Футбольна мапа української Прем’єр-ліги продовжує розширюватись із кожним наступним сезоном, і в наступному футбольному році ми познайомимось з Епіцентром та СК Полтава, якщо все піде за планом. Проте не лише на основі цих двох команд може відбутись заплановане розширення географії — Кудрівка з Чернігівської області, яка є ще недостатньо відомою широкому загалу, також збирається підкорити до цього нечувану висоту.

Проте для цього команді Василя Баранова на власному шляху треба було спочатку подолати полтавську Ворсклу в перехідних матчів, у якої мотивація була цілком проста та зрозуміла. "Зелено-білі" до цього ще ніколи не вилітали з "елітного" дивізіону, і Юрій Максимов, вочевидь, не той тренер, який прагнув би записати в свій перелік здобутків такий пам’ятний результат сезону. А отже й втрачати обом командам було що.

Відповідальність моменту для представників Першої ліги передавалась аж через телевізійну картинку. І доволі жваво на цьому тлі вдалось розпочати матч колективу Баранова й навіть створити цілком гідний момент для гола вже на дев’ятій хвилині. Однак Мельничуку трохи не пощастило — його удар у центрі штрафного на завершення прострілу Козака з лівого флангу приняла на себе дальня стійка, тоді як Лєгостаєв добивав відскок у порожні, але був у офсайді, тож момент уже не мав належної ваги.

Поза тим, Ворскла теж зусиллями Кулача почала загрожувати володінням Яшкова, і воротаря навіть перевірили на швидкість реакції ударом із правого флангу штрафного ще на початку матчу. А потім увесь захист Кудрівки не склав іспити під час розіграшу кутових від суперників на лівому фланзі, і вже до перерви потенційні новачки УПЛ горіли 0:2. Спочатку Кане подав на голову Ндукве на 23 хвилині, а потім Павлюк успішно замкнув ближню під час прострілу Бацули. Інтрига почала поступово згасати.

Але в цьому випадку тактика Ворскли на другий тайм викликала чимало запитань. Ні, це не було якесь там утримання комфортного рахунку та просто догравання з тим, що вже здобуто в першій половині. Це були реальні спроби добити суперників тут і зараз, щоб подорож до Полтави для них стала не більше, аніж просто екскурсією. Але якщо так марнувати свої шанси, як це робили Ндукве та Кулач, то, вибачте, квитки на цю екскурсію у вас ніхто не купить.

Кудрівка сама собі привезла пару-трійку моментів — так точно, але суперники просто били у бідолашного Яшкова, який, звичайно, герой матчу для номінальних господарів Оболонь-Арени, але радше з помітною допомогою суперників та великою часткою везіння, що ті саме так і використовували власні швидкі випади.

А десь після години ігрового часу важко було не зауважити, що у Ворскли-то насправді й простору для ротації на лавці немає — усього чотири польові гравці, тож не дивно, що в один момент команда Максимова на тлі важкого сезону просто зупинились. І саме тоді Кудрівка почала вантажити м’яч до чужого штрафного просто за будь-якої нагоди, і зрештою з подачі Світюхи з правого флангу на 83 хвилині Козак знайшов свій момент для удару головою. І першоліговий клуб насправді міг претендувати й на більше, однак Ісенко теж недарма грав у рамці воріт "зелено-білих". Він також, виходить що, урятував команду Максимова від дуже неприємного присмаку від результату після цієї гри.

Матч-відповідь поміж полтавською Ворсклою та Кудрівкою відбудеться 1 червня, о 13:00.

Кудрівка — Ворскла 1:2
Голи: Козак, 83 — Ндукве, 23, Павлюк, 39

Кудрівка: Яшков — Гагун, Потімков, Шершень (Сердюк, 46), Мельничук — Матвєєв (Вечурко, 61), Думанюк — Козак, Сторчоус (Литовченко, 46), Рогозинський (Світюха, 68) — Легостаєв (Андрущенко, 80).

Ворскла: Ісенко — Пердута, Хрипчук, Павлюк, Бацула — Скляр, Челядін (Нестеренко, 67) — Кане, Кулач (Малиш, 60), Салабай — Ндукве (Пасіч, 85).

Попередження: Шершень, Потімков, Думанюк