Ми закінчуємо десятку найстарших гравців Англійської прем'єр-ліги, не рахуючи голкіперів. Рекомендуємо перед прочитанням цього тексту ознайомитися з першою частиною (Тьяго Сілва, Рей Вілкінс та інші легенди), а тут на вас чекає перша п'ятірка найвіковіших польових гравців. Не вважайте це за дискримінацію голкіперів: для них ми колись зробимо окремий матеріал.

Брайан Робсон

Останній матч в АПЛ: 40 років, 2 місяці, 24 дні
Клуби в АПЛ: Манчестер Юнайтед, Мідлсбро

Алекс Фергюсон говорив, що є п'ять гравців, яких він включив би до ідеальної команди МЮ за будь-яких розкладів. Поряд з Кантона, Гіггзом, Скоулзом і Кріштіану Роналду він назвав Брайана Робсона. Мабуть, це найкраще говорить про якість гри півзахисника, який у цій умовній боротьбі виграв конкуренцію вищу, ніж конкуренція за деякі Золоті м'ячі.

Так, Робсон був беззастережно видатним гравцем, який ще у 33 роки був нагороджений Орденом британської імперії – просто за виняткові виступи за збірну Англії. Про таких людей пишуть не те що окремі матеріали, а книги – тому тут я зосереджуся саме на тому незвичайному шляху, який привів його саме в цей топ.

Фергюсон не протримався б на своєму місці так довго, якби не думав про заміну кожного зі своїх гравців завчасно. Той самий Кантона дуже освіжив гру команди в атаці і парадоксально ускладнив шлях в основу для Робсона . Ерік склав пару форвардів з Марком Г'юзом, форвард Браян Макклер відтягнувся глибше, в півзахист – і так, між іншим, МЮ підписав ще й Роя Кіна.

Загалом, місця в основі вже не було, і перед Робсоном були, здавалося б, банальні варіанти: закінчити, змиритися з роллю запасного, піти граючим тренером в Вулвергемптон. Але Брайан натомість став частиною проекту, який виглядає інноваційним навіть у 2023-му році.

Мідлсбро 1994-го бовтався приблизно на тому ж рівні, що й зараз, але тоді у нього був безмірно амбітний власник. Бізнесмен Стів Гібсон запропонував суперзірці стати одночасно гравцем, тренером та менеджером, причому довірив йому в трансферних питаннях абсолютно все. Схоже на підхід із кіно, де одна й та сама людина може бути продюсером, режисером та актором одночасно.

Це завдяки Робсону в Мідлсбро з'явилися Жунінью Пауліста, який саме звідти почав викликатися в основу бразильців, і просто суперзірка Фабріціо Раванеллі. Це при ньому Мідлсбро став помітною дійовою особою АПЛ дев'яностих. Небагато вийшло після “річників”, та й з такими ресурсами Браян все ж таки вилітав з АПЛ (але сам же повертав команду назад), але та команда, яка могла влаштувати шоу рівня 3:3 на Олд Траффорд, увійшла в епос Прем'єр- ліги.

Щодо безпосередньо виходів на поле, то Робсон сильно допоміг Мідлсбро вийти в АПЛ у першому ж сезоні, а вже в еліті вважав за краще керувати грою з брівки. Але 1 січня 1997 року, у грі з Арсеналом, Браян через епідемiю травм вийшов на поле сам. Скаржився, що Бергкамп з Райтом так його вимотали, що він кульгав три тижні, але це теж показник – у матчі проти суперскладного суперника взяти удар на себе.

Гордон Стракан

Останній матч в АПЛ у: 40 рокiв, 2 мiсяцi, 28 днiв
Клуби в АПЛ: Лідс, Ковентрі

Від улюбленця Фергі переходимо до, можливо, головної людини, яка з ним конфліктувала. Істерики Кіна, бійка з Бекхемом – це не більше, ніж сплески емоційних людей. Зі Страканом у них не склалося по-справжньому – що особливо парадоксально у контексті співпраці у двох різних командах.

Стракан був найважливішим півзахисником Абердіна Фергюсона, який виграв Кубок Кубків, Суперкубок УЄФА і досі залишається останньою командою Шотландії, що розбила дуумвірат Селтіка та Рейнджерс у чемпіонаті. Але в певний момент Гордону набридло в шотландській лізі, він почав вести переговори за спиною шефа і втік... у Манчестер Юнайтед. “Я зрозумів, що цій людині не можна довіряти в жодному разі — не захотів би я потрапити в колотнечу разом з ним” – писав Фергі в автобіографії.

Якого ж було здивування Стракана, коли через два роки після нього на Олд Траффорд приїхав Фергюсон. Гордон розповідав партнерам, що в критичні моменти тренер просто страшний у гніві (тут, втім, йому складно дорікнути за нещирість), але два з половиною сезони під його керівництвом в основі все ж таки відіграв. Втім, й попрощався без сентиментiв.

“Алекс Фергюсон прийшов до мене о 7:30 у суботу і жорстко кинув мені в обличчя: “Ти зіграв свою останню гру за Манчестер Юнайтед” — згадує Стракан деталі сезону-88/89. Фергюсон позбавився, здавалося б, неліквіду – півзахисника, якому виповнилося 32 роки, продав його до Другого дивізіону – й цим... позбавив себе чемпіонства. Лідс, до якого перейшов шотландець, став чемпіоном сезону-91/92, Стракана визнали найкращим гравцем усього сезону, а МЮ Фергі фінішував другим. До речі, саме після цього Фергюсон переманив із Лідса Кантона і підрубав перспективи Робсона.

Щодо попадання в цей рейтинг, то тут все звично. Свою дуже гідну, сильно недооцінену кар'єру тренера (три чемпіонства з Селтіком, тричі виграна боротьба за виживання з Ковентрі, фінал Кубка з Саугтемптоном) Стракан почав як тренер у Ковентрі. З урахуванням великої кількості таких прикладів це вже пахне читерством – але топ-3 цього рейтингу увійшли в топ і без цієї посади.

Кевін Філліпс

Останній матч в АПЛ: 40 років, 2 місяці, 26 днів
Клуби в АПЛ: Сандерленд, Саутгемптон, Астон Вілла, Бірмінгем, Кристал Пелас

Він здавався людиною, яка хакнула футбол. У дуже слабких командах він забивав більше, ніж усі суперзірки, витягаючи їх (команди, а не суперзірок) із зони вильоту. Здавалося, що якщо за Сандерленд “Супер-Кев” здатний забити 30 м'ячів, то в умовному Реалі він покладе мінімум сто – і його не беруть лише тому, що з ним буде нецікаво.

Це потім футбол заполонили аналітики, які пояснили, що у грі найважливіше за все баланс; що гравець, який працює лише у штрафному майданчику, обмежує команду; що дуже багато топ-клубів вигравали тільки більше, позбавившись умовного Роналдо – а також багато інших правильних і нудних речей. Але Філліпс і був бомбардиром з минулого: людиною, яка виходила на поле тільки для голів.

Він так і не отримав свого шансу у топ-клубі. Його взагалі ніколи не цінували: з рідним Вотфордом довелося пограти навіть у Третьому дивізіоні (ніхто навіть у другому не купив після 11 голів у 27 іграх за команду, що вилетіла). Вже із Сандерленду ніхто в АПЛ не взяв ані після 29 голів у 43 іграх, ані після 23 у 26 – довелося вже просто з “чорними котами” виходити до вищої ліги і там забирати Золоту бутсу за тридцять голів у топ-лізі. І навіть після цього його ніхто сильніший не підписав, змусивши фанатів різних клубів задаватися питанням “А що, якби...”?

До речі, передумов для потрапляння в цей рейтинг у Супер-Кева було дуже мало: вже в 33 він перестав грати в АПЛ. Але Філліпс перекваліфікувався на короля Чемпіоншипа. ВБА, Бірмінгем, Блекпул, Кристал Пелас – всі ці команди по черзі отримували величезну допомогу від форварда у боротьбі за вищу лігу. З Блекпулом не вийшло, з Бірмінгемом і Пелас він виходив і грав в АПЛ – а Вест Бромвіч навіть після перемоги в Чемпіоншипі та 22 голів “Супер-Кева” не дав йому шансу в еліті. І за що з ним так...

P.S. Насправді “Супер-Кев” грав у футбол до 41 року. Вже після прощання з Крістал Пелас він підписав контракт із Лестером, забив пару голів, допоміг команді вийти до Прем'єр-ліги – і лише після цього завершив кар'єру. Мавр зробив свою справу, мавр міг йти – далі справа була за Варді.

Райан Гіггз

Останній матч в АПЛ: 40 років, 5 місяців, 7 днів
Клуб в АПЛ: Манчестер Юнайтед

В АПЛ було дуже багато яскравіших гравців: Райана всю кар'єру недооцінювали. В АПЛ було багато гравців талановитіших: кожен, мабуть, і сам назве з десяток улюбленців. В АПЛ було навіть трохи гравців різнобічніше: за всіх талантів валлійця, чи мало хто пробував себе, навіть успішно, на більшій кількості позицій. Але в АПЛ і, можливо, у світі ніколи не було футболіста, який зміг принести конкретній команді так багато користі.

Всю свою кар'єру Гіггз присвятив служінню МЮ, наче якійсь релігії. Від маестро дриблінгу – до плеймейкера, від генія дриблінга – до маестро пасу, від яскравої зірки в атаці – до розумного, обдарованого півзахисника , від людини, яка в момент найкрасивішого гола в кар'єрі (Арсеналу) разів десять могла відпасувати на партнера – до еталона командної гри. З урахуванням його скандалів за межами поля про Райана або ніколи не знімуть серіал, або знімуть відверто “жовтий”, але саме про нього умовну 20-серійку було б подивитися особливо цікаво: Гіггз змінювався кожен сезон, підлаштовуючись під команду.

Гіггз грав за МЮ так довго, що навіть застав клуб без Фергюсона. Вже навіть Скоулз попрощався під овації, а Райан вирішив залишитись на сезон. Майже весь сезон дивився за непорозумінням імені Моєса з лави, але коли тренер отримав 0:2 у Піреї і серйозно став на виліт із ЛЧ від Олімпіакосу, тренер поставив його у старт як останню надію. Райан декласував центр поля греків, на пару з ван Персі забезпечив перемогу 3:0 і після тріумфу сказав: “Ми не можемо сильно радіти цій перемозі , нам потрібно частіше грати настільки добре. Ми заборгували вболівальникам цей результат, їхня підтримка була просто неймовірною”.

Мабуть, бути більш відданим клубу просто неможливо.

Тедді Шерінгем

Останній матч в АПЛ: 40 років, 8 місяців, 8 днів
Клуби в АПЛ: Ноттінгем Форест, Тоттенгем, Манчестер Юнайтед, Портсмут, Вест Гем

Цікаво, що кар'єра Шерінгема до збірної включила лише дев'ять років. Напрочуд мало, якщо подивитися, які різні епохи він застав. Втім, це якраз багато що пояснює. Шерінгем критично багато недограв у юні роки – і намагався всіма силами це компенсувати у серйозному віці.

Він визнавав в автобіографії, що й сам винен у тому, що до зірок довелося йти через терни. У своєму рідному Міллуоллі йому пощастило від початку працювати з Джорджем Гремом, який і сам доріс до зоряного Арсеналу – але просто не вважав за потрібне тягнути за собою Шерінгема. Форвард писав, що йому не вистачало альтруїзму та серйозного ставлення до справи – і саме через це довелося не просто грати в Міллуоллі до 25 років, а навіть їздити в оренди на відверту периферію: Олдершот та Юргорден.

Перший трансфер на умовне підвищення також призвів до провалу: Ноттінгем Форест переживав осінь патріарха у виконанні Клафа і з Шерінгемом йшов до вильоту до Другого дивізіону. Але це все була прелюдія перед справжньою грою. У Тоттенхемі Тедді вже в дебютному сезоні став найкращим бомбардиром, у кожному з перших чотирьох сезонів забивав щонайменше 15 м'ячів – а головне, продемонстрував виняткову корисність у зв'язках. У клубі з Клінсманном, у збірній з Ширером форвард робив заявку на найкращі лінії атаки за багато-багато років.

Він був настільки гарний, що Фергюсон підписав його в 31 рік – тобто віці всього на рік менше, ніж вік, у якому було списано Стракана. Решта – історія, яка написана золотими літерами. Усі знають, що Тедді приніс МЮ трофей Ліги чемпіонів – але й у фіналі Кубка Англії він екстрено замінив Кіна, який травмувався, та оформив за свій час гол та асист. Ньюкасл був переможений 2:0, Шерінгем зіграв величезну роль у завоюванні двох трофеїв із треблу.

А далі Шерінгем просто відмовлявся старіти: наполегливо і, можна навіть сказати, нахабно. Сезон, під час якого Тедді виповнилося 35, він закінчив із п'ятнадцятьма голами в АПЛ і з двадцять одним – у всіх турнірах, разом узятих. При цьому він і зіграв 43 гри – тобто здоров'ям бог його не обдiлив. Фергюсон розлучився з ним тільки тому, що був доступний ван Ністелрой, але після цього Тедді видав ще два сезони по 13 голів у Тоттенхемi й один з десятком – у Портсмуті.

За такі гольові подвиги можна і виконання мрії заслужити – і Шерінгем вийшов саме так. Він з дитинства вболіває за Вест Гем – і коли у 38 років йшов до команди Чемпіоншипу, це здавалося не більше, ніж прощальною гастроллю. Але Тедді забив 20 за чемпіонат, витяг команду в АПЛ і... добив англійську кар'єру Сергія Реброва. В обох своїх англійських клубах нинішній тренер збірної потрапляв “під Шерінгема” і не міг виграти конкуренцію.

І навіть у слабкому аутсайдері Шерінгем був дуже корисним. Якби не заміна Пардью на Кербішлі, яка відбулася в середині сезону-06/07, то у нашого рекордсмена останній вихід на поле відбувся у 41 рік. Але й так непогано вийшло: Вест Гем в еліті врятував Карлос Тевес. Цікаво, що після відходу з футболу Тедді став покеристом, причому досить успішним (заробив близько 330 тисяч фунтів), але потім пішов у тренерство, очолив Стівенейдж і там дуже скоро... заявив на матчі Ліги 2 самого себе!

Він так і не награвся.