Попри те, що тренер збірної ФРН Зепп Гербергер не вирізнявся гігантським зростом, 23 травня 1954 року він хотів стати ще меншим або ж взагалі невидимим. 76 тисяч вболівальників на стадіоні в Гамбурзі скандували його прізвище. І це була не овація, а справжня обструкція. Німецькі вболівальники цього дня поставили хрест на збірній, яка через три тижні вирушала на чемпіонат світу до Швейцарії. 23 травня в матчі за титул схрестили шпаги Ганновер 96 та Кайзерслаутерн. Останній був базовим клубом збірної, а тому по праву вважався фаворитом фіналу. Гербергер не уявляв свою команду без Вернера Кольмаєра, Горста Еккеля, Вернера Лібріха, Оттмара та Фріца Вальтерів. За кілька хвилин до кінця фінального матчу табло показувало рахунок 5:1 на користь… Ганновера. Зрештою Зепп не витримав, встав з тренерської лави і отримав найбільшу порцію свисту на свою адресу. «В такий спосіб вони хотіли сказати мені: «Подивись на кого ти зробив ставку. Твої улюбленці програють в одні ворота Ганноверу. Уяви, що з ними зроблять угорці»», – записав після матчу Гербергер. Зепп завжди вмів робити висновки з поразок. А тому сподівався, що фіаско в матчі з Ганновером піде на користь збірній. Тренер хотів зіграти на честі футболістів. Він розумів, що гравці будуть гризти землю, щоб змити ганноверську пляму зі своєї репутації. «Напередодні поїздки в Швейцарію Зепп кілька разів возив нас в Мюнхен на кіносеанси, за його словами, щоб трішки розвіятись. Але всі фільми ніби випадково розпочиналися з нарізки моментів матчу з Ганновером, який ми хотіли якомога швидше забути. Після третього перегляду цього фільму жахів в мене склалося враження, що ми пропустили від них не 5, а 15 м’ячів. Очевидно, що без Зеппа тут не обійшлося», – згадував Фріц Вальтер.

Коли в Гербергера на душі шкрябали кішки, він згадав про Гельмута Рана, форварда Рот-Вайс, який знаходився в латиноамериканському турне. Клуб з Ессена, котрий в минулому році здобув Кубок ФРН, стриг купюри. Матчі з Індепендьєнте, Пеньяролем та Боліваром збирали аншлаги та суттєво поповнили клубну касу. Раптом в готельному номері Рана пролунав телефонний дзвінок, Гельмут, на прізвисько Бос впізнав голос Гербергера: «Ти мені потрібен на чемпіонаті світу в Швейцарії. Прошу тебе, приїжджай якомога швидше». Форварда не потрібно було просити двічі. Він знав, що збірна ніяк не зможе обійтися без нього. Ран миттєво зібрав багаж та вирушив в аеропорт Ліми, звідти він дістався Панами, а потім почалася його мандрівка за маршрутом Маямі-Лондон-Брюссель-Франкфурт. Можливо, Гельмут не летів би на крилах в табір збірної, якщо б знав, що Гербергер не бачив його в списку 11 вибраних. Зепп просто хотів, щоб юнак відчув атмосферу чемпіонату світу та понюхав пороху в якомусь не надто важливому матчі. Проте навіть старий лис Гербергер не міг все передбачити. Ран став одним з творців Чуда в Берні.

Вже на кордоні з Швейцарією німці зрозуміли, що ніхто за межами рідної країни в них не вірить. Знову дамо слово Фріцу Вальтеру: ««А, ви чому приїхали? У вас же немає жодних козирів, щоб побити карти угорців, бразильців чи уругвайців», – констатували швейцарські прикордонники. Незважаючи на такий холодний прийом, вони не забули взяти в нас автографи». Зепп дуже ретельно підійшов до вибору бази для своїх хлопців в Швейцарії. На час мундіалю футболісти збірної мешкали в містечку Шпіц з населенням всього в 10 000 людей, на березі озера Тун. Цей рай на землі тренеру порадив екс-гравець збірної Німеччини Альберт Зінг, який тепер працював граючим тренером клубу «Янг Бойз». Колишній підопічний Зеппа так описував головний бонус Шпіцу: «Там ви зможете щодня здійснювати водні прогулянки на човнах». Гербергер ж бачив плюси цієї бази в іншому: тут ніщо не буде відволікати гравців від футболу, та й папараці сюди теж не дістануться.

Так само ретельно тренер підійшов до поселення гравців. Зразковий атлет Фріц Вальтер жив в одному номері з шибайголовою Раном. Зепп припустив, що капітан зможе наставити форварда на шлях істинний. А веселий Гельмут мав налаштувати занадто серйозного Фріца на веселий лад. Численні критики ніяк не могли второпати, чому тренер взяв Рана в Швейцарію. Адже Зепп був прихильником залізної дисципліни, а молодий форвард дотримувався лише одного правила: «Життя занадто коротке, щоб в чомусь себе обмежувати». Насправді Гербергер закривав очі на численні вибрики Рана, оскільки розумів, що команді потрібні не лише залізні солдати, а й футболісти, які абсолютно не думали над тим, що буде завтра. А ще Ран нікого не боявся. Коли Вальтер сказав Рану, що наступного дня він зіграє в фіналі проти Угорщини, той відповів: «Добре. Я готовий». Фріц здивувався: «Ти, що зовсім не хвилюєшся?» Ран відповів в своєму дусі: «А чому я маю переживати? Вони ж такі самі люди, як і ми. «Але ж вони вже більше 4 років не програють», – заперечив Вальтер. «Нічого. Завтра ми їх здолаємо». Ран був душею команди, а Зепп знав, що команда без душі ніколи не зможе далеко зайти на чемпіонаті світу, не кажучи вже про перемогу над непереможними мадярами. Головною болячкою Фріца Вальтера була відсутність віри в себе.

Під час матчу з ним часто траплялися дивовижні метаморфози. Фріц міг демонструвати надзвичайно яскраву гру, а потім просто розчинитися на полі. Причиною цього зникнення ставали такі дрібнички, як невірне, на думку Фріца, рішення суддів, брутальний фол з боку суперника або ж сонячна погода. Але про геліофобію трохи згодом. Ран чудово впорався зі своєю роботою лікаря та повністю вилікував Вальтера, який на чемпіонаті світу 1954 зіграв свій турнір життя. Макс Морлок та Бернхард Клодт – правий фланг атаки збірної повинні були ідеально взаємодіяти, а тому також мешкали в одному номері.

Суперниками манншафт на груповій стадії стали збірні Угорщини, Туреччини та Південної Кореї. Однак через оригінальний регламент німці зіграли лише з першими двома. Зепп чудово розумів, що про перше місце можна навіть не мріяти. Мадяри нікому його не віддадуть. Також Гербергер не сумнівався, що Туреччина спокійно переможе корейських туристів. Тому в матчі з яничарами його команду влаштовувала лише перемога. Старий лис намагався переконати своїх футболістів, щоб вони серйозно поставилися до турків. «От іспанці хотіли закидати їх шапками в кваліфікації, а тепер слухають чемпіонат світу по радіо». Німці перед стартовим свистком привітали одне одного своїм фірмовим лозунгом, який підкреслював їхню зарядженість на боротьбу: «Ламайте шиї та ноги» та, закотивши рукави, взялися за роботу. Вже після перших хвилин Зепп не міг всидіти на тренерській лаві. Виглядало, що йому не вдалося достукатися до футболістів. Секундна стрілка ще не встигла зробити 2 повних оберти, як голкіпер збірної ФРН Тоні Турек вже витягував м’яча з сітки воріт. В голову Фріцу Вальтеру лізли тривожні думки: «Чорт! Тепер нам треба забивати два, адже турків влаштовує навіть нічия». Проте Макс Морлок вмить вибив з нього ці дурниці. Він поставив м’яч на центр поля та прокричав: «В нас ще купа часу. Поїхали!». Вже через 12 хвилин Шефер відновив статус-кво. Фінальний свисток зафіксував впевнену перемогу манншафт 4:1. Після закінчення поєдинку німецькі вболівальники ледь не розірвали своїх улюбленців на сувеніри. Та й самих гравців дещо занесло: «Коли ми станемо чемпіонами світу, то я обіцяю в костюмі пірнути в води озера Тун», – не вгавав Берні Клодт. Партнери оцінили жарт, адже знали, що оратор плаває як сокира і підтримали тему: «Чудово. Ми відправимо Квятковскі рятувати тебе». Квятковскі був таким самим «хорошим» плавцем, як і Клодт. Берні не боявся роздавати свої обіцянки, адже розумів, що манншафт нізащо не стане чемпіоном світу.

В наступному матчі на німців чекали великі та жахливі угорці. Через кілька місяців після фіналу мундіалю, експерти почали роботи з Гербергера Нострадамуса, наче він передбачав, що його команда зіграє в матчі за титул з мадярами, а тому хотів переконати Пушкаша і Ко, що Німеччина – посередня команду, яку мадяри просто зметуть з поля. Коли в Гербергера запитували чи він дійсно все передбачив, той відповідав: «Можливо», – та посміхався, наче Джоконда. Улі Гессе в книзі «Тоr!» пише, що Зепп навмисне підтримував свою славу оракула, адже всім кортить побути провидцем. Німецький журналіст зазначає, що тренер виставив на гру з угорцями другий склад через набагато банальнішу причину. Він знав, що з мадярами нічого ловити, а тому хотів, щоб основа відпочила напередодні ключового матчу з турками (згідно з регламентом, при рівності очок команди, які претендували на вихід в чвертьфінал, мали зіграти між собою ще один матч).

В цій грі угорці розібрали бундесмашину на запчастини 8:3. Однак в цьому матчі трапилися дві події, яким спочатку ніхто не надав значення. Зепп вирішив дати шанс Рану, який чудово ним скористався. Гельмут забив красивий гол, протаранивши трьох захисників Араньчапат. Але це не головне. Гербергер побачив, що оборона мадярів нічого не могла вдіяти з Босом, котрий проходив крізь неї, як ніж крізь масло. За 20 хвилин до кінця матчу трапився фол, який за словами відомого журналіста Браяна Гленвілла, вирішив долю чемпіонського титулу. Так англієць написав про удар Лібріха в кісточку Пушкаша. Внаслідок цього фолу лідер угорців пропустить чвертьфінал та півфінал, а в фіналі не зможе грати на повну силу. Любителі шукати чорну кішку в темній кімнаті писали, що Гербергер напередодні матчу дав Лібріху чітку вказівку: «Ти мусиш знешкодити Пушкаша. Все інше немає значення». На жаль, не збереглося жодного фото чи відео, які можуть допомогти нам винести вирок в тій давній справі. Німці природно вибілюють Лібріха, Горст Еккель: «Це був чистий підкат», а Фріц Вальтер пішов ще далі та зробив винним самого Пушкаша: «Ференц не втримав рівновагу та впав всією своєю вагою на кісточку». Природно, що галопуючий майор не погодився з адвокатами Лібріха: «Він брутально атакував мене ззаду».

Після фіаско в матчі з мадярами німецькі акули пера почали шматувати гравців та тренерів. Найбільше дісталося Лібріху та Гербергеру. «Найгірше не те, що ми програли, а те, як ми програли. Особливо хотілося б відзначити ганебний вчинок Лібріха, який ледь не відірвав ногу Пушкашу. Захисник розумів, що в нього немає жодного шасну перемогти Ференца в чесній боротьбі, а тому вирішив взяти в нього реванш в такий жахливий спосіб. Лібріх більше ніколи не повинен представляти нашу країну. Він завдає нашому іміджу більшої шкоди, ніж поразки. До того ж нам вдалося дізнатися, що Лібріх викурює дві пачки сигарет в день. Ось таких «спортсменів» взяв Гербергер в Швейцарію. Ми ж попереджали, що з цієї поїздки нічого хорошого не вийде. Зепп вже занадто довго працює, його давно пора відправити на пенсію», – писала «Die Welt». Журнал «Der Spiegel» пропонував набагато радикальніші методи: «Настав час, щоб нашого тренера Гербергера повісити на старій яблуні. Молодої він не достойний». Вболівальники теж писали Гербергеру листи, в яких «віддавали належне» його професіоналізму: «Навіть не думайте повертатись додому. Вам краще зникнути. Кожну марку, яку Вам ще не виплатили, краще викинути в вікно». Фанатів можна зрозуміти. В день матчу з угорцями Базель став німецьким, адже 30 тисяч вболівальників приїхали, щоб допомогти рідній збірній дати гідну відсіч мадярам. Деякі з фанатів витратили на цей вояж свої останні заощадження. І що вони отримали взамін? «Гербергер поставив свої особисті інтереси вище інтересів цілої нації. Як можна було добровільно здати гру?», – запитували німці. Керівництво теж викликало тренера на килим, Гербергер чи жартома, чи серйозно відповів: «Ми зіграли не аж так кепсько, ми ж забили угорцям 3 м’ячі, а це – чудове досягнення».

Зепп не звертав уваги на болючі уколи преси та вболівальників. Він навіть зміг отримати від них користь. Тренер просто прочитав футболістам те, що про них пишуть на батьківщині. Німецьку лють відчули на своїй шкурі турки. Тоді Зепп вперше побачив на полі 11 однодумців, які розтрощили суперника з рахунком 7:2. Жителі Шпіца, які вболівали за своїх туристів, вирішили зробити їм подарунок після того, як довідались, що німці вийшли в чвертьфінал. Вони приволочили на тренування ящик пива. «Ми з великими труднощами впоралися зі спокусою, адже під час мундіалю в нас був сухий закон. Я подякував за презент та сказав, що буду вдячний швейцарцям, якщо до цих 20 пляшок, вони підвезуть нам ще 70, коли ми вилетимо з турніру», – пише в своїх спогадах Фріц Вальтер. Гербергер не думав спочивати на лаврах, він знав, що югослави на фоні турків були суперниками зовсім іншого рівня. Коли під час жеребкування стало зрозуміло, що манншафт можуть випасти бразильці або ж балканці, то німці хотіли зіграти саме з латиноамериканцями. Вони усвідомлювали, що селесао – чудові футболісти, але з командною грою в них великі проблеми. Гербергер хотів натиснути на цю ахілессову п’яту кудесників. Однак довелося грати з югославами – срібними призерами Олімпіади 1952. Балканці їхали в Швейцарію, сподіваючись взяти в угорців реванш за поразку в фіналі ОІ.

За день до гри з югами Вальтер витримував атаку з боку свого партнера по номеру Рана: «Переговори про мене з Шефом. Скільки я ще буду протирати штани на лаві запасних? Я заб’ю цьому Беарі от побачиш. В складі Рот-Вайс я двічі перетинався з ним, та поклав йому чотири голи». Нарешті Вальтер капітулював та замовив слівце за Гельмута. Гербергер стверджував, що він ніколи не міг відмовити лише двом людям: дружині та Фріцу. Перед чвертьфіналом Зепп знову вдався до своїх ігор розуму. Для декого з югів матч з німцями був ювілейним. За це члени делегації привітали їх, вручивши величезні букети квітів. Гербергер чудово знав, що й до чого. Але серед своїх гравців він поширив наступну байку: «Ви тільки подивіться на цих самовпевнених балканців. Вони вже готуються до післяматчевого бенкету з нагоди перемоги. Вже навіть квіти принесли. Давайте зіпсуємо їм свято!» Вже на 9-й хвилині югослави забили. Щоправда, у власні ворота. Після цього балканці не злазили з воріт Турека. Проте він тягнув все. Коли Тоні вже не міг нічого вдіяти, йому на допомогу приходив Кольмаєр, який тричі(!) виносив м’яч з лінії воріт.

Також юги обстукали штанги та перекладину. За 5 хвилин до кінця матчу Ран поховав балканців. Після цієї гри Гербергер вже не уявляв свою команду без Рана. Коли в Зеппа по завершенню мундіалю запитали, який матч був найскладнішим на чемпіонаті, він відповів. «З Югославією». Шефер теж підтвердив цю тезу. «Ми мали програвати мінімум 0:5, а перемогли 2:0». В роздягальні німці жартували над своїм головним песимістом Максом Морлоком. Задовго до чемпіонату світу він взяв квитки на поїздку в Італію, де разом з сім’єю планував поніжитись на хвилях Адріатичного моря. Форвард не вірив, що команда потрапить до четвірки кращих, а тому взяв квитки на літак на наступний день після чвертьфіналу з югами. «Плакала тепер твоя поїздка в Італію?», – запитують Макса щасливі гравці збірної Німеччини. «Чорт з нею, з поїздкою. Нам ще тут залишилося зіграти два матчі. Можна на тиждень відкласти». Партнери не хочуть так легко дати спокій Максу: «Тільки на тиждень? Уяви, що ми станемо чемпіонами світу, хіба ти не захочеш трішки погудіти з нами?». Морлок посміхнувся: «Звичайно. Я з вами. Залишилось лише виграти».

Незважаючи на вихід в півфінал, Зепп аж ніяк не міг бути задоволеним рівнем гри команди в захисті. Саме тому на матч з старими друзями-австрійцями він поставив на правий фланг оборони представника Гамбурга Йозефа Позіпаля. Зепп в попередніх іграх пробував його в якості центрального чи правого захисника, але нічого доброго з цього не вийшло. Гербергер сподівався, що чергова рокіровка стане успішною. Австріяки видали божевільний матч в чвертьфіналі з швейцарцями 7:5, а тому численні аналітики стверджували, що молодші брати тепер покажуть старшим, хто краще грає в футбол. Однак не так сталося, як гадалося експертам. Німці нокаутували австрійців з рахунком 6:1. В цій перемозі відчувалася рука Гербергера, адже підопічні Зеппа забили 4 м’ячі зі стандартів. Німецька преса передумала вішати тренера та змінила свою позицію на 180 градусів: «Виявляється, що Гербергер зібрав непогану збірну. Ми перемогли суперника не завдяки нашим традиційним якостям, а завдяки тому, що краще грали», – здивовано відзначав «Kicker».

Після півфіналу Гербергер задоволено потирав руки. Він нарешті може припинити свої пошуки. В матчі з австрійцями команда нагадувала ідеально відлагоджений механізм, це дійсно була справжня машина. Зепп навіть почав мріяти про неможливе. Він сподівався обіграти Угорщину. «Ви думаєте, що в нас немає жодного шансу? Насправді це не так. Запам’ятайте, що не існує непереможних команд. Що нам потрібно для тріумфу над мадярами? Лише три компоненти. Вміння грати в футбол. В нас його вдосталь. Згадайте, хоча б гру з австрійцями. Ми повинні бути одним цілим. З цим в нас теж немає жодних проблем. Ми – одна велика сім’я. Третій – посмішка Фортуни. Ось з цим вже важче, але ми заслужили на прихильність богині. І можливо, не лише її, будемо сподіватися, що  небесна канцелярія надішле нам погоду Фріца Вальтера». Гербергер делікатно промовчав про ще один фактор, який може допомогти – здійснити диво – перемогти угорців, тренерський. Зепп ввімкнув футболістам запис матчу Англія-Угорщина, в якому мадяри розтрощили родоначальників 6:3.

Після першого перегляду в німців опустилися руки. Гра мадярів виглядала ідеальною. А ось, коли їм показали відео вдруге, то Зепп приміряв на себе роль коментатора, роблячи акцент на дрібних помилках угорців. І гравці переконалися, що не святі горшки ліплять. З мадярами також можна грати…

… Світанок 4 липня 1954 року, атлетичний мужчина стоїть на балконі готелю з казковим видом на озеро Тун. Чоловік розчаровано дивиться на перші промені сонця, яке сходить над Альпами. Все вказує на те, що сьогодні буде чудова погода. Для всіх, окрім нього. Розчарований, він повертається в номер та лягає додивлятися сни. Через декілька годин він з надією повертається на балкон. Проте на нього чекає чергове розчарування. Сонце світить ще яскравіше, а на небі ні хмаринки. Він знову вкладається в ліжко. Близько дванадцятої години його будить крик Макса Морлока, який мчить коридором: «Дощ! Падає дощ!»  Чоловік вкотре вибігає на балкон і картина милує його око: сонце заховалося за сірими хмарами, краплі дощу несуть з собою холод та бруд. Із уст, осяяних усмішкою, злітають слова: «Тепер все має бути як слід». Цього Чоловіка дощу звали Фріц Вальтер. В часи Другої світової війни він перехворів малярією та після цього в спеку дуже швидко виснажувався і грав лише на половину власного потенціалу. А от в дощову погоду Фріц сяяв на полі…

Отже, небесна канцелярія не підвела. Тепер все було в ногах німецьких футболістів. Для того, щоб краще відчути атмосферу Чуда в Берні будемо час від часу передавати віртуальний мікрофон Герберту Циммерманну, з голосом якого асоціюється та історична перемога.

Слід зазначити, що він став радіокоментатором фіналу випадково. Герберту просто пощастило, так, як і німцям в фіналі. Чемпіонат світу висвітлювали 4 журналістів німецького радіо, які коментували матчі по черзі. Коли зміна Циммерманна припала на гру з угорцями в групі, він звернувся до колег з дивним проханням. «А можна, я теж буду коментувати фінал, якщо наші там гратимуть з мадярами». Колеги розсміялися. «Ну так. Наші ж гарантовано туди вийдуть». І ось німці грали в фіналі. Колегам Циммерманна довелося виконати обіцянку. Герберт розпочав свій коментар дуже обережно: «Давайте не будемо занадто оптимістичними і не варто чекати сьогодні перемоги. Достойна поразка стане для нашої збірної великим успіхом».

Дебют матчу склався для збірної ФРН гірше не придумаєш. Хоча спочатку ніщо не віщувало біди. За перші 5 хвилин андердоги створили три напівмоменти біля воріт Грошича. Коли німецькі вболівальники вже були готові повірити, що з мадярами можна грати, Пушкаш блискавично опустив їх з небес на землю. Удар Цибора блокує плечем Горст Еккель, але краще він би цього не робив, м’яч відскакує на ногу Ференцу, який з кількох метрів розстрілює ворота Турека. Через дві хвилини німецькі фанати почали розуміти, що в них дежа-вю. Манншафт знову може дістати своїх 8 м’ячів. Угорці пресингують Кольмаєра і той не придумує нічого кращого, ніж віддати пас на Турека, але Тоні ця передача застала зненацька, до того ж вона вийшла зовсім не ідеальною. Голкіпер послизнувся на мокрому газоні та лише трішки зачепив м’яч, який став здобиччю Цибора. Удар з кількох метрів і табло вже показує 2:0. Циммерманн намагається заспокоїти німецьких фанатів: «Нічого страшного не сталося. Пам’ятайте, що вихід в фінал це для нас вже перемога». У Фріца Вальтера опустилися руки: «Ми ж самі подарували ідеальній команді два голи. Про титул нам тепер можна забути. Головне вкотре не пропустити вісім».

В перемогу вірив лише Макс Морлок, який замість того, щоб зараз засмагати під італійським сонечком, мокнув під швейцарським дощем. Він рішуче поставив м’яч на центр поля та прокричав так, щоб всі його почули. «Це ще не кінець. Тепер ми їм покажемо!»

Німці миттєво повернулися в гру. На 10-й хвилині Бузанські спробував прокинути м’яч між ніг Шеферу. Але той не дав виставити себе не посміховисько. Сфера потрапила до Фріца Вальтера, який переадресував її Ранові. Правий форвард, який раптово для мадярів опинився на лівому фланзі, пробив по воротах, але удар не вдався. Вийшло щось схоже на пас, котрий спробував перервати Божик, краще він би цього не робив. Угорець ледь зачепив м’яч, який полетів в напрямку воріт Грошича і тут, наче чорт з табакерки, вискочив Морлок, котрий носком бутси чи, як тоді казали, «великим пальцем», дотягнувся до нього та скоротив відрив в рахунку. По мірі того, як німці починали брати гру під свій контроль, до Циммерманна поверталася впевненість, він навіть почав жартувати «Чудово. Тепер ми вже не програємо всуху».

15-хвилина. Морлок проходить трьох захисників, але Лантош в підкаті вибиває м’яч на кутовий. Одним корнером все не обмежилось. Німці подають серію з трьох кутових. Останній з яких став для мадярів фатальним. Фріц Вальтер навішує на дальню штангу, де угорці загубили Рана. Бос з кількох метрів відновлює статус-кво. Щасливий Гельмут кричить до Горста Еккеля: «Ти далі будеш казати, що єдине, що я вмію – гатити з дальньої дистанції?» Другий пропущений гол нарешті розбудив угорців, які взяли в облогу німецькі ворота. На 24-й хвилині Хідегкуті з кількох метрів розстрілює ворота та вже готовий переможно підняти руки, святкуючи гол, але Тоні відбиває цей мертвий м’яч. Знову дамо слово нашому радіокоментатору: «Турек, ти чортяка – Турек, ти футбольний бог».

Циммерманна явно понесло. Німці не звикли чути подібні слова з вуст коментатора. «Герберт почав щоразу частіше викрикувати слова, які не мали нічого спільного з футболом. «Чудо». «Дяка Богу». Я був дуже здивованим, що репортер посилається на віру частіше, ніж капелан», – згадував письменник Фрідріх Деліус. За ці богохульні слова Циммерманна ледь не погнали з роботи. А на грамплатівці з записаним репортажем Герберта, яка надійшла в продаж через кілька тижнів після Чуда в Берні, і розліталася Німеччиною, наче гарячі пиріжки, «футбольний бог» перетворився на евфемізм «Тоні, ти вартий своєї ваги в золоті».

Найважчі хвилини в матчі німці пережили на старті другого тайму. Мадяри створили 4 стовідсоткові нагоди. Але м’яч вперто не йшов в ворота. На його шляху двічі ставав Турек, ще раз поперечина, а коли вже й вони виявились безсилими, сферу з лінії воріт виніс… Звичайно ж, Кольмаєр. Поступово блиск в очах мадярів починав згасати, а на 84-й хвилині трапилося непоправне. Циммерманн: «… Ран повинен бити. Ран б’є… Гол! Гол! Гол! Гол!». Після цього запанувала 8-секундна пауза. Герберт переварив побачене, а тоді продовжив: «Ран забиває гол. Три на два на користь Німеччини, ми виграємо 3:2. Вважайте, що я звихнувся, вважайте, що я божевільний!»

На цьому страждання збірної ФРН та Циммерманна не закінчились. Вже через кілька хвилин Пушкаш відновлює паритет. Ран розчаровано кричить до Фріца Вальтера: «Все тепер кінець, вони нас розірвуть! Всі наші зусилля надарма!» Капітан заспокоїв Гельмута: «Ідіот! Суддя свиснув офсайд!» На останній хвилині гри Цибор з семи метрів пробиває в ближній кут, але Турек парирує ще один мертвий м’яч. Через кілька секунд Лінг дає фінальний свисток. Циммерманн кричить в мікрофон: «Все! Все! Все! Все!!! Гра закінчена».

На цьому я теж ставлю крапку в своєму репортажі з чемпіонату світу 1954 року.

В наступній частині мундіального циклу читайте про пристрасну бразильську самбу на шведських полях.

Далі буде…