Емоційним тріумфом завершилася 19-річна професійна кар’єра знакового бразильського лівого захисника Алана Рушеля. У суботу, 14 листопада, у матчі заключного, 38-го туру бразильської Серії B його рідний Жувентуде на домашньому стадіоні Альфредо Джаконі в Кашіас-ду-Сул переграв Ботафого з Рібейран-Прету з рахунком 2:0, гарантувавши собі срібні медалі дивізіону та путівку до Серії А на сезон-2027. 

Святкування в Кашіас-ду-Сул розпочалося ще до стартового свистка: вдячні вболівальники зустріли клубний автобус і на власних плечах занесли 37-річного ветерана до входу на арену. Доля самого поєдинку вирішилася в середині другого тайму зусиллями Фабіо Ліми, який відкрив рахунок на 57-й хвилині, та Раї Сілви, що подвоїв перевагу господарів на 65-й. На 74-й хвилині під овації трибун Рушель вийшов на поле замість автора другого гола і провів прощальні хвилини з капітанською пов’язкою, поставивши крапку у своїй 411-й грі на професійному рівні. 

Для Рушеля цей вихід на поле став справжнім подоланням фізичного болю. Через дві поспіль артроскопічні операції на лівому коліні ветеран пропустив майже весь 2026 рік, відновившись лише у вересні. Після фінального свистка футболіст зізнався, що саме відмова організму змусила його повісити бутси на цвях, але він щасливий виконати свою головну обіцянку перед фанатами. 

"Я прийшов сюди у 2007 році, коли клуб виступав у Серії А, і залишаю його там само. Ці вболівальники заслуговують на це за все, що для мене зробили. Моє тіло більше не реагувало. Після двох операцій на коліні поспіль я почав боротися з власним організмом — це більше не працювало, хоча бути на полі завжди було задоволенням", — поділився емоціями Алан у післяматчевому ефірі. 

За день до гри захисник оприлюднив зворушливе відеозвернення, у якому згадав трагедію 29 листопада 2016 року — за два тижні до її десятої річниці. Тоді Рушел став одним із лише шести пасажирів (і трьох гравців поряд із захисником Нето та голкіпером Жаксоном Фоллманном), яким вдалося вижити в авіакатастрофі лайнера в Колумбії, що забрала життя 71 людини, включно з 19 футболістами та тренерським штабом Шапекоенсе. 

"Упродовж багатьох років я боровся, щоб жити з футболу, а потім мені довелося боротися, щоб жити футболом. 29 листопада 2016 року назавжди змінило моє життя: я втратив друзів і товаришів, з якими ділився мріями. Але Бог дав мені другий шанс. Я не знав, чи зможу знову вийти на газон, проте вірив, що в моєму житті є сенс. І сьогодні я маю привілей сам обрати момент, щоб попрощатися", — наголосив гравець. 

Попри важкі травми та складну операцію на хребті після катастрофи, Рушел повернувся на поле вже у серпні 2017 року в благодійному матчі проти Барселони на Камп Ноу, а згодом допоміг відродженому Шапекоенсе виграти чемпіонат штату (2017, 2020) та золоті медалі Серії B (2020). Загалом у його трофейній колекції також залишаються Південноамериканський кубок — 2016 та два титули чемпіона Ліги Гаушу у складі Інтернасьйонала. Повернувшись до рідного Жувентуде у 2023 році, вихованець клубу двічі виводив команду до еліти та сумарно відіграв за неї 189 поєдинків. 

Символічно й водночас драматично склалася турнірна доля двох головних команд у житті футболіста. Набравши 71 очко у 38 турах, Жувентуде посів друге місце в Серії B (слідом за Ноборізонтіно з 73 балами) і фактично замінить у вищому дивізіоні саме Шапекоенсе. Колишній клуб Рушеля протримався в еліті лише один сезон і достроково вилетів назад до Серії B, здобувши лише чотири перемоги у 34 матчах чемпіонату.