Донецький Шахтар готується до старту у груповому етапі Ліги чемпіонів сезону-2022/23.

Квартет "гірникам" дістався дуже серйозний, а вже у першому турі на них очікує виїзд до Саксонії. 

У цьому тексті ми познайомимо вас із Лейпцигом — командою, яка є найбільш молодим топ-клубом у європейському футболі, але вже встигла міцно закріпитися у еліті німецького футболу, а також двічі дійти до півфіналів єврокубків.

Тернистий шлях до зірок

Для початку потрібно розвіяти певний міф. Абревіатура "RB" у назві команди — це, звісно, не RasenBallsport, як намагаються ввести в оману представники клубу, а знаний мільйонам людей на планеті Red Bull. 

РБ Лейпциг — Шахтар. Напередодні

Австрійська компанія Дітріха Матешиця є одним з найбільш вагомих гравців на спортивному ринку серед не спортивних брендів. Варто хоча б подивитися на Формулу 1, де РБ встиг встановити ряд рекордів та до якого традиційно прикуто багато уваги. Окрім того, Матешиц активно інвестує у екстремальні та нішові види спорту, як-то кліфдайвінг чи бейс-джампінг. Організовує різні турніри та заходи. 

Звісно, рано чи пізно концерн мав зацікавитися й футболом. Обійти увагою найбільш популярний та масовий вид спорту, котрий однозначно гарантував блискучу рекламу продуктів компанії та шалені гроші, було б доволі дивно. 

Отже, у середині нульових "червоні бики" взялися створювати власну родину, котра у майбутньому стане не менш впливовою, ніж всім відомий City Football Group. 

До речі, ліричний відступ. Подивіться, як веселяться товарищи по Тоттенгему Метт Доерті та Ерік Даєр, котрі у травні цього року приїхали до Монако на Гран-прі Формули 1 та ненадовго втілилися у роль гонщиків болідів Ред Булла. 

У 2005 році Дітріх Матешиц придбав SV Casino Salzburg або Austria Salzburg, котрий і до поглинання Ред Буллом був доволі солідним колективом за австрійськими мірками. Наприклад, дійшов до фіналу Кубку УЄФА у 1994 році, де поступився міланському Інтеру (0:2). 

Рік потому американський MetroStars, що виступав у МЛС, спіткала та ж доля. Хоча у випадку із цим колективом Ред Булл офіційно закріпив за ним попередню історію, а ось із Аустрією Зальцбург (не плутати з віденською Аустрією) все було дещо інакше. 

Лейпциг — Шахтар: де дивитись матч Ліги чемпіонів

Австрійська футбольна асоціація заборонила використання фіолетових історичних кольорів, тож РБ довелося провести повний ребрендінг команди, включно з анулюванням історичного бекграунду та оголошенням про повну самостійність нового проекту. Більшість вболівальників були настільки розлюченими, що створили власну Аустрію Зальцбург, таким чином демонструючи неприйняття нехтування клубними традиціями з боку харчового концерну (інша частина фанатського табору змирилася або навіть зацікавилася підтримкою тепер вже РБ Зальцбурга). 

Ця історія дуже важлива в контексті Лейпцига, бо у Німеччині ще більше ненавидять багачів із товстими сумками з грошенятами та намагаються максимально обмежити вплив певних компаній або бізнесменів щодо керування клубами та володіння їхніми акціями. 

Правило "50+1", а також традиційний консерватизм верхівки німецького футболу були серйозною скалкою на оці Ред Булла, коли вони прийняли рішення інвестувати у якийсь з місцевих колективів. Наприклад, через вето DFB не вдалося придбати заштатний Заксен, котрий виступав у Оберлізі. 

Довгий час компанія не могла знайти підходящий варіант, аж ось австрійці вирішили поглянути у бік Саксонії, а саме міста Лейпциг, котрий є справжнім історичним клондайком. За часів НДР місцеві клуби були на видному місці у Німеччині, а також частенько грали у єврокубках. Наприклад, Локомотива перемагала у Кубку Інтертото, а також виходила до фіналу Кубку володарів кубків. Це була справжня знахідка. 

Після об'єднання Німеччини Лейпциг не був представлений на рівні Бундесліги 1, а великим футболом у місті багато років навіть не пахло. І це притому, що уся належна інфраструктура була у повному порядку. У 2006 році на місцевому стадіоні також грали поєдинки чемпіонату світу, у тому числі, історичну — першу гру національної збірної України на міжнародних турнірах (ті самі 0:4 від Іспанії). Словом, потенціал був просто шалений. 

Потрібно було лише знайти клуб, що виступав у Оберлізі, тобто фактично на аматорському рівні, де юрисдикція DFB вже не діє та де можна найменш ризиковано з юридичної та інвестиційних точок зору вкластися у новий проект. Таким клубом став Маркранштедт. Провінційна команда, яка навіть в разі поглинення Ред Буллом не викликала б шквал хейту вболівальників. Історія із Зальцбургом багато чого навчила австрійський концерн.

19 травня 2009 року було засновано РБ Лейпциг. 

Пам'ятаєте на початку матеріалу ми підняли тему абревіатури у назві саксонців? Так ось, правила німецького футбольного союзу забороняли додавати корпоративні ініціали у назву, тож було прийнято рішення хитро обійти цю заборону та викрутитися наступним чином — "RasenBallsport", тобто "Спортивна команда для гри у м'яч на траві". 

Проте юридичні та організаційні питання до клубу на цьому не закінчилися. Для початку потрібно було укомплектувати молодіжні команди. Молодіжне ядро Маркранштедту не відповідало потрібним параметрам, тож РБЛ звернувся до ще одного колективу з низших ліг — Заксена, так-так, того самого, викупивши чотири його young teams. Спершу РБ грав на маленькому стадіону у 5 000 глядачів, але поступово планував переїхати на нову арену після підвищення у класі. Отримавши ліцензію на виступи у Оберлізі "червоні бики" почали своє стрімке піднесення. 

Лейпциг — Шахтар: прогноз на матч Ліги чемпіонів

З першої ж спроби вдалося виграти Оберлігу "Південь", що дозволило піднятися до Регіональлігі. Ще одного моментального підвищення у класі не сталося (4 місце), але Лейпциг зумів завоювати Кубок Саксонії, що дозвило йому вперше прийняти участь у Кубку Німеччини. І там команда сенсаційно зуміла вибити міцний Вольфсбург завдяки хет-трику Даніеля Франа, тим самим привернувши до себе увагу широкої німецької публіки. Проте далі шлагбаум поставив Аугсбург. 

Подолати бар'єр Регіональліги у 2012 році знову не вийшло (3 місце), але влітку того року поріг клубного офісу переступив дехто Ральф Рангнік, котрий зайняв пост спортивного директора, що стало найбільш епохальною подією у недовгій історії клубу. Це зараз над Рангніком сміються після провалу у Манчестер Юнайтед, але на той час він брав національний кубок із Шальке та сенсаційно доходив із ним до півфіналу Ліги чемпіонів, а його ідеями надихалося багато спеціалістів на Батьківщині. Він же й створив усю клубну вертикаль на довгі роки, фактично направляючи вектор розвитку не тільки Лейпцига, але й інших проектів Ред Булла.

У 2013 році РБЛ нарешті зумів вийти до Третьої ліги. Там у захопливій боротьбі з першої ж спроби вдалося підвищитись до Бундесліги 2, тим самим встановивши новий рекорд. 

У БЛ.2 вже німецький футбольний союз відповідав за ліцензування колективів, тож він висунув багато вимог та претензій клубу, які вони мали усунути для виступів у турнірі. Врешті-решт після багатьох апеляцій та спекулювань з боку Дітріха Матешиця, що він закриє проект в разі відмови у ліцензії, РБ вдалося досягнути свого. 

Для виходу у еліту потрібно було інвестувати набагато більше коштів на посилення складу. Саме тоді у команді почали з'являтися майбутні герої та легенди, як-то Лукас Клостерманн, Рані Хедіра, Юссуф Поульсен, Еміль Форсберг чи Марсель Забітцер. 

Шведський півзахисник, до речі, приєднався до Лейпцига через півроку після виступів у Лізі чемпіонів у складі Мальме. Від можливості гри проти Атлетіко та Ювентуса до протистояння із Гайденгаймом та Ерцгербірге.

Втім, воно було того варте. Сезон-2014/15 вдалося завершити лише на п'ятому місці, а ось рік потому стався історичний тріумф. Команда помітно покращила результативність (54 голи проти 39 минулої кампанії), але Фрайбург забив помітно більше та виграв золоті медалі Бундесліги 2. До речі, у топ-5 голеадорів сезону-2015/16 БЛ.2 не було жодного представника РБ. Найкращим ж бомбардиром клубу став Деві Зельке. 

Гучний перформанс у елітному дивізіоні та закріплення статусу

Варто віддати належне дітищу Дітріха Матешиця та його концепції комплектування складу. РБ майже ніколи не купляв футболістів за космічні гроші, а намагався робити акцент на точкових посиленнях та пошуку талановитих гравців за відносно невеликі кошти. 

Індикатором цього є як згадані кількома абзацами вище трансфери, що заклали фундамент не лише для виходу у БЛ.1, але й півфіналу Ліги чемпіонів, так і посилення влітку 2016 року. Той же Тімо Вернер на той момент був просто непоганим нападником у Штутгарті, але у Саксонії почав робити справжній фурор.

Два трансфери з братнього Зальцбурга, Набі Кейта та Дайот Упамекано, влітку та взимку тієї кампанії також додали якості складові. Гвінеєць взагалі став автором єдиного забитого м'яча у історичній перемозі над дортмундською Боруссією у другому турі сезону-2016/17. 

Лейпциг зумів шокувати всіх. Команда Ральфа Газенгюттля не зазнала жодної поразки до 14 туру чемпіонату, коли мінімально програла Інгольштадту (0:1), до Різдва дихала у спину Баварії, але 0:3 на Альянц Арені дещо охолодили клуб та зпустили його з небес на землю. У другому колі команда виступила трохи гірше, зокрема потерпіла 5 поразок з 7 загальних у кампанії, але впевнено втримала друге місце. Це було фантастичним результатом. 

Багато гравців РБ стали ласими шматочками на трансферному ринку, а Тімо Вернер наколотив 21 гол у турнірі. Проте літом 2017 року "червоні бики" відпускали лише героїв минулого та непотрібних гравців, зате в зворотньому напрямку прибув десант у вигляді Кампля, Огюстена, Бруми, Лаймера та Конате. 

Стрімкий взліт призвів до справжнього шквалу обурення німецьких вболівальників, котрі називали Лейпциг "клубом без історії" та проводили численні акції проти клубу. Дортмунд навіть не додавав емблему команди на табло під час матчів, замінюючи його піксельними написами із назвами колективів та рахунком. В Німеччині не люблять подібні історії. До речі, ще до виходу у Бундеслігу 1 РБ грав проти дрезденського Динамо у Кубку Німеччини, де місцеві фани закидували гравців суперника сторонніми предметами, з яких особливо виділялася відірвана голова бика. 

Гоффенгайм, котрим вже багато років володіє мільйонер-підприємець Дітмар Гопп, навіть жартував з цього приводу — "Дякуємо, що перехопили в нас статус найбільш ненависної команди Німеччини".

Потрібно було доводити амбіції на дистанції кількох сезонів. Рік по несподіваному віце-чемпіонству було лише шосте місце (відрив від топ-4 склав лише два залікових бали), але далі команда лише одного разу фінішувала нижче третього місця та жодного разу не випала з лігочемпіонської четвірки. 

За каденції Юліана Нагельсманна клуб до останнього боровся з Баварією, але не зумів довести ці перегони до переможного кінця. 

Саме за часів нинішнього коуча "ротен" РБ відійшов від традиційної вертикалізації та принципів побудови пресингу з часів Ральфа Рангніка, роблячи акцент на гнучкості системи та адаптивних наставниках. Зміна вектора розвитку дає свої плоди ще й вигляді трофеїв, але про це ми поговоримо нижче. 

Виступи у Лізі чемпіонів та Лізі Європи

Це неймовірно, але лише за п'ять років виступів у єврокубках саксонці вже двічі встигли дійти до стадії півфіналів. Розпочалося все із третього місця у доволі рівній та важкій групі із Бешикташем, Порту та Монако. "Бики" випередили "монегасків", але відсутність досвіду мала вирішальну роль. У Лізі Європи колектив Газенгюттля спинив лише Марсель у чвертьфіналі. 

Рік потому шосте місце подарувало лише другий за статусом євротурнір. Проте Лейпциг грав за принципом — "не дуже й хотілося". Лише сім очків у квартеті з Зальцбургом, Селтіком та Русенборгом. Втім, тоді важливіше було повернутися у топ-4 у чемпіонаті. 

А ось у сезоні-2019/20 сталось найбільше досягнення у недовгій клубній історії. "Червоні бики" виграли групу із майбутнім півфіналістом Ліоном, Бенфікою та Зенітом, а у 1/8 фіналу в одну калитку розібралися із Тоттенгемом Жозе Моуріньо. Продовжувати виступи після початку локдауну через пандемію коронавіруса довелося вже без Тімо Вернера, але це не стало проблемою під час зіткнення із мадридським Атлетіко (2:1). Таким чином, РБЛ вперше дістався 1/2 фіналу Ліги чемпіонів. Там сильнішим виявився ПСЖ (0:3), але досягнення все одно було епохальним. 

Повторити успіх у наступній кампанії не вдалося — вилетіли від Ліверпуля у 1/8 фіналу, але на груповій стадії переграли ПСЖ та залишили за бортом плей-оф чемпіонської ліги Манчестер Юнайтед. 

Минулий сезон міг принести команді перший фінал, але після мінімальної перемоги у першому півфінальному матчі Ліги Європи із Рейнджерс клуб поступився на Айброксі та несподівано залишив турнір.

Зустріч із українськими клубами

На вирішальній стадії кваліфікації Ліги Європи сезону-2018/19 РБ був просто божевільно невдалим жеребом абсолютно для любого опонента. Цим невдахою стала луганська Зоря. 

"Мужики" подолали супротив Браги у третьому кваліфай-раунді, могли пройти й німецький колектив, але сталася справжня драма. 

У Запоріжжі була нульова нічия, а ось у Лейпцигу Матеус Кунья відкрив рахунок, але героїчні українці зуміли несподівано вийти уперед завдяки голам Рафаеля Ратао та Артема Гордієнко. 

Навіть гол Жан-Кевіна Огюстена на 69 хвилині виводив Зорю у групу ЛЄ, але на 90 хвилині вона пропустила з пенальті від Еміля Форсберга та вилетіла. 

Стадіон

Ред Булл Арена вміщує 44 345 глядачів. Стадіон було побудовано у 1956 році і раніше він вміщав 100 000. 

З липня 2010 року є власністю Ред Булла, який оформив його оренду на десять років. Приймав 5 матчів чемпіонату світу 2006 року, у тому числі, гру 1/8 фіналу між Аргентиною та Мексикою (2:1). 

Тренер

Доменіко Тедеско переступив клубний поріг у грудні минулого року, замінивши на цій посаді Акіма Баєрлорцера, а по факту Джессі Марша. 

На початку кар'єри німецький фахівець, який свого часу завершив тренерські курси із кращою оцінкою, ніж його колега Юліан Нагельсманн, працював у академіях Штутгарта та Гоффенгайма. Перше серйозне місце самостійної праці було у Ерцгебірге. 

Там йому вдалося добре себе зарекомендувати, тож боси Шальке прийняли рішення запросити фахівця у Гельзенкірхен. З першої ж спроби Тедеско зумів зробити "кнаппен" віце-чемпіоном та пошуміти на усю Німеччину, але загальне враження від його періоду у Ш04 змазали внутрішні проблеми клубу у верхівці, що остаточно, вже без участі Доменіко, призвело до деградації у Бундеслігу 2. 

Після Спартака тренер півроку перебував без роботи, але після звільнення Марша керівництво РБ вирішило довіритися гнучкому лептоп-спеціалісту. І дійсно, справи "биків" одразу пішли вгору. Доменіко Тедеско продовжив курс, обраний Нагельсманном та клубом, та вивів Лейпциг у півфінал Ліги Європи, а також до перемоги у національному кубку. 

Тріумф проти Фрайбурга у Берліні минулої весни став найбільшим досягненням для клубу поруч із вихідом до 1/2 ЛЧ у 2020 році. Команда ще й програвала у рахунку та лишилася у меншості після видалення Марселя Хальстенберга, що додатково додає значимості цій перемозі. Словом, навіть невдалий старт цього сезону не має спричинити різких кадрових змін. Тренер РБ точно заробив собі потужний кредит довіри минулим сезоном. 

Склад

Головною зіркою команди є Крістофер Нкунку. Навіть повернення Тімо Вернера жодним чином не змінює цей статус француза. 

Вихованець ПСЖ посилив лави саксонців літом 2019 року. У першому ж сезоні він зробив 5+15 у Бундеслізі, а минулої кампанії створив справжній фурор. 

Фантастичні 20+15 у чемпіонаті, а також, що не менш вагомо, 7+2 у Лізі чемпіонів (хет-трик Манчестер Сіті на Етіхаді будуть згадувати ще довго) та 4 голи у Лізі Європи. 

На переможному шляху у Кубку Німеччини він не зумів відмітитися результативними діями лише на стадії 1/16 фіналу проти Бабельсберга (1:0). Окрім того, саме він розпочав камбек у півфіналі проти Уніона асистом на Андре Сілву, а також зрівняв рахунок і реалізував післяматчевий пенальті у фінальній битві проти Фрайбурга. 

Цього літа його хотіло багато чолових клубів, але те, що він остаточно лишився у Саксонії принаймні ще на півсезону або сезон, дозволяє назвати це головним тріумфом РБ у міжсезонні.

Додатково презентувати вам Вернера, гадаємо, не потрібно. Нікуди не ділися й справжні легенди "червоних биків" Еміль Форсберг та Юссуф Поульсен. 

Останній, до речі, травмований, так само, як і талановита перлина Дані Ольмо із його фірмовим потужнім дальнім ударом і це серйозна втрата. Шахтар точно має добре пам'ятати цього хлопця. У розіграші Ліги чемпіонів сезону-2019/20 Ольмо забив "гірникам" у Харкові у складі загребського Динамо (2:2), а у Хорватії віддав асист на третій м'яч Аріяна Адемі (3:3). Втім, принаймні у першому матчі проти команди Ігора Йовічевіча він точно не зіграє. 

Є й центрфорвард Андре Сілва, котрий запалював у Айнтрахті після невдач у Мілані та Севільї, а зараз продовжує багато забивати у РБ. Навіть до кінця не зрозуміло, як одночасно розмістити їх на полі із Тімо та Крістофером. 

Кожна лінія Лейпцига має потужних гравців елітного рівня, багато з котрих вже мають солідний досвід виступів у єврокубках та своїх національних збірних. Наприклад, цього літа Челсі пропонував неймовірні гроші за центрбека Йошко Гвардіола, але хорват вирішив поки що залишитися у Саксонії. 

Якщо говорити про трансфери, то з літніх підписань виділяються екс-захисник Дортмунда та ПСЖ Абду Діалло та особливо Давід Раум, який міг опинитися у стані "джмелів", але остаточно перейшов у РБ. Раум став найкращим лівим захисником Бундесліги минулого сезону, а також є основним у збірній Німеччини у Хансі Фліка. 

Прихід Давіда дозволив відправити Анхеліньйо у зворотньому напрямку до Гоффенгайму. Тедеско не є настільки великим фанатом здібностей іспанського вінгбека, яким був Юліан Нагельсманн. 

Основна схема

РБ Лейпциг Доменіко Тедеско віддає перевагу грі у три центральних захисника переважно у схемі 1-3-4-2-1 або 1-3-5-2. Трансфери Упамекано та Конате дозволили ветерану "биків" Віллі Орбану отримувати більше ігрової практики, тож на початку цього сезону захисна ланка команди виглядає наступним чином — Сімакан — Орбан — Гвардіол. 

Давід Раум очевидно куплявся "під основу" на лівий фланг оборони, а ось на протилежному крилі фактично безальтернативним є Бенжамін Хенрікс. Хоча в разі чого його може підмінити Лукас Клостерманн, який має певний досвід гри у якості правого крайнього захисника. 

У центрі поля вибір в Тедеско розкішний — від талановитого австрійця Ксав'єра Шлагера, що перейшов до РБ цього літа з Вольфсбурга, до Конрада Лаймера, якого дуже хотіла Баварія. Лаймер точно має вийти у основному складі на Шахтар, а ось пару йому може скласти Кевін Кампль або той же Шлагер.

Враховуючи травму Дані Ольмо на вістрі умовного трикутника в центрі поля може зіграти угорець Домінік Собослаї, який має не менш божевільний удар, ніж його іспанський колега. 

Попереду ж, скоріше всього, зіграє тандем Вернер — Нкунку, котрий активно використовується Тедеско на старті цього сезону.

Окрім того, "гірникам" варто готуватися до дуже важкої та інтенсивної гри саме за динамікою. Навіть не дивлячись на невдалий старт у Бундеслізі (лише 5 очків з 15 можливих) РБ є четвертим у чемпіонаті за показником PPDA (інтенсивності пресингу) та другим після Баварії за володінням м'ячем.

Лейпциг вміє блискуче ловити суперника у перехідних фазах, а також має серйозні ресурси для підсилення гри з лави для запасних. 

Отже, побажаємо Шахтарю удачі у Саксонії та успішного старту у чемпіонській лізі!