Одразу два протистояння на початку суботньої частини дванадцятого туру української Прем’єр-ліги було присвячено з’ясуванню стосунків поміж командами, що базуються в межах однієї області. Таким чином, услід за Січеславщиною до бою взялась Київщина, де ковалівський Колос на власному полі приймав київське Динамо.

За дивовижним збігом обставин та через невдалі виступи команди Мірчі Луческу останнім часом, передусім, "біло-сині" та "чорно-білі" підходили до звітної зустрічі з однаковою кількістю очок у себе в активах. Але контекст цих залікових балів був геть різним.

"Колоски", наприклад, демонстрували найбільш сухий футбол у межах країни, тоді як суперники, навпаки, один із найбільш результативних. Але все одно столичний клуб мав непокоїти той факт, що за останні чотири матчі футболісти Ярослава Вишняка не пропустили жодного м’яча, щоправда й забили лише один. Але це вже повинно було хвилювати їх самих передусім.

А тут ще й цей божевільний суботній вітер, який попсував чимало нервів комунальникам на значній території України, проте й футболістам він також помітно заважав грати. Ось і пішов Колос "за вітром" пресингувати чужі володіння з перших хвилин та доволі швидко відзначився гольовим моментом, коли на 13 хвилині Дієго з гострого кута на лівому фланзі штрафного поцілив повз дальню стійку.

Напевно, тоді в Динамо з’явилось розуміння, що в такому темпі довго можна й не протриматись, тому команда Луческу відвела м’яч подалі від власних володінь та доволі швидко не тільки відповіло власною гольовою нагодою, а й зробило це результативним чином. Караваєв прострілив із правого флангу на межу воротарського, де несподіваним ситуативним форвардом виявився Олександр Тимчик. Знадобилось, щоправда, дві спроби для того, щоб переграти захисника та воротаря в ближньому бою.

Цікаво було після цього спостерігати за реакцією Колоса на події, бо її, власне, і не було помітно. Команда Вишняка мала проблеми з просуванням до атаки, тоді як колектив Луческу не квапився підвищувати оберти. Це все залишало нас із доволі прісним футболом, позбавленим гостроти, але так тривало навіть не до свистка на перерву.

Господарі запалили наостанок у першому таймі всередині чужих володінь, і на щастя для Динамо Бущан тоді не вимикався з гри та двічі врятував власні ворота від ударів Демченка та Бурди. Усе це було неначе передмовою до початку другого тайму, який відкрив голом із власного боку Колос. Саме так — Мілько з лівого флангу перевів м’яч через центр штрафного на дальній бік поля, де зльоту Лучкевич поклав розкішний удар у лівий верхній кут чужих воріт.

Епізод трохи вибив "біло-синіх" із рівноваги, але не настільки, щоб вони відмовились від можливості створити щось у відповідь. Як наслідок, ми побачили влучання від Караваєва в поперечину на завершення прострілу з правого флангу від Тимчика до ближнього кута воротарського. А ще був якісний дальній удар від Бражка, який ледь парирував Фесюн. Але потім… Потім Ванат прийняв подобу Рахіма Стерлінга та пірнув до правого флангу штрафного, сподіваючись на помилкову реакцію арбітра на буцім-то фол від Ємця. Даремно — друга жовта — до побачення!

Власне, як і шансам Динамо здобути три очки в цій грі можна було завчасно сказати "Прощавай!", бо суперники захопили ініціативу та доволі якісно контролювали хід протистояння. Знову все дійшло до того, що в Динамо, окрім дальніх ударів, нічого не було в цій грі. Але Бражку знову не вдалось урятувати власну команду, а та ще й пропустити могла, якби не вдала гра Бущана в рамці.