Футбольний світ прощається з Філом Парксом — одним із найвидатніших воротарів в історії англійського Вулвергемптона. Гравець, який отримав від уболівальників ласкаве прізвисько Лофті через свій зріст (193 см), пішов з життя у віці 79 років.

Клуб  висловив свої співчуття, зазначивши, що Паркс був одним із найвидатніших воротарів, які коли-небудь представляли клуб, та додав, що у цей сумний час думки та молитви всієї команди перебувають з його близькими.

Паркс приєднався до системи Вулвз ще школярем у 1960 році, а статус професіонала отримав через чотири роки. Його дебют виявився по-справжньому феєричним: у 1966 році в переможному матчі проти Престона (3:2) молодий голкіпер відбив пенальті.

Філ зіграв 382 матчі в усіх турнірах за період виступів аж до 1978 року. На початку 1970-х років він відіграв у 127 матчах ліги поспіль, демонструючи неймовірну стабільність. У півфіналі Кубка УЄФА 1972 року проти угорського Ференцвароша Паркс відбив одразу два пенальті, що допомогло команді вийти у фінал турніру (де вовки у боротьбі поступилися Тоттенгему (2:3).

На жаль, прикра травма позбавила Філа можливості зіграти на легендарному стадіоні Вемблі у переможному фіналі Кубка ліги 1974 року проти Манчестер Сіті (2:1). Свій останній поєдинок за команду він провів у 1978 році, символічно здобувши перемогу над Вест Гемом із рахунком 2:1.

Незадовго до смерті, у 2024 році, коли Паркса запитали, як би він хотів, щоб уболівальники згадували його кар'єру, він відповів:

"Сподіваюся, що мою кар’єру у Вулвз згадуватимуть з радістю. Мені подобалося грати за цей футбольний клуб, я чудово провів час, тому я просто сподіваюся, що всім уболівальникам також сподобалося".

Після відходу з англійського футболу голкіпер продовжив ігрову кар'єру за кордоном. Він виступав у Північноамериканській футбольній лізі, захищаючи кольори низки американських та канадських клубів, зокрема Ванкувер Вайткепс, Чикаго Стінг, Сан-Хосе Ертквейкс, Торонто Бліззард та Оклахома-Сіті Слікерс.