24 лютого 2022 року Росія без оголошення війни напала на Україну, використовуючи майже все існуюче важке озброєння. Авторитетний портал The Guardian поділився своїми думками щодо тих подій, що відбувалися в окупованому Києві 1942 року, а також спробував пояснити, ц яких саме розрахунках помилився президент РФ, вирішивши вести пропаганду через спорт.

Ішов 1942-й рік, уже декілька місяців минуло, як Київ був окупований нацистами. Джозей Кордік сидів у кафе, коли йому в очі кинувся чоловік у брудному одязі. Він був впевнений, що це легендарний воротар київського Динамо Микола Трусевич. 

Трусевич відправив свою дружину до Одеси, бо вона була єврейкою. Його дім був зруйнований та він дуже погано спав. Кордік запропонував воротареві роботу у пекарні та крів на головою. Згодом до Трусевича приєдналися й інші футболісти київського клубу. Незабаром футбол став повсякденним явищем у житті окупованої столиці України і команда пекарні зарекомендувала себе як найкраща команда міста.

Цей колектив пекарні начолі із динамівцями зміг двічі обіграти збірну Люфтваффе, а згодом пів-команди було вбито у Бабиному Яру. Ця історія має особливий резонанс на тлі нападу РФ на Україну, але її значення не так однозначне.

У сьогоденні футбол має потенціал м'якої сили, а особливо це стало зрозуміло в той час, коли все більше і більше команд брали під свою опіку олігархи не тільки від великої любові до спорту, але й для легалізації своїх коштів.

Футбол — це не тільки гроші, але й театр. Певний проміжок часу "матч смерті" розцінювали в СРСР як співпрацю із нацистами, а згодом як проявлення героїзму з боку футболістів. Із цієї історії досі в'ють домисли — герої російської кіноленти "Матч" — російськомовні комуністи, а україномовні хлопці — друзі нацистів. 

Переможець Кубку УЄФА-2005 ЦСКА належав на той час Міністерству оборони РФ, а згодом триумфатор турніру, Зеніт — Газпрому. Гроші мають вирішальне значення у футболі, але не завжди приносять лише успіх. Коли Манчестер Сіті та Ньюкасл купили шейхи, то Велика Британія вимушена була поглибити свої знання у проблемах прав людини в ОАЕ.

Іронія в тому, що доки РФ за рахунок зимових Олімпійських ігор та проведення Чемпіонату світу намагалась вести свою пропаганду, Україну стали пізнавати у світі саме завдяки спорту. На той час, коли президент Зеленський ще не став символом спротиву російської агресії, у світі кожен знав ім'я Шевченка та братів Кличко. Ми всі знали Динамо та Шахтар. 

Та м'яка сила, яку Путін так жадав використати в якості пропаганди надала Україні свою ідентичність. І саме це є великим прорахунком режиму Кремля. 

The Guardian, переклав Володимир Максименко