Центр захисту Карпат за останні сезони викликав чимало нарікань. Саме з цієї зони суперники у ворота зелено-білих забивали левову частку голів. Але сьогоднішня пара центральних захисників, яку становлять серби Неманья Тубіч та Іван Мілошевіч, діє досить надійно. От і в матчі з Кривбасом в значній мірі саме завдяки їм карпатівські ворота залишилися на замку.

По завершенні суботньої зустрічі Іван Мілошевіч відповів на питання кореспондента Інформаційного центру львівського клубу.

- Іван, схоже, з трьох цьогорічних поєдинків Карпат, саме матч з Кривбасом виявився для твоєї команди найважчим?

- Думаю, що так воно і є. Адже нинішній поєдинок, незважаючи на підсумкові 3:0, складався для нас непросто. З тим же Чорноморцем ми відкрили рахунок десь на 15-ій хвилині, а в Іллічівця, хоча й пропустили першими, вже після першого тайму вигравали два м’ячі. А з Кривбасом дуже довго було нічого не ясно. Та й грав суперник доволі сильно: намагався не лише відбити наші атаки, й сам при першій-ліпшій нагоді йшов уперед.

- Наскільки важко було в цій зустрічі обороні Карпат?

- Втрачати концентрацію не можна було жодної миті. Кривбас хоча й атакував по більшості малими силами, але робив це дуже настирливо. Його гравці постійно чіплялися за кожен м’яч і таки створили кілька небезпечних моментів біля наших воріт. Особливо гаряче було кілька разів за рахунку 1:0, коли суперник прагнув відігратися. Але ми зіграли непогано, страхували один одного в кожному епізоді.

Щоправда, Кривбас, зрозумівши, що пройти до наших воріт важко, використовував вдало дальні удари і в одному епізоді це ледь не призвело до голу в наші ворота. Але Романенко зіграв дуже самовіддано і врятував ворота. Значно легше стало, коли ми забили другий гол. У гостей одразу зникла віра в те, що вони можуть зіграти принаймні внічию.

- Хто з гравців Кривбасу дошкуляв захисту Карпат найбільше?

- Я не знаю їхніх прізвищ, але найбільше проблем у нас було з їхнім 20-м номером (Сергій Мотуз). Цей хлопець діяв з великим запалом і енергією. До того ж у нього непогана швидкість і добре поставлений удар. Саме він і мав найкращий момент у своїй команді. Його гра мені сподобалася, хороший нападник.

- Ви з Неманьєю - серби, а крайні захисники - Кобін і Ощипко - українці. Чи не виникає в грі проблем через мовний бар’єр?

- Я в Україні шість місяців. Вашу мову вже розумію добре і багато що можу навіть сказати сам. Неманьї в цьому плані важче, але і він потихеньку її вчить. Зрозуміло, багато що мені доводиться йому перекладати. Але перше, що ми обоє вивчили, це футбольні терміни, необхідні на полі. Тому з партнерами у грі ми розуміємося добре.

- Воротар Романенко часто у грі підказує захисникам?

- Так, він дуже багато говорить у грі. Це нам допомагає, бо інколи в запалі можна когось чи щось і не помітити. А воротарю з його позиції добре видно майже все, що відбувається на полі. В усякому разі на нашій половині поля - точно.

- А якщо хтось в обороні припускається помилок, як він на це реагує?

- Завжди абсолютно спокійно. Він досвідчений воротар і добре знає, що, коли, кому і як потрібно сказати. А ще він ніколи не повертається до помилок: розібрали, що сталося - і все, пішли далі. Скажу прямо, з таким воротарем почуваєшся у грі впевнено.

- Що сказали вам тренери в перерві матчу?

- Попросили, щоб ми побільше контролювали м’яч, а головне, активніше йшли вперед. Адже ми в першому таймі дуже мало гостро атакували.

- Після першого тайму сумніви в перемозі були?

- Футбол така гра, що в ній все може змінитися в один момент. Тому після половини матчу сумніватися в чомусь, чи навпаки, бути впевненим, не можна. Потрібно проаналізувати свої дії, зробити правильні висновки і внести відповідні корективи у гру. Сьогодні саме так і сталося. А коли забили перший м’яч, то на душі стало значно легше. Але остаточна впевненість у перемозі з’явилася лише після другого голу.

- Яким був стан газону і чи не забракло сил на всі 90 хвилин?

- На мокрому полі грати завжди важко. Але головне, що воно було рівне. Що ж стосується фізичних сил, то з цим у нас зараз не має проблем. Ми добре попрацювали на зимових зборах, тому з функціональною готовністю у нас все гаразд.

- Як тобі львівські вболівальники в сьогоднішній зустрічі?

- Приємно, що незважаючи на холодну погоду, людей прийшло достатньо багато. Підтримка, а вона була хорошою весь матч, нам дуже потрібна. А ще мені здалося, що сьогодні вболівальників було більше, ніж на попередній домашній зустрічі з Чорноморцем. Напевне, це реакція глядачів на гру Карпат. Також хочу сказати, що в Україні людей на матчі національного чемпіонату ходить значно більше, ніж у моїй рідній Сербії.

- А який чемпіонат сильніший - український чи сербський?

- Думаю, що український. Достатньо подивитися на виступи клубів у єврокубках. Три українські команди в 1/8 Кубка УЄФА - це серйозне досягнення, воно багато про що свідчить.

- У Львові почуваєшся нормально? Як проводиш вільний час?

- На початках було трохи важко. Але сьогодні вже все нормально. Коли є вільний час, то ми ходимо в кафе, гуляємо містом. У Львові є на що подивитися.

- Ми - це хто?

- Зрозуміло, що найбільше у вільний час я спілкуюся з Тубічем. Він, коли приїхав у Львів, то спочатку навіть жив разом зі мною у моїй квартирі. Але нещодавно приїхала його дівчина і тепер я живу сам. Також з нами часто проводить вільний час Сандро Гурулі.

- Вболівальники на вулиці вас впізнають?

- Так, дуже часто. Люди підходять, вітаються, ми з ними спілкуємося. Найчастіше розпитують, як нам Львів, що ми думаємо про життя в Україні, бажають нам успіхів. Не буду приховувати, нам це приємно. Можу твердо сказати, що львів’яни є гостинними людьми, як і загалом українці. Такими ж є і серби.

- Можливо, про це ще зарано говорити, але чи маєш бажання залишитися в Карпатах по завершенні поточного сезону?

- У мене контракт з Карпатами до кінця сезону. Що буде далі? Зараз відповісти на це питання я не готовий. Наразі мене все влаштовує. Але як я вже казав, в футбольному житті все може змінитися в один момент. Хоча зрозуміло, дуже хотів би з Карпатами щось виграти, або принаймні пробитися в єврокубки.