Напружені вечори єврокубкових змагань поступово перейшли у події чергового футбольного вікенду й, відповідно, до нашого розкладу повернулась українська Прем’єр-ліга з баталіями в рамках двадцять першого туру. Оскільки до завершення сезону залишається провести ще зовсім небагато протистоянь, то кожне наступне з них отримує неабияке значення в турнірному плані. А додаткової пікантності матчі набувають ще й тоді, коли від підсумкового рахунку залежить доля команд по обидва боки турнірної таблиці.

Саме таку характеристику можна було надати зустрічі в селі Минай, у рамках якої місцевий однойменний клуб приймав криворізький Кривбас. Футболісти Володимира Шарана після початку другого кола зустрічались із суперниками рівня київського Динамо (0:2) чи Олександрії (1:1), тож очікувати від них на велику кількість здобутих балів було не варто. Утім, позиція команди в зоні вильоту а також щільне розташування по відношенню до конкурентів красномовно свідчило нам про те, що найменш забивний колектив у поточному розіграші захоче розжитись додатковими балами на власному полі.

Цікаво, що в плані результативності підопічні Юрія Вернидуба майже не відірвались від свої суперників за звітною грою. Проте всього на три м’ячі більше у виконанні Кривбасу забезпечили команді аж на десять очок більше, що тільки підкреслювало її ефективність. До Олександрії, яка замикає зону єврокубків, криворіжцям залишається всього чотири бали, тож і вони від першої гри нового туру очікували на максимальний результат.

Господарі, вочевидь, у цей день були в піднесеному настрої, оскільки вже перша атака в їхньому виконанні призвела до цікавого пострілу злету від Булеци, який пройшов повз праву стійку. А вже в наступній атаці Минай перевершив себе, коли захист Кривбасу розвалився тільки від одного загрозливого вигляду Гончара, який із правого флангу почав стрімко наближатись до штрафного зі завершальним пасом на Вишневського поблизу від себе, а партнер пробив у дальній кут повз голкіпера.

Несподіваний успіх команди Володимира Шарана на початку гри не на жарт спантеличив криворізький колектив. Футболісти Юрія Вернидуба виглядали розгубленими та ледь не привезли другий м’яч у власні ворота, коли Капіч самостійно перед порожніми воротами був змушений ліквідовувати наслідки власної невдалої передачі назад на голкіпера. Жодної впевненості це команді гостей надати не могло, тож не дивно, що в підсумку Кривбас так і не зміг належним чином увійти до гри аж до самої перерви.

Проте не все так спокійно було й у Миная. На 23 хвилині довелось замінювати основного гравця правого флангу атаки, Назарія Воробчака, тоді як Гечев, що з’явився замість нього, не випромінював яскравого футболу, як і в матчі проти Динамо до цього. Команди в підсумку дограли тайм до завершення без особливих спроб загострення, що було цілком слушно для господарів, але взагалі не пасувало гостям.

Після перерви кожен із тренерів зробив по одній заміні, але гра від того не отримала оновленого забарвлення. Кривбас важко долав навіть центральну лінію поля, не кажучи вже про необхідність провадити дії на завершення власних атак, які ще було б непогано створювати. Команда Вернидуба забагато при цьому нервувала, хоча й інколи її емоції цілком можна було зрозуміти. Дивина, та й годі, коли не побачили пенальті за поштовх у спину від Кравчука на лівому фланзі штрафного проти Микитишина, а натомість Капіч тільки отримав непотрібну картку за емоції. Головний тренер криворіжців теж гарчав на арбітра тоді, проте свою жовту отримав трохи згодом, бо не заспокоївся.

Що ж до якості Кривбаса в атакувальних діях, то її майже не вдавалось відшукати. Команда робила спроби загострити передачами до чужого штрафного, але вони не мали в собі послідовності, тож Минай майже не відчував тиску. І якби Бандура не запанікував на останніх секундах компенсованого часу під час невдалого перехоплення подачі з лівого флангу, то й проблем для його володінь суперники б фактично не створили.