El Clasico поміж каталонською Барселоною та мадридським Реалом очікує на нас уже найближчого футбольного вікенда, і тому свої матчі тридцять третього туру іспанської Ла Ліги ці два учасники майбутнього фіналу Кубка Іспанії в Севільї мали проводити посеред тижня. Із різницею в добу, бо "бланкос" раніше не могли через те, що грали минулими вихідними проти баскського Атлетіка, який до цього грав у Лізі Європи УЄФА. Загалом, заплутано там усе у вашій Іспанії.

І окрім того, що Барселона свій матч проводила вдома проти Мальорки напередодні (1:0), команда Карло Анчелотті мусила зробити короткий виїзд до передмістя столиці Іспанії на гру проти Хетафе, проти якого у Реала начебто й дербі, але з доволі скромними територіальними претензіями щодо зон впливу й нетривалою історією стосунків поміж командами.

І точно один одного не знають тривалий час захисник Хетафе Домінгуш Дуарте та нападник Реала Ендрік, проте якась кішка поміж ними перед цією грою таки пробігла. Бо гамселили вони один одного за першій же ліпшій нагоді вже від самого початку матчу, а як не бачив головний арбітр Хосе Марія Санчес Мартінес, то ще й доволі дивакуватими, але оригінальними способами. І це було чи не більш гаряче протистояння, аніж те, на що намагались натягнути обгортку "дербі".

Початок матчу при цьому був у принципі за господарями, які й момент перший зусиллями Терратса та Мільї створили, потурбувавши Куртуа, і загалом виглядали більш активно в атаці, аніж їхні суперники. Реал натомість увімкнувся десь посеред тайму, і цього виявилось достатньо не тільки для забитого м’яча, який на свій рахунок ударом із зони перед штрафним у лівий кут записав Гюлер, а й для перемоги в матчі в підсумку.

Бо ігровий час минав якось сам по собі, а в Хетафе до перерви перестало щось виходити попереду, тоді як "галактікос" відверто економили сили за будь-якої найліпшої нагоди. Проте в другому таймі команда Хосе Бордаласа таки додала в темпі, і ситуація на полі вже не була настільки однозначною.

Десь від середини другого тайму Реал узагалі перестав атакувати, а суто відбивався від флангової активності суперників, які наче й не зупинялись, і просто вантажили м’ячі до штрафного Куртуа, де намагались зачепитись з ударами нападники. І таки чіплялись, і таки бельгієць у рамки воріт мусив рятувати власну команду від пострілів Арамбарі, Петера та Хуанмі, і, особливо, Альваро наприкінці матчу. Лише тоді всі пригадали, що грають дербі, тож без сутичок теж не обійшлось. Але очки гості так і не втратили.

У наступному турі Хетафе гостюватиме у ще однієї столичної команди в дербі — Райо Вальєкано, тоді як Реал зіграє фінал Кубка Іспанії вихідними проти каталонської Барселони вихідними, після чого прийматиме Сельту з Віго.

Хетафе — Реал 0:1
Гол: Гюлер, 22

Хетафе: Сорія — Джене (Бехуша, 84), Беррокаль (да Коста, 50), Дуарте, Альдерете, Іглесіас (Родрігес, 50) — Терратс (Петер, 69), Мілья, Арамбарі, Бернат — Майораль (Хуанмі, 83).

Реал: Куртуа — Васкес, Асенсіо, Алаба (Камавінга, 46), Ф. Гарсія — Чуамені — Вальверде, Гюлер (Себальйос, 77) — Діас — Вінісіус (Родріго, 73), Ендрік (Беллінгем, 64).

Попередження: Мілья, Альваро, Петер — Чуамені