Цей тиждень донецький Шахтар мав присвятити підготовці до Класичного проти київського Динамо, яке має відбутись у Львові вже найближчими вихідними, але який від того сенс у турнірному плані, якщо команда Маріно Пушича минулого вікенду поступилась уперше в історії ковалівському Колосу (2:4) і фактично програла свою частину чемпіонських перегонів. У відповідному настрої "гірники" готувались до матчу півфіналу Кубка України посеред тижня проти, напевно, найбільш незручного для них суперника.

Так, лише одна команда в нашій країні могла похизуватись тим, що у її воротах, за наявності очних протистоянь, ніколи не донеччани не відзначались, а відповідно й не перемагали. А минуло тим часом уже чотири зустрічі, три з яких припали на каденцію Імада Ашура. А тут "гірникам" ще й доводилось грати гостьове протистояння півфінального раунду на полі стадіону, який у підсумку й має прийняти вирішальний двобій у битві за трофей. Мотивація у "вовків" зашкалювала.

Однак Пушич, як виявилось, завчасно зброї не склав. Це стало зрозуміло вже з того міркування, що Шахтар спробував зіграти в гібридному варіанті в обороні та залучив до гри одразу трьох центральних захисників із Матвієнком у ролі перехідного опорника. Але на початку матчу ми відзначали все ж таки атаку гостей, які одразу створили момент для Педріньйо да Сілви в центрі штрафного вже на другій хвилині, але той із прострілу Кевіна пробив занадто слабко.

Та й узагалі, та дуель Кевіна й Тейлора на фланзі змушувала Ашура сумніватись у власному підопічному аж до тих пір, поки тренер його остаточно замінив. Але сталось це, ох, як не одразу. А лише в овертаймі. Так, одразу відкриваємо всі карти, бо протистояння вийшло дійсно запеклим, а тому завершувати його лише якимось скромним основним часом було б дуже нечемно.

За ходом гри домінував Шахтар. Просто це на певному відтинку на початку другого тайму було не настільки помітно. Перша половина матчу при цьому в Полісся вже звично вийшла не надто успішною, тоді як після перерви команда Імада Ашура повернулась із божевільним моментом Назаренка, але той просто не влучив у правий нижній кут із меж штрафного. Щоправда, ще до перерви Педріньйо да Сілва змарнував не менш небезпечний другий свій гольовий шанс, а одразу після Назаренка Кевін перевірив на міцність праву стійку фірмовим обвідними ударом.

І от потім уже почав перехоплювати ініціативу саме колектив Пушича, а тиск на ворота Кудрика почав зростати пропорційно. Не складалось у "гірників" лише з одним — забитими м’ячами, хоча моменти Егіналду, Кевін та Марлона з черговим шансом Педріньйо да Сілви на останок явно пасували до забитого гола.

Але він прийшов лише згодом, коли ми вже смакували на повну овертайми, і лише на 114 хвилині павза Траоре в центрі штрафного, замість удару з передачі Судакова, дозволила Аліссону підійти ближче до чужих воріт із правого флангу, і потім пробити під Кудриком із передачі партнера. Тож слідом за Олександрією, Шахтар у овертаймі Кубка задушив і "вовків".

Фінальний свисток харківського арбітра Дмитра Панчишина відправив до фіналу Кубка України донецький Шахтар, де команда Маріно Пушича зіграє проти київського Динамо, а для житомирського Полісся в цьому сезоні так і не буде домашнього вирішального поєдинку в битві за цей трофей. Натомість за четверте місце тепер точно є сенс боротись.



Полісся — Шахтар 0:1
Гол: Аліссон, 114

Полісся: Кудрик — Тейлор (Віале, 98), Чоботенко, Матич (Таллес, 77), Михайліченко — Сарапій, Бабенко — Гуцуляк (Андрієвський, 68), Крушинський, Назаренко — Батіста (Брістрич, 115).

Шахтар: Різник — Грам, Бондар, Матвієнко (Матвієнко, 100) — Вінісіус, А. Бондаренко (Судаков, 82), Марлон (Криськів, 100), Педріньйо Азеведо — Педріньйо да Сілва (Аліссон, 91), Егіналду (Траоре, 82), Кевін.

Попередження: Гуцуляк, Сарапій, Бабенко, Михайліченко, Таллес — Вінісіус