У свої майже 35 років Олександр Горяїнов, рекордсмен української Прем‘єр-ліги за кількістю «сухих» матчів, не пропустив і у своєму першому поєдинку за збірну − проти Литви.

У білому − як на свято

За збігом обставин на свій дебютний матч у національній команді Олександр Горяїнов вийшов у повністю білій формі. Саме такий колір було вибрано для голкіперів на цю зустріч. Воротар каже, що виступав «у білому» вперше у кар‘єрі: «Відверто кажучи, було незвично. Усе біле − шорти, футболка, гетри. Відчуття − наче йду на свято. Певно, першу гру за збірну так і треба сприймати».

Передстартове хвилювання

Воротар не приховує, що хвилювався перед грою. Занепокоєння зникло із виходом на поле: «Взагалі для мене немає значення, на якому стадіоні захищати ворота. Однак за підтримки наших уболівальників, котрі, як відомо, є одними з найкращих в Україні, дію завжди легко і з піднесенням. Мирон Богданович завжди налаштовує нас показувати якісний футбол, яка б подобалася глядачам. А буде гра, буде й результат».

Удар Пошкуса

Найбільш складним моментом для Горяїнова став підступний удар з-за меж штрафного майданчика у виконанні нападника збірної Литви Робертаса Пошкуса. М‘яч летів у дальню дев‘ятку. Однак Сашко не дозволив гостям скоротити разрив у рахунку. «Я вистрибнув, як то кажуть, по удару, не вгадуючи куди саме битиме форвард. Що ж, непогано «потягнув». Недарма ж ми стільки часу наполегливо тренувалися», − жартує Горяїнов.

Звик грати на "нуль"

Олександр не перестає демонструвати почуття гумору, коли мова йде про збереження воріт недоторканими: «Я уже звик грати на «нуль», тим більше на Металісті. Тож після гри було певне відчуття «дежа вю»: знову виграли, знову не дали супернику забити. Звісно, статус матчу зовсім інший, через те і досягнення удвічі цінніше». Для воротаря 34 роки − аж ніяк не привід думати про завершення кар‘єри. Горяїнов вважає, що все залежить від нього: «Я готовий грати на високому рівні ще чимало років. Є сили, здоров‘я, бажання. Головне, щоб без травм».

Кожному − по матчу

За домовленістю з тренерським штабом кожен із трьох запрошених на збір голкіперів зіграє по одному контрольному матчу повністю. Горяїнов захищав ворота у грі проти Литви, П‘ятов стане у «рамку» проти Румунії, а Дикань − проти Норвегії. «Ніхто з нас не може вважати себе першим номером, адже наша справа − працювати, що ми й робили на зборах, під пильним оком тренера воротарів Андрія Кудимова. А вже головному тренеру вибирати, кому виходити на поле. В Україні дуже хороша воротарська школа, тому число кандидатів на «пост номер один» не обмежується трьома прізвищами», − ділиться думками Горяїнов.

Колектив однодумців

Один із героїв матчу з Литвою не сумнівається, що настрій на гру зумовлює самовіддачу, яка у кожній грі повинна бути стовідсотковою: «Коли всі гравці, обійнявшись, співають гімн і налаштовуються на битву, це означає, що є колектив однодумців. Всі чудово розуміють, що перед синьо-жовтими стоїть завдання досягти максимального результату на Євро-2012. А це можливо лише згуртованому, дружньому колективу. При чому, як на полі, так і поза ним».

Всі сили − заради Євро

Попереду у збірної достатньо контрольних ігор. Суперники змінюватимуться за силою й стилем, однак основоположний підхід залишатиметься незмінним. Віковий дебютант добре розуміє, яких зусиль слід докласти, аби повністю пройти шлях підготовки і заслужити право зіграти на Євро-2012: «Тренери налаштовують нас на гру незалежно від суперника: Литва це, чи Аргентина. Головне, показувати якісний футбол. Якщо ми хочемо чогось досягти, то маємо розуміти, що на Євро слабких команд не буде. І треба буде перемагати їх, щоб посісти на турнірі перше місце. Зараз моя мрія − зіграти на Євро, і я докладу максимальних зусиль задля її втілення».