Понад рік тому в Чорноморець повернувся Роман Григорчук. З цим переходом, а також з появою нових інвесторів в одеському клубі пов'язували великі сподівання.

Перше коло сезону-22/23 стало неймовірно важким і, по суті, невдалим для одеського Чорноморця. Виною цьому, передусім, російська агресія, через яку дуже симпатична і перспективна команда, яку зібрав Григорчук на зимових зборах 2022 року, розпалася. Влітку тренерському штабу одеситів терміново довелося збирати майже повністю нову команду. Попри усі складнощі, журналісти й експерти відмічають, що Чорноморець показував непогану гру і не взяв багато "своїх" пунктів в турнірній таблиці через банальне невезіння. Зараз Чорномрець передостанній в турнірній таблиці, задача на весінню частину сезону – увійти в десятку.

Задача непроста, але досвідчений Григорчук принаймні двічі бував у схожих ситуаціях – і обидва рази виходив з них з честю. Як це вдавалося описано в автобіографії Романа Григорчука "Чемпіон Трьох Країн", частину якої ми публікуємо у форматі двох статей.

Чемпіон трьох країн. Автобіографія Романа Григорчука вийшла у продаж —  football.ua

У цій частині згадаємо про те, як в 2011 році Григорчук виводив з кризи одеський Чорноморець, а у другій частині – як вивів з кризи Габалу й завоював авторитет в Азербайджані.

Відродження прекрасного лебедя

Після завершення роботи в запорізькому "Металурзі" (весна 2010 року), Григорчук з сім'єю на деякий час повернулися до Івано-Франківська.  Роман Йосипович був впевнений – неповний рік роботи в Запоріжжі був лише початком його тренерської діяльності на Батьківщині. Тому тренер чекав пропозицій від українських клубів. Це мав бути амбітний проект, в якому Роман Йосипович зміг би не лише залишитися на своєму рівні – постійного учасника єврокубків – але й прогресувати як тренер. Як виявилося згодом, одеський "Чорноморець" виявився ідеальним варіантом для реалізації амбіцій Григорчука, а сам Григорчук – ідеальним тренером для одеської команди в той період. Втім, в 2010 році це було зовсім неочевидно.

Чутки про призначення Григорчука розповсюдились Одесою ще до офіційної презентації  — Романа Йосиповича восени 2010-го бачили на трибунах стадіону "Спартак". Втім, офіційне призначення відбулося по закінченні осінньої частини чемпіонату. 14 листопада "Чорноморець" обіграв майже земляків з овідіопольського "Дністра", а уже 16 листопада команді був презентований новий тренер – Роман Йосипович Григорчук.

В середовищі одеських вболівальників це призначення було сприйняте з ентузіазмом – трикратний чемпіон Латвії, що прекрасно показав себе в Запоріжжі був чудовою кандидатурою, щоб повернути "Чорноморець" в Прем'єр-лігу і закріпитися там в середині таблиці – про більше в Одесі тоді ще навіть не думалось. Хоча сам Григорчук був налаштований оптимістичніше, мабуть, більшості одеських вболівальників.

Роман Григорчук, 18.11.2010, перше інтерв'ю в якості головного тренера "Чорноморця"

Ще до приїзду в Одесу я розумів, що у "моряків" жодних інших цілей, крім демонструвати потужний футбол і бути у верхній частині таблиці Прем'єр-ліги, бути не може. Те що "Чорноморець" опинився в Першій лізі – непорозуміння. З будь-яким клубом таке може статися. Зараз ціль номер один – повернутися в Прем'єр-лігу. А в подальшому, керівники нашого клубу хочуть, щоб "моряки" грали в єврокубках.

Роман Григорчук

О.Ш. – В якому стані була команда, коли ви почали з нею роботу?

Р.Г. – Команда була цілком добротною для рівня Першої ліги. І непогано виступала на цьому рівні. Знаєте, найкращий варіант – це якщо команда, ще граючи в Першій лізі, повністю готова до виступів у вищому дивізіоні. Це ідеальний варіант. Але на той момент, я бачив, що в команді є молоді хлопці з непоганим потенціалом. До Прем'єр-ліги було ще півроку і нам треба було, щоб ці молоді хлопці ще прибавили і за цей час виросли до рівня вищого дивізіону. Але деяке підсилення складу нам треба було і ми це робили.

Підсилення команди почалось з тренерського штабу. Саме в той період Роман Григорчук почав формувати свій штаб, який збережеться більше ніж на десятиліття. Першим в Одесу приїхав Михайло Савка.

У січні 2011 року команда відправилася на збір в Туреччину – для Григорчука та Савки це була прекрасна можливість в повному обсязі ознайомитися з командою і керувати підсиленням для виконання поставлених цілей. Команду поповнили кілька гравців, які в певний момент історії стали важливим елементом успіхів подальших "Чорноморця". Тоді в Одесу переїхав захисник Петро Ковальчук, який згодом пройде з командою увесь шлях з Першої ліги до 1\16 фіналу Ліги Європи.

Знахідкою одеського клубу став 26-річний аргентинський опорний півзахисник Себастьян Сетті, якого вдалося підписати як вільного агента та який став основним гравцем команди в той період. Дещо пізніше в команду перебрався також і Ігор Цигирлаш, котрий, таким чином, став підопічним Григорчука уже в третьому поспіль клубі у власній кар'єрі. Дещо нетиповим для української Першої ліги став трансфер захисника Валерія Соколенка – адже він перейшов в Одесу з німецької Другої Бундесліги, де виступав за "Енергі" (Котбус).

Крім підписання новачків, "Чорноморець" утримав й досвідчених лідерів команди – одночасно з приходом Григорчука, нові контракти з клубом підписали Анатолій Діденко й капітан команди Олександр Бабич. Обидва згодом стануть важливою частиною історії "Чорноморця".

Наприкінці березня до тренерського штабу Романа Йосиповича в Одесі приєднався уже добре знайомий по роботі в "Металурзі" Андрій Глущенко.

Андрій Глущенко, перше інтерв'ю офіційному сайту "Чорноморця", 2011 рік

Запорізький "Металург" назавжди прописався в моєму серці, тому переїзд в Одесу давався важко. Це – з однієї сторони. А з іншої – легко, адже в "Чорноморець" мене запросив головний тренер Роман Григорчук, якого я прекрасно знаю по спільній роботі в запорізькому "Металурзі". Одним словом, рішення я прийняв, можна сказати, моментально. Порадився з сім'єю, вона мене підтримала. Зібрав сумку, вирішив усі питання з "Металургом" і приїхав в Одесу.

Перший офіційний матч Романа Григорчука в якості головного тренера "Чорноморця" відбувся 19 березня 2011 року. "Моряки" вдома приймали "Енергетик" (Бурштин). Попри скромний статус суперника, 5-тисячний стадіон "Спартак" був заповнений вщент, адже цей поєдинок був своєрідною презентацією оновленого "Чорноморця" перед одеськими вболівальниками (в стартовому складі "моряків" на той поєдинок вийшли одразу п'ять новачків). І презентація виявилася більш ніж вдалою – одесити здобули впевнену перемогу 4:0.

Після цього матчу, "Чорноморець" доволі впевнено виграв три наступні матчі поспіль. На цьому тлі, провал команди в другій половині квітня став дуже неочікуваним. Все почалось з розгромної поразки в Чернівцях від "Буковини" – 3:0, в наступному турі одесити вдома програли лідеру Першої ліги, "Олександрії" – 0:2, і цей результат фактично означав, що за перше місце поборотися не вдасться, а потім була виїзна нічия з "Кримтеплицею" – 1:1.

Роман Григорчук

В той період був момент, коли я дещо почав хвилюватися. Адже команда у нас була молодою, а молоді футболісти часто бувають нестабільними на полі. І це дало мені приводи для хвилювання щодо першого місця, та й взагалі щодо повернення в Прем'єр-лігу. Я бачив, що ми не настільки сильніше всіх, щоб гарантовано можна було говорити про повернення в УПЛ. Тому було непросто і нам довелося серйозно попрацювати щоб вийти у вищий дивізіон. Але добре, що нам це вдалося і наші молоді гравці не підвели.

Валерій Соколенко

В команді не було найменших сумнівів щодо повернення в УПЛ. Тренер завжди налаштовував нас лише на перемогу. Навіть в тому матчі в Чернівцях (з "Буковиною", — О.Ш.) у нас були і моменти, одного разу потрапили в перекладину, одного разу в штангу. Все могло скластися по-різному. Але навіть якщо й були якісь локальні невдачі – хлопці не втрачали впевненості у виході в УПЛ.

Анатолій Діденко

В Першій лізі люди б'ються на полі, не гірше ніж в УПЛ. Можливо, менш майстерно, але в той же час, самовіддача там неймовірна і вона компенсує недостачу майстерності.  Тому, фаворитам там далеко не легко. Буває й таке, що приїжджаєш в якесь нефутбольне невеличке місто, з жахливою якістю поля. Там в комбінаційний футбол особливо не пограєш, доводиться спрощувати свою гру. А місцеві хлопці перед своєю публікою грають з подвійною енергією проти фаворита. Проти такої команди як "Чорноморець" там налаштовувались вдвічі сильніше. Крім того, у нас була зміна складу, з'явилося багато нових футболістів. Команда була незіграна, нам потрібен був певний час, щоб звикнути один до одного.

В заключній частині сезону одесити зуміли доволі впевнено забрати усі "свої" очки в матчах з командами, де потребувалася лише перемога. Завдяки цьому, а також завдяки тому заділу, що був зроблений ще в першій частині сезону, "Чорноморець" ще за тур до завершення сезону забезпечив собі друге місце і вихід в Прем'єр-лігу. Втім, усі розуміли – це лише початок довгого і непростого шляху.

У червні 2011 року, тренерський штаб "моряків" поповнився ще одним спеціалістом, з яким Роман Йосипович пропрацює майже десятиліття. Мова йде про екс-наставника "Борисфена", донецького "Металурга", "Прикарпаття" та інших клубів Степана Матвіїва.

Окрім підсилення тренерського штабу, перед стартом в УПЛ команда серйозно попрацювала і на трансферному ринку. Було підписано ряд футболістів, які мали допомогти "Чорноморцю" закріпитися в Прем'єр-лізі – Дмитро Безотосний, Павло Кутас, Лучіан Бурдужан та інші. Згодом, частина з них стали справжніми легендами клубу.

Попри серйозне підсилення і великі сподівання вболівальників, уже перший матч в УПЛ показав, що в елітному дивізіоні "Чорноморцю" буде дуже нелегко. В гості до моряків приїхав сильний донецький "Металург" і повністю переграв ще доволі сиру команду Григорчука. Післяматчеву прес-конференцію Григорчук тоді почав з визнання: Наша поразка сьогодні закономірна. Ми були слабіше "Металурга".

Роман Григорчук

Як я уже говорив, ще в якийсь момент в Першій лізі, я почав хвилюватися, чи достатньо у нас ресурсу, щоб підвищитись в класі. Добре що вдалося вийти в УПЛ. Далі – в такі моменти часто робиться велике, кількісне і якісне підсилення гравцями. Натомість футболісти, що грали в нижчому дивізіоні дещо відходять на другий план. У нас такого не було. Я дуже хотів, щоб ті молоді хлопці, що вийшли в УПЛ, одразу там закріпились і далі грали. Але так не вийшло в повному обсязі. І уже після перших кількох турів ми розуміли, що нам потрібно ще підсилюватися, щоб достойно виступати у вищій лізі.

Найбільш болісним епізодом в той період стала домашня поразка від київського "Арсенала" 0:3 в третьому турі УПЛ 2011\2012. Це був другий домашній матч "Чорноморця" після повернення в елітний дивізіон і вболівальники очікували, якщо не перемоги, то принаймні перших набраних вдома очок. Однак, уже на п'ятій хвилині, Соляник послизнувся на власній половині поля і Ковпак красивим ударом з дальньої відстані відправив м'яч за комірець Пасту. Уже через сім хвилин "каноніри" подвоїли перевагу, а на 24-ій хвилині Петро Ковальчук, намагаючись перехопити простріл, відправив м'яч у власні ворота. "Оце сиплеться "Чорноморець", — констатували коментатори поєдинку.

Огляд матчу Чорноморець – Арсенал 0:3

Далі "Арсенал" не форсував сили, а приголомшені одесити так і не змогли нічим відповісти. Це був перший і єдиний момент, коли одеські вболівальники почали думати і обговорювати на форумах – хто міг би замінити Григорчука?

Роман Григорчук

Це було важко і неприємно. В той же час, я був впевнений, що ми зуміємо вийти з цієї ситуації. Щодо тієї поразки від "Арсеналу" – це була дуже добре укомплектована команда. Тоді там було лише в лінії атаки – чотири форварди топ-рівня. Тому, ми підходили до всього розумно. Так, ми були незадоволені, але якогось розчарування чи опускання рук не було. Ми чітко розуміли хто ми є на даний момент і що нам треба робити, щоб надалі ми виглядали достойно.

Анатолій Діденко

Знову ж таки, тут варто говорити про взаєморозуміння між командою. Ми намагалися налаштувати нашу гру, підлаштуватися до нового рівня. Не все виходило і часом, ми самі собі привозили голи. Плюс приїхали іноземці, які спочатку не завжди розуміли вимоги тренерського штабу. Команда формувалася, тренери дивилися багатьох новачків і потрібен був певний час, щоб прийшов результат.

Перший серйозний результат прийшов уже за два тижні. В гості до одеситів приїхав зірковий "Дніпро" з Хуанде Рамосом на чолі та з Ротанем, Матеусом, Джуліано та іншими зірками в складі (до речі, в тому матчі, 90 хвилин на полі за "Дніпро" провів й Олексій Антонов). Звісно, "Чорноморець", котрий щойно повернувся з Першої ліги і ще не здобув жодної перемоги в УПЛ, був явним аутсайдером поєдинку. Тим не менш, "моряки" зуміли дати бій іменитим гостям і показати доволі рівну з "Дніпром" гру. Команди не закривалися в обороні і постійно створювали небезпеку біля воріт суперника. Ще в першому таймі Бурдужан потрапив в штангу, але під кінець першої половини зустрічі, "Дніпро", зусиллями Джуліано відкрив рахунок. Другий тайм пройшов так само у високому темпі, але результат зустрічі визначився лише в самісінькому кінці поєдинку. Васін довгою передачею зі своєї половини поля знайшов Бурдужана. Румун двічі (!) обіграв багатомільйонного легіонера "Дніпра" Самуеля Інкума і відправив м'яч у ворота. Йшла 92 хвилина поєдинку.

Огляд матчу Чорноморець-Дніпро 1:1

Бурдужан обігрує Інкума і забиває гол "Дніпру"     

Бурдужан обігрує Інкума і забиває гол "Дніпру"

Роман Григорчук

Нічого особливого в той період не відбувалося. Жодних різких рухів ми тоді не потребували. Ми просто розуміли, що в такий момент ми маємо працювати. Нам треба було правильно проаналізувати ситуацію, зробити поправки і кожного дня ставати все краще й краще. Важливо було зберігати спокій, вірити в себе й один в одного і продовжувати підніматися наверх.

Поєдинок з "Шахтарем" відбувся через три тижні після матчу з "Дніпром". "Чорноморець" за цей час встиг ще двічі зіграти внічию – команда поступово призвичаїлася до рівня УПЛ, однак все ще могла почати перемагати. Тому шансів проти, напевно, найсильнішого "Шахтаря" в історії (а це був саме той сезон, коли "гірники" вийшли в чвертьфінал Ліги Чемпіонів) було не так багато. Тим більш шокуючим був початок матчу, коли уже на п'ятій хвилині Бурдужан, вийшовши один на один с Рибкою, відкрив рахунок. Однак, подальший тиск "Шахтаря" поволі дав результат – уже за 20 хвилин Жадсон зрівняв рахунок, а ближче до кінця поєдинку Мхітарян вивів команду Луческу вперед. Але в додатковий час сталося друге в тому місяці диво імені Бурдужана. Румун, з-за меж штрафного майданчика, підлаштував м'яч під ліву ногу і пробив в правий нижній кут – Рибка був безсилий. 2:2 – і стадіон "Спартак" вдруге за кілька тижнів впав в справжню ейфорію – вчорашня команда Першої ліги знову відібрала очки у одного з лідерів УПЛ.

Роман Григорчук

Р.Г. – В тому матчі нам вдалося забити швидкий гол. Коли так стається з суперниками такого рівня, на якомусь підсвідомому рівні є бажання утримати результат. Але коли команда уже досвідчена, уміє систематично вигравати, то вона, забиваючи гол має одразу користуватися тим, що суперник не в найкращому стані після пропущеного м'яча і максимально тиснути на його ворота. В такі моменти треба бути по-футбольному безпощадним до суперника. На той момент, звісно, ми психологічно, ще не були в такому стані. Десь в головах і в душах людей було розуміння, що проти нас грає команда такого класу.

О.Ш. – Ті дві нічиї з "Дніпром" та "Шахтарем" стали психологічним підґрунтям для подальших успіхів команди?

Р.Г. Можливо. Тим більше, це не були матчі, в яких нам випадково вдалося вирвати нічию. Звісно, і "Дніпро", і "Шахтар" були вище класом, але ми показали достойну, рівну гру на полі. Важливо також, що ми зуміли забити. А "Шахтарю" ще й двічі. Звісно, це надає команді впевненості. Люди піднімаються на трохи вищий психологічний рівень, більше вірять в себе, один в одного і в нашу справу. Отож, такі ігри надають сил, впевненості і можуть переломити ситуацію.

Огляд матчу Чорноморець-Шахтар 2:2

Довгоочікувану першу перемогу в чемпіонаті 2011/2012 "Чорноморець" здобув лише в 11 турі, у виїзному поєдинку проти "Зорі". В наступному турі, 1 жовтня, команда вдома грала проти сімферопольської "Таврії" (яку, до речі, очолював легендарний екс-наставник "Чорноморця" Семен Альтман). Якщо ми говорили, що нічиї з "Дніпром" і "Шахтарем" були важливими, як психологічний фундамент для подальших перемог, то саме матч з "Таврією" став тим переломним моментом, після якого ці перемоги почалися. І переломним цей поєдинок став не лише для команди в цілому, але й для бразильця Лео Матоса, якого сміливо можна назвати, ще одним підсиленням команди в той період. Але підсиленням, не пов'язаним з трансферним ринком.

Леонардо де Матос Круз перейшов в "Чорноморець" ще на початку 2010 року. Він став частиною трансферної кампанії, направленої на збереження прописки в УПЛ. І дійсно, в весняній частині сезону 10\11 Матос був чи не найкращим гравцем "Чорноморця", ставши своєрідним "моторчиком" команди на правому фланзі. Однак в цілому, гра "Чорноморця" не стабілізувалася в порівнянні з першим колом — відносно непогані поєдинки змінювалися відверто провальними. За підсумками сезону, одесити не зуміли утриматися в зоні виживання, вилетівши в Першу лігу. Як це зазвичай буває в таких ситуаціях, команда взяла курс на омолодження складу — у Першій лізі шанс мали отримати молоді вихованці клубу. Легіонери, очікувано покинули команду. У Лео Матоса також завершився контракт, і бразилець відправився на перегляд в "Ростов". Однак, вже в серпні 2010 року латераль повернувся в Одесу і підписав новий контракт з "Чорноморцем", погодившись виступати в нижчому українському дивізіоні. Адаптація до силового футболу Першої ліги пройшла складніше, ніж очікувалося — за все перше коло Лео не провів майже жодного матчу від дзвінка до дзвінка. Його чи заміняли по ходу матчу чи випускали на заміну з лави запасних. Прихід в команду Романа Григорчука означав чергову перебудову команди. Не було впевненості, що Матос знадобиться новому тренеру, а з початком другої частини чемпіонату скептицизм ще більше зріс, адже Лео все частіше залишався на лавці.

Невпевнений старт в УПЛ призвів до того, що ігнорування Лео Матоса почало викликати справедливий гнів в середовищі уболівальників, які все частіше з трибун згадували прізвище швидконогого бразильця, а на форумі офіційного сайту "Чорноморця" була навіть створена тема "Лео в основу!". І зрештою, Матос таки потрапив в основу.

Матч 12 туру УПЛ 2011/2012 з "Таврією" став лише третім в сезоні для Матоса в основному складі. Вже на другій хвилині зустрічі, Лео почав стрімку атаку Чорноморця пасом на Кирила Ковальчука, який, в свою чергу, перевів м'яч на лівий фланг, звідки Вангелі навісив в штрафний майданчик, назад на Матоса. Бразилець замкнув м'яч в ближній кут — 1:0. Лише на повторі можна було розглянути, що Лео забив м'яч не головою, а рукою. Святкуючи гол, бразилець ще більше "купив" одеських уболівальників, надівши морський кашкет, за що, правда, отримав жовту картку.

https://s.ill.in.ua/i/custom/1024x0/63734/63734155465255.png

Бенефіс Матоса продовжився через два тури, коли "моряки" приймали вдома "Олександрію". Матч був принциповим — у Першій лізі "Олександрія" двічі обіграла одеситів і справедливо посіла перше місце. На кому ще можна було перевірити прогрес "Чорноморця", як не на старих знайомих з часів Першої ліги? Перший тайм пройшов повністю під диктовку "Чорноморця". Уже на початку зустрічі з подачі все того ж Матоса, Діденко потрапляє в поперечину. Ще кілька відмінних моментів упускає сам, здавалося, всюдисущий Матос.

Перший момент "Олександрія" змогла створити лише на початку другого тайму, а на 64-ій хвилині зустрічі, подача зі штрафного Зейналова перетворилася в, по суті, випадковий гол. Однак це лише роздратувало підопічних Григорчука, які ще більш люто кинулися в атаку. Вже через чотири хвилини, Матос, знову рукою (!), замикає подачу з правого флангу, Паньків відбиває м'яч вже за лінією воріт. Суддя не помічає ані руки, ані голу. Круглий відскакує до Кутаса, який робить поперечну передачу на Політило, а той вже забиває м'яч у ворота — 1: 1. На 80-ій хвилині вже сам Матос, головою замкнув подачу з правого флангу і довів рахунок до переможного — 2:1.

Огляд матчу Чорноморец – Олександрія 2:1

"Коли ми почали працювати разом, то у нього не виходило нічого. Однак він намагався, він був готовий померти на полі. Преображення відбулося після того, як ми вже майже вирішили розлучитися. І преображення це було неймовірне. Я був вражений побаченим і дуже радий, що це сталося", — розповідав в той період Роман Григорчук. 

Роман Григорчук

Все дуже просто. Був період, коли Матос дійсно був далекий від своєї форми і свого потенціалу. Він грав погано й ми не розуміли, що відбувається, адже ми знали, що він – чемпіон світу серед юнаків. Як так може бути? З часом було все менше й менше віри, що він повернеться на свій рівень. При цьому, ми все ж таки, сподівалися на покращення. Напевно це була психологічно важка для нього ситуація. Але треба віддати йому належне, згодом Матос дійсно перетворився в прекрасного лебедя. Адже пізніше він заграв блискуче – і на позиції вінгера, і захисника. Міг грати де завгодно! Його прогрес – це заслуга його відчайдушної праці і відданості футболу.   

Михайло Савка, асистент головного тренера "Чорноморця" (2010-2014)

Я б не сказав, що ми не вірили в Матоса. В нашій команді все було відкрито. І ставлення Романа Йосиповича до команди – це найкраще ставлення, яке може бути від тренера до команди. Усі розуміли, що в основі грають найкращі. На тому етапі, Матосу було дуже складно. Він емоційний гравець, можливо тоді йому психологічно щось заважало. Адже він футболіст високого рівня, що він згодом й довів. Але тоді був період, коли він навіть в дублі грав. І можливо, це пішло на користь – він провів кілька матчів за дубль і відчув таку впевненість, що коли повернувся в основу, почав показувати дуже високий рівень. Уже невдовзі важко було собі уявити "Чорноморець" без Лео Матоса.

Після цих матчів Лео остаточно закріпився в основному складі "Чорноморця" і став одним з лідерів команди. За підсумками сезону 2011/2012 Матос з сімома забитими м'ячами став кращим бомбардиром "Чорноморця". Згодом бразилець відіграв ключову роль у виході команди в фінал Кубку України, а в матчах 1\16 Ліги Європи проти "Ліона", виводив "Чорноморець" на поле в якості капітана команди. Після відходу легіонерів в лютому 2014-го, Матос був єдиним іноземцем, що залишився в команді. Загалом Матос провів в "Чорноморці" 4,5 роки і став легендою та безумовно найкращим легіонером в історії клубу.

Влучне порівняння Матоса з гидким каченям, що перетворилося в прекрасного лебедя, підходить для всієї команди в той період, і якщо потрібно знайти певний момент відродження прекрасного лебедя, то це і була та вольова перемога над "Олександрією". І що символічно — це був останній матч "моряків" перед поверненням на стадіон "Чорноморець".

Адаптований фрагмент книги "Чемпіон Трьох Країн"