Кривбас мінімально обіграв Зорю

Недільна програма десятого туру української Прем’єр-ліги завершувалась протистоянням, до якого б було доволі складно підібрати гучну афішу, якби не один красномовний факт. Головний тренер криворізького Кривбасу Юрій Вернидуб учергове зустрічався зі своєю колишньою командою, луганською Зорею, і цього разу "мужики" були господарями стадіону Динамо ім. В. Лобановського в столиці.

Що одразу кидалось у вічі під час споглядання на турніру таблицю в контексті позицій цих двох команд, так це їхнє сусідство неподалік від зони єврокубків. Однак погані результати під час осінньої частини кампанії робили так, що і Зоря, і Кривбас, могли тільки мріяти про те, аби наблизитись або хоча не відстати від решти команд, які йшли вище за них.

Цим морозним вечором у Києві команди вирішили добряче себе розігріти якісною боротьбою за м’яч, яка була б і без наявності близької до нуля температури повітря довкола. Усе просто — таким є стиль команд Младена Бартуловича та Юрія Вернидуба, тож нам залишалось лише спостерігати за тим, хто кого перемагає в цих запеклих єдиноборствах.

Спочатку здавалось, що перевага належить номінальним господарям поля, однак свої атаки вони геть не квапились завершувати ударами, тож що була ця перевага, що ні, усе одно Кривбас почав перехоплювати ініціативу ближче до середи першого тайму й тут ми побачили вже хоч якусь конкретику на завершення. Поодинокі удари Аморозо, із яким упорався Турбаєвський, та Соси, який пройшов повз ліву стійку, хоч трохи розрядили напружену атмосферу.

Щось підказує, що Вернидуба такий перебіг справ не влаштовував, тож у перерві він добряче мотивував своїх підопічних, що ті вже з перших хвилин забігали так жваво, як ніколи до цього в поточному чемпіонаті. Позитивні наслідки не змусили на себе довго чекати — Джордан програв боротьбу на правому фланзі оборони Сосі на 48 хвилині, після чого суперник зайшов до штрафного й пробив у дальній кут.

Судячи з того, як команди УПЛ почали цінувати очки останнім часом, склалось враження, що той гол мав дуже багато важити в контексті визначення переможця цієї гри. Можливо, так воно й було, бо гості понеслись одразу закривати дуель, і коли м’яч у одній атаці влучив двічі в ліву стійку та одного разу в поперечину після ударів Соси та Аморозо, залишалось тільки здогадуватись, як Зорі вдалось обійтись без пропущеного м’яча знову.

Цей гомін від каркасу воріт трохи розбудив команду Бартуловича, яка насправді не надто й спала до цього, просто жодної гостроти від неї ми не дочекались аж до останніх хвилин, коли розпочався футбол на зустрічних курсах — те що треба, бо за вікном уже відверто почало холодати. Але в цій божевільній перестрілці небезпечними випадами все одно команда Вернидуба була більш близькою до другого м’яча, аніж Зоря до свого першого й відповідно рятівного.