Делегацію національної збірної України без жодного футболіста київського Динамо в принципі неможливо собі уявити, тож команда Олександра Шовковського також долучилась до переліку тих колективів, яким випала нагода швидше за інших покінчити із своїм матчем у рамках двадцять першого туру української Прем’єр-ліги та піти на березневу міжнародну перерву. У статусі лідера турнірної таблиці, певна річ, бо посунути "біло-синіх" ніхто не мав математичної можливості за будь-яких умов.

А от важкий іспит для столичного колективу таки був гарантований цього разу. У вигляді домашньої гри проти луганської Зорі, яка з роками також прикипіла до стадіону Динамо ім. В. Лобановського, тож у цьому матчі обидва клуби могли почувати себе в своїй тарілці. Проте інтрига полягала в іншому — чи розшириться смуга важких матчів для Динамо до трьох поспіль, на тлі невпевнених виступів проти Ворскли (1:1) та ЛНЗ (2:1) останнім часом.

Напевно, коли гра починається одразу з двох пропущених м’ячів, то вона вже за визначенням стає важкою. Динамо відчуло це на собі, бо Зоря дуже легко скористалась позиційними помилками киян у власному штрафному, коли ті просто не очікували, що суперники можуть побігти вперед уже від перших секунд гри. Щоправда, господарі теж не забули свій гол оформити, тож на відповіді Ваната проти м’ячі Будіквського та Джордана ми й будували подальшу розповідь про цю дуже цікаву гру.

І на це все командам знадобилось усього дев’ять хвилин — темп просто шалений. І, звичайно, потім оберти все ж таки скинули й почалась гра атака на атаку. А також ще дуже багато зіткнень, від чого емоції запалали доволі швидко, і арбітру Віктору Копієвському доводилось попередженнями гасити найбільш темпераментних гравців у складі обох колективів. Можете собі уявити, що там було, якщо навіть легендарний Ярмоленко почав зриватись!

А воно й не дивно — Динамо не демонструвало особливого бажання відіграватись до перерви, хоча й тримало м’яч на чужій половині майже повсякчас. Усі удари на завершення — погане виконання, а тим часом у обороні виникали прогалини в контратаках, і якщо Будківський поклав би ще й третій, то взагалі б усе було дуже сумно в цій грі для команди Шовковського.

Вочевидь, під час перерви була розмова в роздягальні на підвищених, а Зоря в другому таймі й не цуралась ролі того, хто має сидіти в обороні власних воріт, бо все прекрасно розуміла. Але й тут були контратаки від луганців, і змарнована нагода Мічина могла ой, як потужно, ударити по настрою господарів поля.

Проте хорватський півзахисник не забив у черговому турі, тоді як свіжий Пономаренко за гри в два форварди від Динамо поперерві таки знайшов свій момент, і на 71 хвилині з його удару головою на ближній на завершення подачі Кабаєва з лівого флангу рахунок було зрівняно знову. А от далі Зоря все ж таки взяла себе в руки й бодай один заліковий бал таки втримала за підсумками вечора. Кияни атакували до останнього, проте нічого, окрім чергових приводів для сварок, навіть усередині власного колективу, не створили.

У наступному турі київське Динамо гостюватиме у львівського Руху, тоді як луганська Зоря прийматиме ковалівський Колос.

Динамо Київ — Зоря 2:2
Голи: Ванат, 5, Пономаренко, 71 — Будківський, 2, Джордан, 9

Динамо Київ: Нещерет — Караваєв (Дубінчак, 72), Попов, Михавко, Вівчаренко — Буяльський, Бражко, Шапаренко (Рубчинський, 86) — Ярмоленко (Кабаєв, 46), Ванат, Брагару (Пономаренко, 46).

Зоря: Сапутін — Тронтель, Ескінья, Джордан, Башич, Жуніньйо (Кораблін, 90+3) — Мічин, Дришлюк — Білоцерковець, Будківський, Вантух (Кирюханцев, 88).

Попередження: Брагару, Шапаренко, Ярмоленко, Пономаренко, Дубінчак, Попов — Башич, Джордан, Жуніньйо