Атлетіко з дублем Морати розбив Реал у мадридському дербі

Організатори іспанської Ла Ліги зробили все від себе залежне, аби подати свою головну страву неділі та всього шостого туру національної першості саме в заключному часовому слоті доби. Матч Атлетіко та Реала на стадіоні Метрополітано, величне мадридське дербі, і, разом із тим, протистояння третьої та другої команд зразка минулого сезону відповідно.

У новій кампанії, щоправда, це співвідношення було трохи порушене через невдалий старт "матрацників", тоді як "галактікос" не зазнавали поразок у жодному попередньому протистоянні та очолювали таблицю перед початком чергового футбольного вікенду в країні. Але команду Дієго Сімеоне цього вечора хвилювало лише одне — факт тільки однієї перемоги над затятим опонентом на власному полі за останніх п’ять зустрічей.

Атлетіко добре розумів, що тільки від якомога більш якісного початку гри буде залежати те, наскільки вдалим для нього може в підсумку бути остаточний рахунок у цьому матчі. Саме тому господарі вирішили нагадати по цей свій статус уже на четвертій хвилині, коли вивірена подача з лівого флангу від Ліно полетіла на голову Мораті, а той ударом у дальній кут засмутив одно із своїх численних колишніх команд.

Реал намагався в подальшому щось протиставити суперникам у плані атаки, але постійно наражався на якісний блок, тож фактично не мав, чого запропонувати у відповідь. А коли атаки "бланкос" остаточно захлинулись, "матрацники" одразу розкрились із черговим наступом через фланги, один із яких завершився передачею Сауля на Грізманна під такий самий удар головою, як і у Морати до цього.

Шокуючий старт, проте в гостей не залишалось жодного іншого вибору, окрім як шукати шляхи до повернення в гру. Реал для цього оточив чужий штрафний майданчик та робив чималу кількість передач другим поверхом, ніби в його стартовому складі з’явився Хоселу. Але це було не так, тому більшість навісів ні до чого не призводила, однак на 35 хвилині подібним чином удалось забезпечити відскок для Крооса до лівого входу до чужих володінь, а той потім розібрався з ударом у ближній кут.

І команда Анчелотті на цьому, певна річ, зупинятись не мала наміру, проте одноманітність її атак вражала в негативному контексті. Проте це не мало б особливого значення, якби на 44 хвилині гол Камавінги таки б відбувся без офсайду в Рюдігерапід час вирішальної подачі Беллінгема з лівого флангу. Як бачимо, суцільні навіси від Реала, які були радше швидким засобом подолання самого факту проблеми створення гольових ситуацій, а не причин їхнього виникнення.

Вочевидь, у Анчелотті був якийсь дуже хитрий план на другий тайм, адже він одразу зняв із гри Модрича на користь появи Хоселу, завдяки чому в Реала нарешті з’явився той, на кого можна було спокійно вантажити м’яч до чужого штрафного. Але тільки-но встиг розпочатись другий тайм, як "бланкос" пропустили черговий м’яч — Мората головою з меж воротарського завершив черговий навіс від Сауля, немов це для нього тренер суперників розтлумачував схеми гри під час перерви.

На цьому, власне, і все, якщо брати виключно питання визначення переможця. За таких несприятливих умов та прикрого збігу подій не вдається відігратись навіть таким майстровитим клубам, як Реал, а тут ще й поле Атлетіко, який немов та черепаха закрився в захисті й крутився на всі боки, аби суперники не могли до нього підступитись за жодних обставин. Ось і вийшло так, що всі свої гольові моменти в другому таймі гості отримали лише тоді, коли гатили з дальньої відстані — навіть із Хоселу на вістрі повторити бодай частку атак першого тайму в команди Анчелотті не вийшло. Хтось сам себе переграв.