Українська Прем’єр-ліга так само поверталась після березневої міжнародної павзи з матчами двадцять другого туру національної першості, і в перший ігровий день наш графік був доволі неоднорідним. Після зустрічі в Києві поміж Оболонню та донецьким Шахтарем ми запланували нетривалий переїзд до сусіднього Житомира, де вчергове проводило домашній матч місцеве Полісся.

Проте дебютний сезон у "елітній" першості для "вовків" дедалі стає складнішим. Команда навіть тренера вже встигла змінити, проте Сергій Шищенко саме перед початком двотижневої перерви перейняв невдалий досвід Юрія Калітвінцева, тоді як Полісся поступилось тій-таки Оболоні. Утім, супернику "вовків" за звітним протистоянням, одеському Чорноморцю, не треба було зайвий раз розповідати про гіркоту поразок, бо футболісти Романа Григорчука вже й самі забули, коли востаннє перемагали без жодних запитань.

Одесити почали цю гру дуже активно, немов і не було в них тієї невпевненості, яка притаманна командам, які тривалий час не перемагають. Але одразу постало питання реалізації власних гольових нагод. Ієде, Бойчук та Авагімян за десять хвилин створили ледь не більше, аніж уся команда за дві гри до цього, проте знову голів "моряки" з цієї активності не отримали. Постало питання — як зберігати темп на чужій половині? І воно було дуже слушним, адже й Полісся почало прокидатись.

Житомиряни в атаці виглядали дуже кепському, тому тривалий час єдиним їхнім реальним гольовим моментом був відвертий подарунок від Брагару, яким не скористався в центрі штрафного дебютант "вовків" Петряк. Наступну ж нагоду забити господарі мали чекати аж до завершення пів години ігрового часу, і ось як там не забив Луїфер — це взагалі окрема історія. Той-таки Брагару, немов шукаючи виправдання перед партнерами, стрибнув за лінію воріт під час удару суперника й таки зупинив м’яч, по якому пробивали з кількох метрів до порожніх.

Було очевидно, що Чорноморець дуже заряджений на перемогу. Але знову перший тайм без голів, від чого запитань до команди Григорчука менше точно не ставало. По заміні виконали обидва тренери після відпочинку й ми знову поринули в боротьбу.

А вона виявилась односторонньою. Принаймні на початку, коли атакували виключно одесити, тож і не дивно, що в підсумку саме вони й відкрили рахунок. Зусиллями невгамовного Авагімяна, певна річ, бо тому багато чого вдавалось цього дня на футбольному полі. На 53 хвилині Артур головою завершив подачу з правого флангу від Бадібанги на дальній кут воротарського.

Далі ж Полісся просто розвалилось у захисті, а Авагімян прибив суперників ще двома додатковими пострілами, один із яких прилетів прямим ударом із штрафного під поперечину. Загалом, Чорноморець просто смикав темп матчу на власний розсуд, а суперники не встигали на це реагувати й пропускали голи. Нічого дивного — це футбол Григорчука в першій частині сезону.

Лише після трьох пропущених "вовки" пригадали, що все ж таки грають перед рідними вболівальниками, тож хоч один гол у відповідь змогли оформити. Мустафаєв виконав подачу кутового з лівого флангу до зони перед воротарським, де ніхто навіть і не намагався втримати Кушніренка. Хоча краще б захисника Полісся хтось потім утримав від невиправданих фолів із наявним попередженням у пасиві.

На 78 хвилині Кушніренко грубо сфолив проти Кузика, за що отримав заслужену другу жовту й пішов відпочивати достроково. Його команда в меншості потім пропустила ще один гол, який опинився на рахунку постраждалого Дениса. І на цьому цей матч треба було зупиняти, бо атмосфера в боротьбі ставала якоюсь занадто запальною, тож могли виникнути й неприємні інциденти. Як, наприклад, сутичка поміж Авагімяном та Таллесом Костою.