Оскільки в суботній частині двадцять другого туру української Прем’єр-ліги були матчі за участі команд із чемпіонських перегонів, то цей ігровий день пролетів майже непомітно. Свої перемоги над київськими Лівим Берегом та Оболонню раніше вже здобути Олександрія та донецький Шахтар (1:0 та 2:0, відповідно), тож після цих протистоянь наставала черга третьому столичному колективу й разом із тим лідером турнірної таблиці, Динамо, повертати репутацію власному місту в гостьовому матчі проти львівського Руху.

Однак команда Віталія Пономарьова нині перебуває в такому стані, що навіть про своє майбутнє не може нічого достеменно сказати. Не те, щоб у футбол високого рівня грати. "Жовто-чорні" не забивали за гру більше одного гола від передостаннього дня серпня минулого року. Можете не рахувати, скільки часу з того моменту минуло — багато. Дуже багато.

А щоб сподіватись на хоч якийсь позитивний результат у грі проти такого суперника, як Динамо, треба обирати один із двох варіантів — або пропонувати щось цікаве в атаці, або йти в глибокий захист у сподіванні відбитись у критичні моменти матчу. Коли Рух знову вийшов на гру за схемою з п’ятьма захисниками, то вже не було зайвих питань, який саме варіант обрав Пономарьова на цю гру.

Вочевидь, була ставка на те, що "біло-сині" знову матимуть проблеми з психологією, якщо їм не вдасться провести початок гри бажаним для себе чином. Але тут Динамо й швидкий гол забило вже на 11 хвилині зусиллями Ваната та геніальної передачі Буяльського поміж двох суперників на нього на лівому фланзі штрафного, і доволі легко подвоїло перевагу посеред першого тайму, тож план Шовковського спрацював на повну. Другий гол, до речі, забив сам Буяльський, коли на нього на дальню стійку подав Ярмоленко з лівого флангу штрафного.

Та й загалом було помітно, що "біло-сині" почувають себе розкуто настільки, що навіть комбінації в три п’ятки поблизу чужого штрафного, або вже навіть усередині нього, — це взагалі щось буденне. Рух із свого боку на тлі такого самовпевненого суперника продемонстрував у атаці аж нічого цікавого, тож першу половину програв цілком закономірно.

У другому таймі "жовто-чорні" були все ж таки більш цікавими в атаці, і навіть про моменти біля воріт Ледвія ми говорили значно менше, аніж про роботу Нещерета на лінії. Найкращі шанси для забитих м’ячів при цьому прийшли від Карабіна та Підгурського, і все — із другого поверху, проте ворота Динамо впорався з викликами на належному рівні.

І хоча активність Руху після перерви таки збільшилась, цього все одно було недостатньо для того, щоб Динамо хоча б на мить спіймало себе на думці, що в цій грі можна не те, щоб утратити очки, а хоча б пропустити м’яч престижу від суперників. Можливо, це львів’яни залишили для матчу посеред наступного тижня в Кубку України поміж цими командами на цій самій арені. А потім Рух поїде до ковалівського Колосу, а київське Динамо зіграє в дербі берегів Дніпра проти Лівого Берега.

Рух — Динамо Київ 0:2
Голи: Ванат, 11, Буяльський, 30

Рух: Ледвій — Слюбик, Дідик, Холод (Алмазбеков, 77) — Кітела, Притула (Едсон, 57), Підгурський (Тлумак, 77), Пастух, Роман (Калінець, 86) — Климчук, Карабін (Рябов, 57).

Динамо Київ: Нещерет — Караваєв, Попов (Біловар, 80), Михавко, Дубінчак — Михайленко, Шапаренко (Рубчинський, 70) — Ярмоленко (Волошин, 76), Буяльський (Піхальонок, 70), Кабаєв — Ванат (Герреро, 70).

Попередження: Підгурський — Кабаєв, Піхальонок