Гарний вийшов тур: ефектний, непередбачуваний. За його підсумками, є що розповісти, є про що посперечатися. Одних голів набралося 26 — по три з чвертю на брата, причому команд, які не забили, було лише три. Тому поговоримо лише про найголовніше: навіть такий матеріал буде об'ємним.
У Шахтаря великі проблеми
Навіть добре, що між самим матчем та кінцівкою туру пройшли цілих п'ять днів. Пропало зайве емоційне тло — ця істерика, коли одні кричать “Купили! Продали!”, а інші згадують першим їхні гріхи. Проблема Шахтаря не в тому, що він забив лівий чи не дуже гол після штрафного, а в тому, що цей гол у грі з Вересом став єдиним.
Якщо чесно, у матчах Вереса та Шахтаря подібні голи має забивати Верес. У ситуації, коли під шаленим пресингом не виходить і двох передач поспіль на чужій половині зв'язати, заробляти якось штрафний і таким хитрим ударом заставати зненацька Різника. Зрозуміло, на тлі безлічі комбінаційних атак та величезної ігрової переваги Шахтаря. Але реальність трохи інша. Реальність виглядає так:
Патрік Ван Леувен робить ставку на фланги, залишаючи порожнечу в центрі поля. Звичайно, іноді туди заходить Бондаренко, але його дій замало для повноцінного креативу. І це непогано саме собою — чи мало команд досягли великих звершень, граючи через фланги? — але саме в Україні так грає три чверті ліги. Виходить, що відходом на краї Шахтар починає конкурувати із пересічними представниками ліги в їхніх найсильніших сторонах, але мінімально проявляє себе в тому, що було його коронкою останні 20 років.
Плюс до цього по Шахтарю б'є раптовість такої тактичної революції. Нова схема робить лідера із Зубкова, який відповідає за останній пас. Але чи впевнені ви, що саме в компоненті “подачі до штрафного майданчика” він такий вже майстер? Що він перевершує вінгерів умовних Руху та Інгульця? Адже Шахтар десятиліттями комплектував склад, ставлячи в основу зовсім інші речі: бачення поля, культура пасу, техніка. А тут тренер змушує грати в зовсім інше.
Утім, це все тьмяніє перед однією простою тезою: кадри вирішують усе. Зараз у Шахтаря немає Степаненка, немає Судакова — і ван Леувен поки що просто вирішив не замінювати будь-яких найважливіших гравців, а просто зіграти за схемою, яка передбачає їхню відсутність. Та й Верес Шахтар міг обіграти, якби не ляп Різника. Це, до речі, питання стосовно того, наскільки готовий Шахтар до відходу Трубіна.
Динамо має виняткові проблеми з обороною
Парадокс, але з трійки лідерів Рух — Олександрія — Динамо незаслуженим виглядає лідерство саме київського гранда.
Команда просто жахливо грає позаду. Перший тур в основі почала пара центбреків Біловар-Попов, другий — Дячук-Сирота, але поки що гра нагадує байку “Квартет”. Наскільки для киян одкровенням стають будь-які подачі до штрафного майданчика, як легко вони програють боротьбу форвардам навіть Оболоні — просто шокує. У такому оточенні починає нервувати й Бущан, який грає ненадійно, ніби не розуміючи своїх напарників... Чигринський знову повернувся до Шахтаря, щоб підмінити Бондаря, але в Динамо він міг би бути основним на постійній основі.
Динамо виграло два матчі на старті, але важливо розуміти, що йому й протистояли команди, які можуть фінішувати на двох останніх місцях. Поки що реальність така, що Динамо йде без втрат, але за нього побоюєшся навіть у контексті ігор з Арісом. Захисники потрібні вже, здається, хоч якісь: Боль та Бурда, які покинули команди цього ж року, у нинішній ситуації стали б надією та опорою клубу. Попов не встиг підвести команду (сильно підвести, поставити на межу осічки), як знову став захисником, на повернення якого чекають.
Наразі підбір захисників Динамо не дозволяє забезпечити найважливіше: внутрішню конкуренцію.
Ювілей туру
На тлі скандалу, в якому взяв участь сам президент Оболоні, майже непоміченою стала визначна цифра. Андрій Ярмоленко забив сотий гол за Динамо! І відразу сто перший — арбітр був того дня щедрий на пенальті.
Десь тут треба зазначити, що із суддівськими скандалами пройшли матчі обох історичних грандів. Тим не менш, те, що Динамо у цьому турі набрало більше очок, бачиться закономірним. Оболонь на сенсацію напрацювала набагато менше: дуже слабка оборона дозволяла динамівцям весь матч грати з серйозним запасом. Хоча не можна не відзначити сумнівності пенальті, призначеного в першому таймі: Мороз влетів у ногу Буяльському вже після удару Віталія.
Отже, Ярмоленко вже має 101 гол в УПЛ — і чи то 22, чи то 23 голи до лідера. Спірність лідерства має особливу історію: Максим Шацьких свого часу в Говерлу пішов, тільки щоб побити рекорд Реброва, перевершив на один м'яч, закінчив — а через багато років у нього один м'яч відібрали. І хоча відібрали справедливо — третій гол Прикарпаттю 1999-го був явним автоголом (див. з 1:00), за Шацьких прикро. Якби він знав про цю відміну, то ще один м'яч, швидше за все, зміг би з себе вичавити.
Утім, зараз Ярмоленко виглядає людиною, яка у будь-якому разі контролює рекорд. По суті, потрібно відіграти два сезони по 12-13 м'ячів у кожному — не кажучи про те, що гравець такого рівня може грати в УПЛ до сорока років.
Хто гірше: Зоря чи Ворскла?
Дві команди, які у новітній історії українського футболу брали бронзові медалі, 10 та 20 років відповідно підпирали грандів, розпочали сезон як аутсайдери. Зоря з Ворсклою не просто програли, а зробили це безальтернативно, весь матч граючи незрозуміло у що. Їм обом не допомогли навіть швидкі голи, в обох випадках забиті після стандартів. Саме гра як така, горезвісна “позиційка” дозволила відправити Зорю та Ворсклу в нокаут.
На папері проблеми Ворскли глибші. Про це ми говорили не раз: власнику дуже сильно не до клубу, йдуть лідери, про посилення і не йдеться. На тлі цього Зоря просто не дуже добре стартувала. Але Лалатович, який і приїжджав в Україну зі шлейфом дуже конфліктного тренера, який любить йти через кілька місяців, поки що повністю підтверджує це реноме.
“Важко щось казати після такої гри . Як із Рухом, добре грали перший тайм. Заробили непотрібний пенальті у власні ворота перед перервою. В іншому таймі така ж проблема, що й тиждень тому — стояли далеко . гравців суперника . Не вистачало Жордана. Знов червона картка непотрібна… Два пенальті у наші ворота. Не розумію своїх гравців. Як так можна тримати суперника при кутовому!? Деяким футболістам треба зрозуміти , що вони повинні грати за Зорю, а не за себе, ніби це приватний матч”
Тобто після першого туру Лалатович звинуватив керівництво, а тепер гравців (але й керівництво також: він далі скаржиться, що йому не вистачає опорника). Про що думатимуть гравці, яких так ображає коуч, який ще нічого не показав і не довів? Одна річ, коли їх так розносив Вернидуб, який уже досяг багато чого з ними — і зовсім інша, коли їх так розносить ноунейм.
Це, звичайно, не скасовує факту, що Ворсклу теж розбили в принизливому стилі. Поки що обидві команди в крутому піке, і для виходу з нього можуть знадобитися рішучі заходи. До речі, тепер стає зрозуміло, чому Імереков поїхав до Атромітосу — мабуть, він розумів, що навіть у середняку чемпіонату Греції краще, аніж у такій Зорі, навіть із усіма її єврокубками.
Курйоз туру
Такий колапс у Ворсклі призвів до феноменального “контрольного” голу Руху. Три останні гравці, які доторкнулися до м'яча перед голом у ворота Ворскли, представляли... Ворсклу!
Дніпро-1 — найвольовіша команда України
Полісся приїжджало до Ужгорода у статусі мало не фаворита. Навіть якщо забути про потужне посилення житомирців: Дніпро-1 проводив перший матч без Довбика. Може, до вересня клуб когось купить на заміну Артему, але без нього команда — наче спис без вістря. Довбик був не просто найкращим гравцем команди — він був системотворчим гравцем. Дніпро-1 повністю комплектувався і підлаштовувався, щоб максимально реалізувати талант свого бомбардира.
І без Довбика, з Третьяковим-“хибною дев'яткою”, та ще й через чотири дні після Афін Дніпро-1 справді виглядав так собі. Зафіксуємо, що навіть захисту Дніпра-1 складно впоратися з ривками Макуани — здається, з ним намучиться вся ліга... Матч був нічийним: одна гарна комбінація Дніпра-1 призвела до голу, але один грубий ляп спричинив пенальті до його воріт. Але матч фантастичним ударом на останніх хвилинах вирвав Руслан Бабенко.
Такі трюки дозволяють повірити, що мотиваторська робота може конвертуватися у щось матеріальне. Кучер для більшості своїх гравців — старший товариш, свій хлопець. В якості великого тактика він й сам себе не анонсує, але багато футболістів Дніпра-1 саме за нього вийшли на топ-рівень. Ось і Бабенко після гола насамперед прибіг до тренера.
А Полісся поки що отримує сумний урок, що легенд першої ліги у складі має бути якнайменше. Класних за мірками УПЛ гравців у команди було багато, вони боролися з Дніпром-1 на рівних, але зрозуміло, що в рівних складах вони могли б мати ще й перевагу. На жаль, Кушніренко вилученням ще до середини першого тайму сильно допоміг супернику. Він влетів двома ногами у Бланко — припускаю, що у нижчих лігах (де Богдан і провів 140 матчів до 27 років) так грають, і футболіст так звик, але в УПЛ це очевидна червона.
Український молодіжний “Рух”
Звучить як назву політичної партії, але саме цього сезону все виглядає так, що у Львові з'явився футбольний клуб, за який не соромно. Рух дуже довго робив ставку на свою академію, багато терпів— і зараз, здається, готовий пожинати плоди.
У стартовому складі команди, яка розгромила Ворсклу, всього двом гравцям було більше 23 років. Ці ветерани: 26-річний Клімчук та 25-річний Гомес, за сумісництвом єдиний іноземець у старті. Та що 23 — шість гравців цього “старту” відповідають віковій категорії “20 та менше”!
Призначення тренера молодіжки, яка обігравала Галатасарай та Інтер, у першу команду дало плоди. Пономарьов вже і Паньківа, найвіковішого воротаря УПЛ, прибрав у запас, щоб зробити команду максимально своєю. Це велика відповідальність для тренера і ще більша довіра для гравців, але поки що підопічні Пономарьова цю довіру виправдовують.
При цьому молодь молоддю, а на особливу увагу заслуговує досвідчений гравець. У Юрія Клімчука три голи та гольова передача у перших двох турах — можливо, він заслуговує на виклик до національної збірної?
Ротань причаївся
Третій лідер — Олександрія. Лідер усупереч буквально всьому. Трохи самоцитування: “За підсумками минулого сезону клуб залишили гравці, які у рейтингу за зіграним часом були №1 (Мірошниченко), №3 (Рибалка), №4 (Третьяков), №5 (Цуріков), №9 (Кожушко) та №10 (Мустафаєв).”. Пішли загалом усі, кого кудись звали — і на це клуб відповів стартом з двох перемог!
Але, щоправда, тут із будь-якими дифірамбами треба бути спокійнішим. З Кривбасом дуже багато залежало від суперника і судді, а Металіст 1925 навіть на чужому полі був набагато агресивнішим на початку і міг відкривати рахунок. Поки “міщанам” щастить, постійно так не буде.
Проте, слід зазначити прогрес Артема Шулянського. Вихованець київського Динамо довго не заявляв про себе (навіть до сьогоднішнього дня у 22-річного гравця всього вісім виходів у старті будь-яких професійних команд), але варто йому отримати шанс, як він забив два переможні голи на старті сезону.
Збірна туру
Фесюн, Цуріков (обидва — Колос), Матвієнко (Шахтар), Безкоровайний, Дібанго (обидва — Кривбас), Бабенко, Бланко (обидва — Дніпро-1), Буяльський (Динамо), Шулянський (Олександрія), Ванат (Динамо), Климчук (Рух)
Сейв туру
Колос у типовій “низовій” грі переміг Чорноморець, і в такій ситуації важко переоцінити внесок Кирила Фесюна . Воротар на початку другого тайму витягнув практично “мертвий” м'яч:
Гол туру
Першої перемоги ЛНЗ довго чекати не довелося. Черкаси розгромили на виїзді Минай, і Бойко поклав відвертий шедевр:
