Нещодавно наш сайт
повідомляв, що в італійському клубі Віченца, котрий виступає в італійській Лізі Про 1, дебютував українець. 18-літній Танасій Косован, а мова саме про нього, погодився відповісти на декілька запитань від Football.ua.
– У вересні ти дебютував у Віченці. Розкажи, які враження від перших матчів. На якій позиції тренер тебе використовує?
– Чемпіонат дуже цікавий, мені, як дебютанту, важко, звичайно. Але я в порядку і роблю все, щоб пробитися в основний склад. Моя основна позиція – форвард. Але намагаюся не обмежуватися цим і готовий зіграти там, де треба команді. Я стараюся щосили, і сподіваюся, що з часом досягну великих результатів.
– Розкажи про своє походження. Спершу була інформація, що ти албанець або угорець, а як насправді?
– Я українець. Народився в Україні. Моя батьківщина – це Банилів, Буковина. Я вирушив до Італії, коли мені було три роки, тому мало знаю про Україну. Однак про своє коріння пам’ятаю.
– Тобто в футбол (чи то пак, кальчо) ти почав грати саме в Італії?
– Так. Я грав за невелику команду, а тоді мене взяли у Віченцу – це головна команда нашого міста, котра раніше виступала у Серії А й навіть у єврокубках. Я тут уже упродовж 9 років, мій перший тренер Паоло Бірра, а рідним клубом вважаю саме Віченцу.
– Звісно, ми пам’ятаємо Віченцу – свого часу ця команда перетиналася з донецьким Шахтарем, і український клуб їй поступився. А які перспективи у Віченци нині? Які завдання стоять перед командою в Лізі Про 1?
– Команда у нас сильна, ми намагаємося повернутися в Серію B. У Віченці чимало авторитетних гравців – дехто і за збірні грав.
– А чому з твоєї команди зняли 4 очки прямо по ходу сезону?
– Це не пов’язано з нашими виступами, чотири очки зняли з клубу за затримку певних виплат.
– У твоїй команді справді є кілька досвідчених гравців – Пізано, Падаліно, Тірібоккі. Хто із них допомагає тобі освоїтися у команді?
– Усі вони великі гравці з величним досвідом, вони завжди допомагають мені, і я дізнаюся від них багато нового про гру і техніку.
– У тебе українське чи італійське громадянство?
– Зараз я громадянин України, але планую подати заявку на італійське громадянство, оскільки збірні України ніколи зі мною не зв'язувалися, а легіонером бути тут не хочеться.
– Якби довелося вибирати між українською та італійською збірними, яку б ти обрав?
– Оце було б для мене дуже непросте рішення. У моєму серці завжди буде те, що я родом з України, і я люблю цю країну, але я люблю й Італію, тут моя робота і нинішнє життя. Я думаю, що це було б дуже важке рішення для мене. Та й про те, що за мною стежать з України, я ніколи не чув…
– Доводилося бачити твоє інтерв’ю місцевому телеканалу, де ти говорив італійською. А українську мову розумієш?
– Я прекрасно знаю італійську мову, адже вчився уже тут і зростав також тут. Українську мову я знаю мало, насилу можу нею читати і писати. Однак із родичами порозумітися можу, в побуті, в житті.
– Що знаєш про український, буковинський футбол?
– Я знаю, що є професіональна команда, що знаходиться в моєму регіоні. Там у мене є родич, який грає в футбол дуже добре, може, навіть, ліпше за мене.
– Хто твій улюблений футболіст? За який клуб вболіваєш?
– Мій улюблений гравець – Ібрагімович, я ставлюся до нього дуже добре й намагаюся багато перейняти від його гри і в своїй, але мій кумир – Андрій Шевченко, я пишаюся ним і тією славою, якої він досяг в Італії.
– Тобі доводилося бачити у грі Андрія Шевченка, коли він виступав в Італії?
– На жаль, такого шансу у мене не було, мені дуже прикро за те, що я не бачив на свої очі, вживу на стадіоні, як він грає. Він завершив кар’єру гравця, тож я ніколи не зможу побачити його в грі за Мілан чи збірну…
Артур Валерко, Football.ua
