Будь-яке протистояння новоприбулого до української Прем’єр-ліги харківського Металіста проти провідних команд країни автоматично збирає до себе якнайбільше глядацької уваги, бо очікування від виступів "жовто-синіх" ще відносно нещодавно були аж надто багатообіцяючі. Однак повномасштабне вторгнення змусило команду вже Олега Ратія звикати до досвіду поневірянь далеко від рідної домівки, який мала, зокрема, луганська Зоря вже багато років. У одинадцятому турі національної першості ці два колективи зустрілись поміж собою вперше, і це було дійсно велике випробування для дебютантів поточно розіграшу.

Якби команда Патріка ван Леувена до своїх осінніх виступів додала б ще й досвід гри в єврокубках, то було б узагалі ідеально. Проте луганська Зоря вилетіла ще на етапі кваліфікації до Ліги конференцій, тож радо сконцентрувала зусилля виключно на матчах внутрішньої першості. Утім, посідати третє місце одразу позаду Дніпра-1 та Шахтарю було доволі значним здобутком "мужиків", які все ще не відрізняються розкішним фінансуванням та ще й мають звикати до роботи під керівництвом нового головного тренера. Утім, саме за Зорею зберігалась серія з трьох перемог перед звітною зустріччю, тоді як суперники двічі поспіль не могли взяти три очки.

Трохи в вайлуватому темпі починали команди звітну зустріч, проте поступово господарі все ближче наближались до чужих воріт, і зрештою почали створювати перші небезпечні нагоди десь під середину стартової половини. Варто було пригадати можливості Імерекова та Русина, кожен з яких лишень трохи не доводив справу до взяття воріт із близької відстані, і, звичайно, диво-момент у Батагова вже під саму перерву, коли той із вбивчої позиції в центрі штрафного запустив м’ячем у голкіпера.

Металіст при цьому взагалі не з’являвся на чужій половині поля, тож головному тренеру харків’ян довелось знімати з гри Алекса Чідомере на більш мобільного Рязанцева. У другий тайм Зоря заходила приблизно в тому ж самому настрої, що й у першій половині гри, влаштувавши штурм воріт суперників від самого початку. На ворота "жовто-синіх" за таких умов посипались гольові моменти і навіть влучання в поперечину від Чурка зі штрафного мало місце.

Усе складалось добре та перспективно для команди ван Леувена в ці хвилини, аж раптом Бражко передачею з лівого флангу захисту подарував м’яч перед власним штрафним Підлепенцю, і того вже був змушений збивати з ніг Імереков. Власне сам постраждалий і пробив під праву стійку з пенальті, дещо несподіваним чином відкривши рахунок у цьому матчі.

Не мала іншого виходу Зоря, окрім як іти відіграватись до чужих володінь. Упевнено, проте трохи повільно просувалась команда ван Леувена до цієї мети, проте зрештою Чурко на 72 хвилині завершив подачу від Хланя з правого флангу ударом головою в ближній кут, проте вже за кілька миттєвостей шалений постріл від Панасенка з лівого флангу в ліву дев’ятку шокував усіх присутніх та телеглядачів.

Окриленим виглядав Металіст цими хвилинами і міг чіплятись за максимальний результат, проте біля власних воріт це було робити занадто ризиковано, адже тиск із боку суперників виключно зростав. Зоря на завершення гри просто завалила чужих штрафний майданчик різноманітними передачами, аж раптом припустився помилки під час першого дотику Романюк, дозволивши Мишньову фактично з виходу на заміну зрівняти рахунок удруге в цій грі. Господарі на цьому не зупинились, і зрештою останній кутовий із правого флангу приніс їм успіх — Данченко подав, Батагов бив головою, а Шахов трохи допоміг м’ячу опинитись у сітці з кордонів воротарського. Ураганне завершення гри!