Мудрик та Миколенко стали свідками покеру феноменального Палмера у ворота Евертона

Насиченими на футбольні події були останні дні для українських футбольних уболівальників. І тут би хоч трохи відпочити перед черговою порцією вечорів Ліги чемпіонів УЄФА, однак ні — у англійської Прем’єр-ліги ще залишились невирішені справи в контексті тридцять третього туру національної першості. А точніше єдиний великий матч за цей розлогий вікенд у Європі, у якому був одразу подвійний український відбиток.

У гості до лондонського Челсі та Михайла Мудрика на Стемфорд Бридж завітав Евертон із Віталієм Миколенком, і оскільки обидва гравці національної збірної України потрапили до стартового складу, ми залюбки долучились до перегляду протистояння поміж їхніми команди. І враження цей двобій спочатку справляв дуже конкурентне, оскільки гості без жодного остраху розпочали з пресингу на чужій половині.

У підсумку "іриски" навіть награли на перший гольовий момент, коли був просто зобов’язаний відкривати рахунок Бету на десятій хвилині, проте в підкаті у воротарському коліном перевів над воротами простріл Коулмана з правого флангу штрафного. Якщо чесно, то зайвий раз нагадувати про споконвічне футбольне правило вже й немає бажання. Евертон пропустив у наступній атаці Челсі, коли стінка поміж Палмером та Джексоном перед чужими володіннями завершилась ударом Коула під ліву стійку.

А вже незабаром вихованця академії Манчестер Сіті просто прорвало. За шість хвилин після першого гола він відзначився вдруге, коли добив головою в порожні ворота відскок від Пікфорда, який потягнув удар Джексона з прострілу Мудрика з лівого флангу. А ще за 11 хвилин Пікфорд і сам був не проти віддати Коулу м’яч перед власним штрафним, а той спрямував красиве перекидання йому за комірець за дуже високою дугою.

Яким чином тайм, що розпочинався для команди Дайча цілком пристойно, перетворився на повний кошмар, ми збагнути не могли, бо Челсі не давав особливих можливостей відпочивати й на завершення першої половини забив ще й четвертий гол. Цього разу не за допомоги Палмера, а лише за його участі. Мудрик теж долучився до атаки через лівий фланг, яку з передачі Кукурельї завершив Джексон.

На другий тайм Дайч повернувся одразу з трьома замінами, але нас це не дуже цікавило, бо жодним порятунком ситуації тут не пахнуло й близько. "Іриски" мусили просто дограти матч без зайвого погіршення власної статистики, але й із цим упоратись не змогли. Але навіть у такій ситуації Челсі не зміг обійтись без того, аби показати, наскільки ж поганою є атмосфера в роздягальні цього клубу.

За рахунку 4:0 гравці "синіх" не знайшли нічого кращого за те, аби перед власними вболівальниками почубитись за право пробити пенальті, яке за фол на собі від Тарковські заробив Мадуеке. Ноні, Джексон, Гюсто та Галлагер претендували пробити, але Палмер зрештою зупинив цю вакханалію, поклав м’яч у правий кут, оформив покер і всі розійшлись. Але не охолонули. Особливо Джексон, якого момент зачепив дуже сильно.

І вже на завершення матчу, коли цих скандалістів потрохи почали змінювати, на полі з’явився вихованець Гілкріст і забив перший гол у АПЛ в кар’єрі, зігравши на черговому відскоку від Пікфорда на останніх хвилині основного часу. Хоч тут трибуни Стемфорда перемкнулись із скандальної ситуації на обговорення успіху молодого гравця. Навіть Мудрику поплескали, того замінили ще на 79 хвилині. Миколенку, хіба що, ніхто не плескав, але й трибуни не ті, і Дайч гравцям Евертона має так наплескати за цей матч, щоб більше не ставали на ті самі граблі. Хоча б у цьому сезоні.