"Рівно сто днів тому всі ми прокинулись в іншій реальності. У 2014 році росія прийшла до нас з одним словом. Це слово — війна. 24 лютого росія додала до цього слова ще одне, зробивши словосполучення: повномасштабна війна.
Протягом ста днів – ми знаходили чи отримували, бачили чи хотіли стерти – ще інші слова. Усі – важливі. Усі – буде правильним згадати сьогодні.
Перш за все, це два слова: наші герої. Люди, які від ночі на 24-те лютого і до сьогодні обороняють нашу державу.
Українські слова – паляниця, Збройні Сили, "Стугна", "Козак", Зміїний і Чорнобаївка.
Іноземні слова, які стали рідними для України: "Байрактар", "Гарпун", "Хаймарс", "Старлінк", Жешув. І Лендліз – ще одне слово, але яке відображає сто днів боротьби, дипломатії, підтримки.
Щодня у нас зʼявлялись слова, які для кожного і кожної тепер значно більше, ніж просто слова. Гостомель, Бородянка, Охтирка, Чернігів. Харків, Херсон, Ізюм, Мелітополь. Маріуполь і "Азовсталь". А разом з ними – армія, арта, морпіхи, прикордонники, розвідка, нацгвардійці, поліція, тероборона, авіація, наші героїчні льотчики... Слово – привид. Привид Києва. Який знищував ворогів і залишався живим. Були й слова, які наш ворог хотів стерти. Волноваха і Салтівка, Попасна і Сєвєродонецьк. Це – слова, які ми обовʼязково напишемо знову. Але по-нашому. Так само, як Бучу. І як Маріуполь. І ми напишемо їх обовʼязково поруч зі словом: трибунал.
Щоб інші слова: фільтрація, депортація, катування, розстріл, коврове бомбардування, ракетний удар – обовʼязково отримали відповідь. Відповідь всього лиш з одного слова: справедливість. Справедливість, яка стане крапкою після тимчасових для нас слів: окупація, Мордор, орки.
Були і слова, які давали надію і за які ми боролися особливо. Гуманітарні коридори. Які стали дорогою життя для сотень тисяч людей. І які дозволили побороти ще одне слово – страшне слово – блокада.
Багато що змінилось. У наш лексикон привнесли дуже багато смертельно небезпечних слів.
"Іскандери", "Калібри", "Солнцепёки", фосфорні бомби та інше.
І ще одне словосполучення варто згадати: друга армія світу. Бо що залишилось від неї? Воєнні злочини, ганьба і ненависть.
Зʼявились слова, які тепер дуже часті. Але ми маємо зробити так, щоб для наших дітей вони вже не означали того, що вони значать сьогодні для нас. Це слово руїни. А також – сирена, повітряна тривога, комендантська година, блокпост, колючий дріт. І слово – міни.
Буде ще багато слів, які знатиме кожен. Які матимуть сенс для кожного. І які дадуть шанс мільйонам. Це слова – відбудова, кандидатство і членство, гарантії і безпека.
І обовʼязково – повернення. На основі слова, яке було мрією, а стане реальністю – звільнення. Це слова нашого майбутнього! Слова про те, куди прямує і завжди прямуватиме ворожий воєнний корабель. І звичайно – наше вже народне – "Доброго вечора! Ми з України!".
Слава Україні! Слава нації!
І кожному відоме продовження: "Смерть ворогам!"
Бо є три слова, задля яких протягом вже ста днів після восьми років ми боремось: мир, перемога, Україна".
