Повернення Жозе Моурінью на Сантьяго Бернабеу вийшло драматичним і суперечливим. Уперше після бурхливого трирічного періоду на посаді головного тренера Реала, який завершився у 2013 році, він повернувся до колишнього клубу 25 лютого цього року. Тоді Моурінью очолював Бенфіку, яка грала проти мадридців у матчі-відповіді плей-оф Ліги чемпіонів.

У першому поєдинку в Лісабоні тижнем раніше португальця вилучили за протести проти рішення арбітра. Після поразки Бенфіки з рахунком 0:1 Моурінью опинився в центрі уваги світових ЗМІ через свої слова про ймовірні расистські образи на адресу нападника Реала Вінісіуса Жуніора з боку Джанлуки Престіанні. Вінгер Бенфіки заперечував ці звинувачення.

Спочатку Моурінью сказав Вінісіусу Жуніору прямо на полі, що ніхто в Бенфіці не міг поводитися расистськи, адже клубною легендою є Еусебіу, темношкірий футболіст. Пізніше тренер, схоже, звинуватив 26-річного нападника в тому, що той провокував реакцію суперників під час святкування єдиного гола в матчі. Після розслідування УЄФА у квітні дискваліфікував Престіанні на шість матчів — щоправда, за гомофобну, а не расистську поведінку.

"Я сказав йому (Вінісіусу Жуніору), що після такого гола треба просто відсвяткувати його і повернутися назад", — розповідав Моурінью в ефірі Amazon Prime після інциденту 17 лютого.

"Коли він говорив про расизм, я сказав йому, що найвидатніша людина в історії цього клубу — темношкіра. Останнє, що можна сказати про цей клуб, — що він расистський. Щось тут не так, адже на кожному стадіоні, де грає Вінісіус, щось відбувається. Завжди".

У Реалі особливо не коментували слова Моурінью. Ситуація не змінилася і після того, як 11 червня його офіційно оголосили новим головним тренером мадридців.

Але у вівторок увечері Моурінью запитали про той інцидент в інтерв’ю іспанському телеканалу Cuatro.

"Відповідь дуже проста", — сказав 63-річний тренер.

"Престіанні був моїм гравцем. І все, тут немає про що говорити. Якщо Престіанні — мій гравець... Можуть прийти 20 людей, а я буду на боці Престіанні. Тут більше нічого додати. Віні знає це зараз, він знає, на чиєму я боці, і знає, що може подивитися на мене й розраховувати на мою підтримку".

Джерела, близькі до Вінісіуса Жуніора, — як і інші співрозмовники, вони говорили анонімно, щоб не зашкодити своїм стосункам, — розповіли The Athletic, що їхні з Моурінью погляди на цю ситуацію відрізнялися. Водночас вони запевнили, що після розмов, які відбулися вже після призначення португальця, їхні стосунки залишаються хорошими.

Втім, Моурінью і до цього був вкрай суперечливою фігурою в Реалі. На пресконференції перед тим матчем плей-оф у лютому португалець назвав свій період у мадридському клубі з 2010-го до 2013 року "важким, напруженим, майже жорстоким".

За цей час у клубі виникли глибокі й довготривалі проблеми. Серйозно зіпсувалися стосунки з легендарними гравцями, зокрема Ікером Касільясом, Серхіо Рамосом і Кріштіану Роналду. Президент Флорентіно Перес ніколи публічно не засуджував розкол, який спричиняли дії Моурінью, а його тінь насправді так і не зникла з Бернабеу.

Достатньо згадати події того періоду, щоб зрозуміти чому. Моурінью очолив Реал влітку 2010 року, будучи, мабуть, найвідомішим тренером у світовому футболі. Його Інтер щойно виграв требл, а того ж року завоював Лігу чемпіонів після драматичної перемоги над Барселоною Пепа Гвардіоли у півфіналі.

"Не знаю, чи народився я для того, щоб тренувати Реал, але точно народився для того, щоб бути футбольним тренером, — сказав Моурінью під час презентації на Бернабеу. — А я люблю великі виклики. Незабаром я створю команду з власною ідентичністю та майбутнім".

У перших 12 матчах Ла Ліги Мадрид набрав 32 очки, але Моурінью вже встиг втягнутися в низку публічних конфліктів. На пресконференціях він сперечався з місцевими журналістами щодо шансів вихованців клубу — "Педро Леон (іспанський вінгер, якого Реал підписав у Хетафе у 2010 році) — не Зінедін Зідан і не Дієго Марадона" — та ображав головного тренера Севільї: "Хто такий Грегоріо Мансано? Я його не знаю".

У відповідь на критику такої поведінки директор Реала та легендарний колишній гравець клубу Еміліо Бутрагеньйо заявив: "Ми підписали Моурінью не для того, щоб він заводив друзів, а для того, щоб вигравати трофеї".

До першого в сезоні Ель Класіко мадридці підходили, випереджаючи Барселону на одне очко в турнірній таблиці Ла Ліги. Розгромна поразка 0:5 на Камп Ноу в листопаді 2010 року здавалася серйозним ударом, але політично досвідчений Моурінью використав приниження, щоб посилити свій вплив у клубі. Зрештою він домігся відсторонення спортивного директора Хорхе Вальдано — колишнього гравця й тренера Реала, який уособлював традиційні цінності клубу.

Моурінью також публічно вимагав більшої підтримки на трансферному ринку. "Якщо вирушаєш на полювання із собакою, зловиш більше, ніж якби пішов із котом", — заявив він, намагаючись таким чином публічно тиснути на Переса, щоб той підписав сильнішого нападника замість Каріма Бензема, якому тоді було 22 роки і який проводив лише другий сезон у клубі.

Навесні на футбольний світ чекали чотири Ель Класіко за 17 днів. Уся увага була прикута до протистояння двох грандів. Нічия 1:1 на Бернабеу 16 квітня практично гарантувала Барселоні чемпіонський титул. Через чотири дні Кріштіану Роналду забив у додатковий час головою та приніс мадридцям перемогу в напруженому фіналі Кубка Іспанії.

Перед першим півфінальним матчем Ліги чемпіонів між командами 27 квітня Моурінью саркастично дорікнув Гвардіолі за критику арбітрів, які, на його думку, правильно ухвалювали рішення. Того ж дня Гвардіола відповів португальцю в пресцентрі Бернабеу.

"Він, б***ь, головний бос у цій кімнаті, найрозумніша людина у світі, — сказав він про Моурінью. — Ми чотири роки працювали разом у Барселоні (коли Моурінью був асистентом у каталонському клубі). Він знає мене, а я знаю його".

Матч на Бернабеу проходив без голів, коли захисника Реала Пепе вилучили з поля. Після цього Ліонель Мессі двічі забив, причому другий гол став результатом блискучого індивідуального проходу, і вивів свою команду вперед — 2:0. Після матчу Моурінью гнівно заявив про змову проти нього, до якої нібито були причетні шестеро різних арбітрів, УЄФА, Королівська іспанська футбольна федерація і навіть тодішній титульний спонсор Барселони — UNICEF.

"Гвардіола — фантастичний тренер, але він виграв Лігу чемпіонів після скандалу на Стемфорд Брідж, а якщо переможе знову, цього разу це буде скандал на Бернабеу. Я б соромився виграти таким чином", — заявив Моурінью на безпрецедентній пресконференції.

УЄФА оштрафував Моурінью на 50 тисяч євро і дискваліфікував на п'ять матчів. Після апеляції термін скоротили до трьох поєдинків. Барселона зрештою виграла Лігу чемпіонів: у матчі-відповіді команди зіграли 1:1, а у фіналі каталонці перемогли Манчестер Юнайтед сера Алекса Фергюсона — 3:1.

Втім, чимало вболівальників Реала — як і Перес — прийняли ультраконфронтаційний підхід Моурінью. Тренер і надалі лише посилював напругу та конфліктність.

У серпні наступного року, в матчі-відповіді Суперкубка Іспанії на Камп Ноу, пізній гол Мессі дозволив Барселоні вийти вперед у протистоянні за сумою двох матчів — 5:4. Уже в компенсований час фол Марсело на Сеску Фабрегасі спровокував сутичку біля технічних зон. Під час неї Моурінью ткнув пальцем в око Тіто Віланові, який тоді був асистентом головного тренера Барселони.

Після матчу Моурінью назвав Віланову "pito" — іспанським сленговим словом на позначення статевого члена.

Попри масштабний резонанс навколо його поведінки, Моурінью відмовився вибачатися. Водночас журналісти отримали текстові повідомлення від його речника Еладіо Парамеса, з яких випливало, що тренер може піти у відставку через відсутність підтримки з боку керівництва Реала. Пізніше Парамес заявив, що не надсилав цих повідомлень — невідомі нібито використовували його старий номер телефону без його відома.

Моурінью опублікував заяву на офіційному сайті Реала, в якій запевнив, що в жодному разі не залишить клуб. У ній також йшлося: "Я також хочу вибачитися перед мадридистами — і лише перед ними — за свою поведінку в останньому матчі".

Найвідданіші вболівальники на Бернабеу продовжували підтримувати Моурінью. Протягом осені на трибунах залишався банер із написом: "Моу, твій палець вказує нам шлях".

Однак деякі представники клубу, зокрема капітан і воротар Ікер Касільяс, вважали, що тренер перейшов межу, і звернулися до своїх партнерів по збірній Іспанії з Барселони.

"Я зателефонував Хаві, тому що це був мій обов'язок і відповідальність. Ми припускалися помилок і все псували", — пізніше розповідав Касільяс газеті El País.

Моурінью сприйняв це як зраду і був розлючений. Касільяс тимчасово втратив місце у складі. Тренер пояснив своє рішення тим, що чемпіон світу 2010 року відчув себе недоторканним і дозволив собі знизити вимоги до власної гри.

Коли 10 грудня Барселона перемогла на Бернабеу з рахунком 3:1, значна частина вболівальників освистала Моурінью. Схоже, цього разу вони стали на бік свого воротаря, а не тренера.

Моурінью продовжував тиснути на керівництво, але напруга в команді дедалі зростала.

"Я розумію мадридизм (фанатське середовище Реала), але не прислухаюся до нього, — сказав Моурінью того вечора. — Тут освистували Зідана, бразильця Роналдо, Кріштіану Роналду. Чому б не освистати й мене?"

Наступного місяця, після того, як Реал вилетів із чвертьфіналу Кубка Іспанії від Барселони, Моурінью чекав на арбітра Фернандо Тейшейру Вітьєнеса на парковці Камп Ноу, щоб висловити йому все, що думає про його роботу. Рефері показав сім жовтих карток гравцям Реала та вилучив Рамоса наприкінці матчу.

Втім, напружена атмосфера, схоже, лише додатково мотивувала Реал — принаймні в Ла Лізі. Переконливий переможний гол Роналду у виїзному Ель Класіко 21 квітня, яке завершилося з рахунком 2:1, фактично гарантував мадридцям чемпіонський титул. У підсумку Реал встановив рекорд чемпіонату, набравши 100 очок за сезон — наступного року Барселона повторила це досягнення. А 121 гол мадридців у тому чемпіонаті залишається неперевершеним результатом.

У Лізі чемпіонів, однак, на команду чекало нове розчарування: Баварія перемогла Реал у серії пенальті в півфіналі на Бернабеу. Моурінью використав цю поразку, щоб вимагати від Переса нових поступок, зокрема більшого контролю над трансферною політикою. Тоді ж Зідана перевели з посади спортивного директора на нову роль в академії.

У третьому сезоні Моурінью напруга нарешті досягла критичної точки. У сезоні-2012/13 Реал виграв лише один із перших чотирьох матчів Ла Ліги. Моурінью публічно звинуватив у невдалому старті своїх футболістів.

"На цей момент у мене немає команди", — заявив він на пресконференції після вересневої поразки від Севільї. На той час Хабі Алонсо та Альваро Арбелоа залишалися одними з небагатьох футболістів, які продовжували підтримувати тренера. Навіть його співвітчизники Кріштіану Роналду та Пепе вже були незадоволені Моурінью.

Стосунки з пресою також стали вкрай напруженими: Моурінью бойкотував пресконференції, відправляючи замість себе асистента Айтора Каранку. У січні 2013 року Marca повідомила, що на зустрічі на тренувальній базі Касільяс і Рамос сказали Пересу: "Або він, або ми". У відповідь Моурінью знову пригрозив відставкою, але змінив рішення після чергової публічної підтримки з боку президента.

Касільяс остаточно втратив місце у складі, а Реал підписав Дієго Лопеса, зробивши його основним воротарем. Тим часом Барселона продовжувала контролювати чемпіонську гонку — у період, коли Віланова проходив лікування від раку. Остаточно командний дух Реала зламався після розгромної поразки 1:4 від Боруссії Дортмунд у першому півфінальному матчі Ліги чемпіонів 24 квітня.

Через кілька днів після того, як Реал утретє поспіль вилетів у півфіналі Ліги чемпіонів, Роналду 4 травня відсвяткував гол у матчі Ла Ліги проти Реала Вальядоліда, підбіг до лави запасних і португальською сказав Моурінью: "Іди ти нах*й".

Останньою ганьбою сезону стала поразка у фіналі Кубка Іспанії від сусідів з Атлетіко на Бернабеу. У тому матчі червоні картки отримали і Моурінью, і Роналду. Хоча до завершення контракту, продовженого попереднього літа, у тренера залишалося ще три роки, його час у клубі очевидно добігав кінця.

"Кожен тренер має власний характер, власний рівень вимогливості та конкурентності", — сказав Перес, оголошуючи про те, що було названо спільним рішенням Моурінью та клубу припинити співпрацю.

"Чи припускався він помилок? Звичайно. Він і сам це визнавав. Але в Реалі величезний тиск, а Моурінью підняв рівень інтенсивності та конкурентності на нову висоту. Ми пишаємося тим, де перебуваємо зараз".

Арбелоа, який очолював Реал із січня і до кінця минулого сезону після звільнення Алонсо, — один із тих, хто публічно наголошував: саме Моурінью прищепив команді менталітет переможців, який згодом став фундаментом для численних тріумфів у Лізі чемпіонів під керівництвом Карло Анчелотті та Зідана.

Схоже, Моурінью й сам погоджувався з думкою, що його період у Мадриді був складним, але необхідним етапом. Про це він говорив перед протистоянням Бенфіки та Реала в Лізі чемпіонів у лютому.

"Я один із небагатьох тренерів, які залишили Реал не через звільнення, — сказав він на пресконференції. — Коли я вирішив піти, президент сказав мені, що тепер усе буде простіше: найважче вже позаду, попереду хороші часи. Усе, що Реал робив після цього, приносило мені лише радість. Але заслуга належить тим, хто був у клубі після мене й вигравав трофеї".

Інші футболісти, яких Моурінью публічно критикував під час роботи на Бернабеу, зокрема Самі Хедіра та Месут Озіл, також заявляли, що конфлікти й напруга допомогли команді зрозуміти, що потрібно для чемпіонства. 39-річний Хедіра зараз входить до тренерського штабу Моурінью.

У лютому Моурінью прокоментував чутки про можливе повернення на посаду головного тренера Реала на тлі тиску на Арбелоа.

"Я не хочу підігрівати історії, якої не існує", — сказав Моурінью на пресконференції. Водночас він заявив, що хотів би, аби Арбелоа залишився на посаді. Паралельно португалець публічно розповів про пункт у своєму контракті з Бенфікою, який дозволяв йому розірвати угоду за власним бажанням, а згодом заговорив про "зв’язок із Реалом, який триває вічно".

Після слів Моурінью про Вінісіуса Жуніора на початку цього року його повернення на Бернабеу здавалося вкрай малоймовірним. Але тепер, коли Реал розпочне новий сезон Ла Ліги виїзним матчем проти Еспаньйола, Моурінью знову очолюватиме мадридців — разом з усією історією, яка стоїть за ним.

The Athletic