Напередодні донецький Шахтар оголосив про вже друге повернення українського центрального захисника Дмитра Чигринського до команди.

36-річний виконавець після свого трансферу в якості вільного агента з грецького Іонікос Нікея розповів про перші враження в новому-старому колективі.

"Емоції, звісно, переповнюють. Почуття неоднозначні, тому що, із одного боку, це повернення — і від того дуже радісно, але, з іншого боку, я розумію, що теперішня команда Шахтаря дуже відрізняється від тієї, яку я залишав, тому для мене буде багато нового.

Але одна річ залишається незмінною — дуже високий рівень і стандарти клубу, закладені протягом багатьох років. І це той рівень, до якого хоче дотягнутися, який прагне тримати й розвивати кожен гравець.

Тому для мене, як би то не пролунало в моєму віці, це є велика можливість, велика мотивація та обов’язок приносити користь Шахтарю. Загалом не хотілося би багато часу відводити на емоції, а хочеться одразу взятися до роботи й рухатися вперед.

Після гри Шахтаря з Металістом 1925, у якій, на жаль, Валерій Бондар отримав травму, увечері того ж дня мені зателефонував Дарійо, ми з ним поспілкувалися і досягли домовленості.

Звичайно, я не розглядаю цю ситуацію так, що мене запросили як тимчасову допомогу через травму Валерія. Я дивлюсь на це так, що я довго, багато і наполегливо працював, аби отримати цей шанс навіть у такому віці. Тому радий, що я тут.

Моє завдання, як я вже і сказав, це допомагати Шахтарю досягати поставлених цілей, бути корисним. Тож особливо не думав — це не було запрошення, насправді, розмова була на 20 секунд. Запитання таке: "Ну що, Чигі, ти готовий?" Я відповів: "Готовий. Коли виїжджати?" І все.

Хочу подякувати за цю можливість президентові клубу Рінату Ахметову, Сергію Палкіну, звісно, Дарійо Срні, тому що, перш за все, це була його ініціатива і він відіграв велику роль у моєму поверненні, а також Патріку ван Леувену, тому що, я впевнений, із ним усе це проговорювалося, і якби він не дав "зелене світло", то мене не було б тут.

Тому я всім вдячний і з нетерпінням чекав на можливість приєднатися до команди й розпочати роботу.

Так, я слідкував і за чемпіонатом, і за командами, які виступали у єврокубках. Певна річ, що до початку повномасштабної війни футбол в Україні виходив уже на досить високий рівень. Минулий чемпіонат просто героїчно вдалося провести, дякуючи Богові, дякуючи ЗСУ та нашій армії, — вважаю, це було дуже важливе рішення.

Усі отримали від цього користь — і збірна, і клуби, і футболісти. Щодо рівня, то було очевидним, що він впаде, бо переважна більшість легіонерів залишили команди. Але якщо подивитися з іншого боку, то це стало чудовою нагодою для молодих українських футболістів отримати свій шанс у великому футболі, виходити на провідні ролі в командах.

Це був перший такий чемпіонат, і його вдало провели. Зараз, гадаю, усе виглядає вже набагато краще з огляду на інвестиції у футбол, склади команд, організацію. Моє враження таке: впав рівень через від’їзд якісних легіонерів, але зросла інтенсивність завдяки приходу молодих гравців, які є швидкими, фізично витривалими, амбіційними.

Ці футболісти додаватимуть, і рівень чемпіонату зростатиме. Плюс команди починають підсилюватися — запрошувати якісних українських футболістів та гравців з-за кордону. Усе рухається в потрібному напрямку, і, вважаю, український футбол буде на високому рівні.

Гадаю, якщо футболіст починає думати про те, чого він досяг у минулому, то в нього вже не може бути прогресу й руху вперед. Неможливо жити минулим у футболі — це шлях у неправильному напрямку. Футболіста оцінюють за тим, у якому стані він перебуває в актуальний момент.

Я продовжую грати, тому що люблю футбол, маю амбіції і вважаю, що я поки не досяг усього, чого б хотів. Узагалі не розумію, як можна втомитися від футболу. Немає більшої мотивації, аніж перемагати, вигравати свій наступний матч. Та й просто давати максимум у кожному наступному тренуванні. Якщо будеш так себе мотивувати і з таким настроєм рухатися, то наприкінці кожного сезону зможеш розраховувати на гарні результати.

Я дивлюся тільки в майбутнє, і мотивації в мене — хоч відбавляй. А щодо цілей, то всі чудово знають, що на внутрішньому рівні Шахтар зобов’язаний щороку вигравати чемпіонство та Кубок — це завдання номер один. Також маємо виступати якомога краще в Лізі чемпіонів. Розуміємо, який там рівень, тому не хотілося б робити гучних заяв, але слід у єврокубках проходити якомога далі

Минула кампанія, на мою думку, була непоганою, солідною, тому ця команда вже має гарні орієнтири і на євроарені.

Звісно, через війну ситуація в країні дуже складна, але футбол, як і будь-яка інша галузь, має відновлюватися і працювати, адже розрахунок ворога полягає саме в тому, щоб підірвати наш дух та знищити психологічно. Тому, вважаю, наш обов’язок — не зупинятися і постійно рухатися вперед.

Хотів би побажати всім нам, українцям, щоб ми залишалися сильними духом, щоб ми разом рухалися вперед — до перемоги. І якщо футбол може принести якісь додаткові гарні емоції людям, то це є головна мотивація для нас, футболістів, і для команд.

Усім бажаю міцності духу, віри в перемогу, оптимізму, любові та взаємоповаги одне до одного — тих фундаментальних чеснот, що нас, українців, як націю і як людей завжди вирізняли. Це повинні бути наші стовпи. І я вважаю, що футболісти, зокрема Шахтаря, також відіграють у цьому свою роль", — заявив український виконавець.

У минулому сезоні Чигринський відіграв 26 матчів, забивши один гол.