який на 77 хвилині наважився на дальній постріл із передачі Азарові з лівого флангу до зони перед штрафним. Надалі "гірники" просто втримували власну перевагу.