Дома й стіни допомагають — цю приказку в поточному сезоні взяв до відома одеський Чорноморець і на рідному однойменному стадіоні за поодинокими випадками відпускає суперників із хоча б якоюсь кількістю залікових балів. А ось на гостьові матчі команди Романа Григорчука чутливим фанатам краще зайвий раз не дивитись, бо тиждень тому, наприклад, їхня улюблена команда ледве не сенсаційно програла харківському Металісту 1925 (1:2).

Це тільки зайвий раз підкреслило той факт, що "морякам" ще рано замахуватись на участь у чемпіонських перегонах, хоча й ситуацію ще можна вільно виправити в потрібний момент. Але для цього потрібно перемагати конкурентів, і добре для одеситів у цьому контексті, що львівський Рух у рамках чотирнадцятого туру приїздив саме до них у гості, а не навпаки, бо залікові бали потрібні були що команді Романа Григорчука, що футболістам Віталія Пономарьова.

Чорноморець при цьому вирішив, що проти "молодого" Руху можна зіграти й на досвіді, тому не квапився із стартовим тиском на суперників. А ті, навпаки, поквапились. При чому настільки, що просто знесли захист "моряків" однією швидкою атакою на дев’ятій хвилині, коли передачу Квасниці з правого флангу в центрі штрафного завершив самотній Пастух. Так, цього разу Пономарьов обрав дуже цікавий варіант на позиції нападника.

Розбити пресинг Руху, а потім, коли вдалось вийти з власної половини, одеситам було доволі важко, але не настільки, аби цього в підсумку не зробити. А тут ще й суперники зробили послугу, уразивши власні ворота ударом головою від Дідика в ситуації, що явно не вимагала подібного ризикованого скидання в напрямку голкіпера. Тим паче, що воно в підсумку виявилось настільки невдалим.

Насправді, "жовто-чорним" із приводу цього автоголу має бути дуже шкода, бо суперники не мали особливих нагод у першому таймі, але змогли розраховувати на хоч-якийсь фундамент перед другим таймом. Григорчук та Пономарьов на цьому тлі не проводили замін у перерві, бо команди більш-менш нормально відчували себе на ногах, тому жодного поспіху не потребували.

А гра тим часом почала потрохи розкриватись, і на 53 хвилині Таллес ударом із середньої дистанції в пів колі перед штрафним поцілив у праву хрестовину чужих воріт. Неспокійно було біля воріт "моряків" у ті хвилини, але вийшло в підсумку так, що не вони пропустили наступний гол, а суперники. На 58 хвилині відбулось звичайне недопрацювання під час відскоку на правому фланзі штрафного від Сича, після чого Бадібанга фактично з його ноги пробивав у дальній кут.

Робити було нічого — Рух мав якось спробувати відігратись, тому пішов атакувати чужі ворота й у підсумку свого домігся на 69 хвилині, коли арбітри поставили пенальті за нібито гру рукою від Гучека, який блокував удар із лівого флангу штрафного від Сапуги. Тоді в епізод включився VAR, проте навіть із новітніми технологіями не треба забувати про нову методологію, із якою арбітри не були вочевидь знайомі. М’яч від голови відскочив захиснику в руку — то де ж тут пенальті, панове, у наш час? Та ще й вилучення прилетіло.

І, звичайно, гол, бо Таллес свою нагоду не змарнував. Гра на цьому тлі перейшла до заключної частини, у якій було багато суперечок та ще один результативний удар. Чорноморець прагнув завершити гру на чужій половині поля, але наразився на атаку у відповідь, проте хто ж знав, що Плюман із настільки дальньої відстані на лівому фланзі штрафного вирішить закрутити м’яч у дальній кут? Вийшов справжній шедевр, який приніс гостям три очки там, де в цьому сезоні їх ніхто ще не здобував.