Дубль Гойлунна допоміг Манчестер Юнайтед утримати перемогу над Лутоном

Програма суботньої частини двадцять п’ятого туру англійської Прем’єр-ліги була настільки насиченою, що на неділю й матчів майже не залишилось — усього два протистояння, у кожному з яких брала участь команда, яка була зацікавлена в боротьбі за виживання. І якщо к останньому в турнірній таблиці Шеффілд Юнайтед у гості навідався Брайтон, то до Лутона приїхав Манчестер Юнайтед.

Команда Еріка тен Гага не змогла забезпечити собі місце у весняній частині єврокубків, тож для неї актуальними залишились питання лише в чемпіонаті та Кубку Англії. І "Червоні дияволи" при цьому набрали доволі непогані оберти, бо вже шість матчів поспіль грали без поразок, тоді як безпрограшна серія Лутона до цього тривала майже місяць на початку року, але все ж таки обігралась тиждень тому в дуелі проти тих самих "клинків".

"Капелюшники" цей матч дуже хотіли провести в надзвичайно інтенсивному темпі, тому почали тиснути вже з перших секунд. Однак ще до завершення повного оберту стрілки вони припустились помилки в захисті за авторством Белла, яка дозволила Гойлунну дуже швидко й невимушено відкрити рахунок. "Червоні дияволи" скористались психологічною перевагою й одразу забили вдруге, щоправда цього разу данський нападник виступив у ролі "третьої стійки" під час удару Гарначо з центральної зони та без особливого наміру забезпечив відскок у ворота.

Проте, оскільки команда Роба Едвардса все одно в цій грі нічого не втрачала, їй нічого не завадило в подальшому продовжувати грати так, як вона й планувала — швидко та з дуже відчутними наслідками для суперників. Захист Юнайтед зберігав стабільний стан недовго й майже одразу гравці почали сідати на картки через необачні фоли. Каземіро, та й поготів, ризикував отримати вилучення, бо чогось дуже нервував цього вечора.

А ще тен Гаг перед самою перервою через травму втратив учергове в цьому сезоні Шоу, що взагалі було жахливою новиною, бо до заміни вартувало готувати геть інших футболістів. А все тому, що "Червоні дияволи" таки догрались до пропущеного м’яча ще на 14 хвилині, коли Морріс перед воротарським доїв рикошет від блокованого пострілу Чонга з лівого флангу штрафного по воротах колишньої команди Тахіта.

Зрештою, це був не останній момент Лутона в цій грі, і за "капелюшниками" дійсно було цікаво спостерігати. Вони, можливо, десь і розуміли вчергове, що поступаються суперникам за класом. Проте кого це має обходити, якщо Юнайтед майже весь час сидить у захисті та просто відбивається від атак опонентів. Не надто впевнена тактика від очевидного фаворита пари, але як є.

Якось це навіть працювало, і тен Гаг постійно тримав руку на пульсі подій, бо інакше рішення про дві заміни поперерві й не назвеш. Потрібно було залагодити пробоїни в захисті, тому три можливості ротації гості спалили фактично за перший тайм. І недарма, бо після перерви потрібно було продовжувати відбиватись.

Але це був не суцільний блок, як можна було подумати, а доволі цікавий варіант із контратаками. Лутон просто грав так, ніби в нього позаду й не має власних воріт, то й обороняти голкіпера в такому разі не потрібно. Воно, можливо, і правильно в ситуації, коли суперники займаються бозна-чим, замість ударів по порожніх воротах, коли обіграють Камінські, як це робили Далот, Бруну та Гарначо. Але все ж таки можна було й більш обачно розташовуватись, бо інтрига ризикувала б померти одразу після відновлення гри.

Але Юнайтед не забивав, Лутон продовжував атакувати, а ми просто дивились на це дійство й не мали змоги відволіктись! На завершення гри взагалі можна було казати, що гості десь і відскочили, бо якщо вже влучання в поперечину від Барклі допустили за підсумком подачі кутового, то значить проблеми все-таки були. Не без цього, проте цього разу команда тен Гага очки не втратила.