До вашої уваги фрагмент книги "Чемпіон Трьох Країн" про одеський Чорноморець.
Понад рік тому в Чорноморець повернувся Роман Григорчук. З цим переходом, а також з появою нових інвесторів в одеському клубі пов'язували великі сподівання.
Перше коло сезону-22/23 стало неймовірно важким і, по суті, невдалим для одеського Чорноморця. Виною цьому, передусім, російська агресія, через яку дуже симпатична і перспективна команда, яку зібрав Григорчук на зимових зборах 2022 року, розпалася. Влітку тренерському штабу одеситів терміново довелося збирати майже повністю нову команду. Попри усі складнощі, журналісти й експерти відмічають, що Чорноморець показував непогану гру і не взяв багато "своїх" пунктів в турнірній таблиці через банальне невезіння. Зараз Чорномрець передостанній в турнірній таблиці, задача на весінню частину сезону – увійти в десятку.
Задача непроста, але досвідчений Григорчук принаймні двічі бував у схожих ситуаціях – і обидва рази виходив з них з честю. Як це вдавалося описано в автобіографії Романа Григорчука "Чемпіон Трьох Країн", частину якої ми публікуємо у форматі двох статей.
У цій частині згадаємо про те, як в 2011 році Григорчук виводив з кризи одеський Чорноморець, а у другій частині – як вивів з кризи Габалу й завоював авторитет в Азербайджані.
Відродження прекрасного лебедя
Після завершення роботи в запорізькому "Металурзі" (весна 2010 року), Григорчук з сім'єю на деякий час повернулися до Івано-Франківська. Роман Йосипович був впевнений – неповний рік роботи в Запоріжжі був лише початком його тренерської діяльності на Батьківщині. Тому тренер чекав пропозицій від українських клубів. Це мав бути амбітний проект, в якому Роман Йосипович зміг би не лише залишитися на своєму рівні – постійного учасника єврокубків – але й прогресувати як тренер. Як виявилося згодом, одеський "Чорноморець" виявився ідеальним варіантом для реалізації амбіцій Григорчука, а сам Григорчук – ідеальним тренером для одеської команди в той період. Втім, в 2010 році це було зовсім неочевидно.
Чутки про призначення Григорчука розповсюдились Одесою ще до офіційної презентації — Романа Йосиповича восени 2010-го бачили на трибунах стадіону "Спартак". Втім, офіційне призначення відбулося по закінченні осінньої частини чемпіонату. 14 листопада "Чорноморець" обіграв майже земляків з овідіопольського "Дністра", а уже 16 листопада команді був презентований новий тренер – Роман Йосипович Григорчук.
В середовищі одеських вболівальників це призначення було сприйняте з ентузіазмом – трикратний чемпіон Латвії, що прекрасно показав себе в Запоріжжі був чудовою кандидатурою, щоб повернути "Чорноморець" в Прем'єр-лігу і закріпитися там в середині таблиці – про більше в Одесі тоді ще навіть не думалось. Хоча сам Григорчук був налаштований оптимістичніше, мабуть, більшості одеських вболівальників.
Роман Григорчук, 18.11.2010, перше інтерв'ю в якості головного тренера "Чорноморця"
Ще до приїзду в Одесу я розумів, що у "моряків" жодних інших цілей, крім демонструвати потужний футбол і бути у верхній частині таблиці Прем'єр-ліги, бути не може. Те що "Чорноморець" опинився в Першій лізі – непорозуміння. З будь-яким клубом таке може статися. Зараз ціль номер один – повернутися в Прем'єр-лігу. А в подальшому, керівники нашого клубу хочуть, щоб "моряки" грали в єврокубках.
Роман Григорчук
О.Ш. – В якому стані була команда, коли ви почали з нею роботу?
Р.Г. – Команда була цілком добротною для рівня Першої ліги. І непогано виступала на цьому рівні. Знаєте, найкращий варіант – це якщо команда, ще граючи в Першій лізі, повністю готова до виступів у вищому дивізіоні. Це ідеальний варіант. Але на той момент, я бачив, що в команді є молоді хлопці з непоганим потенціалом. До Прем'єр-ліги було ще півроку і нам треба було, щоб ці молоді хлопці ще прибавили і за цей час виросли до рівня вищого дивізіону. Але деяке підсилення складу нам треба було і ми це робили.
Підсилення команди почалось з тренерського штабу. Саме в той період Роман Григорчук почав формувати свій штаб, який збережеться більше ніж на десятиліття. Першим в Одесу приїхав Михайло Савка.
У січні 2011 року команда відправилася на збір в Туреччину – для Григорчука та Савки це була прекрасна можливість в повному обсязі ознайомитися з командою і керувати підсиленням для виконання поставлених цілей. Команду поповнили кілька гравців, які в певний момент історії стали важливим елементом успіхів подальших "Чорноморця". Тоді в Одесу переїхав захисник Петро Ковальчук, який згодом пройде з командою увесь шлях з Першої ліги до 1\16 фіналу Ліги Європи.
Знахідкою одеського клубу став 26-річний аргентинський опорний півзахисник Себастьян Сетті, якого вдалося підписати як вільного агента та який став основним гравцем команди в той період. Дещо пізніше в команду перебрався також і Ігор Цигирлаш, котрий, таким чином, став підопічним Григорчука уже в третьому поспіль клубі у власній кар'єрі. Дещо нетиповим для української Першої ліги став трансфер захисника Валерія Соколенка – адже він перейшов в Одесу з німецької Другої Бундесліги, де виступав за "Енергі" (Котбус).
Крім підписання новачків, "Чорноморець" утримав й досвідчених лідерів команди – одночасно з приходом Григорчука, нові контракти з клубом підписали Анатолій Діденко й капітан команди Олександр Бабич. Обидва згодом стануть важливою частиною історії "Чорноморця".
Наприкінці березня до тренерського штабу Романа Йосиповича в Одесі приєднався уже добре знайомий по роботі в "Металурзі" Андрій Глущенко.
Андрій Глущенко, перше інтерв'ю офіційному сайту "Чорноморця", 2011 рік
Запорізький "Металург" назавжди прописався в моєму серці, тому переїзд в Одесу давався важко. Це – з однієї сторони. А з іншої – легко, адже в "Чорноморець" мене запросив головний тренер Роман Григорчук, якого я прекрасно знаю по спільній роботі в запорізькому "Металурзі". Одним словом, рішення я прийняв, можна сказати, моментально. Порадився з сім'єю, вона мене підтримала. Зібрав сумку, вирішив усі питання з "Металургом" і приїхав в Одесу.
Перший офіційний матч Романа Григорчука в якості головного тренера "Чорноморця" відбувся 19 березня 2011 року. "Моряки" вдома приймали "Енергетик" (Бурштин). Попри скромний статус суперника, 5-тисячний стадіон "Спартак" був заповнений вщент, адже цей поєдинок був своєрідною презентацією оновленого "Чорноморця" перед одеськими вболівальниками (в стартовому складі "моряків" на той поєдинок вийшли одразу п'ять новачків). І презентація виявилася більш ніж вдалою – одесити здобули впевнену перемогу 4:0.
Після цього матчу, "Чорноморець" доволі впевнено виграв три наступні матчі поспіль. На цьому тлі, провал команди в другій половині квітня став дуже неочікуваним. Все почалось з розгромної поразки в Чернівцях від "Буковини" – 3:0, в наступному турі одесити вдома програли лідеру Першої ліги, "Олександрії" – 0:2, і цей результат фактично означав, що за перше місце поборотися не вдасться, а потім була виїзна нічия з "Кримтеплицею" – 1:1.
Роман Григорчук
В той період був момент, коли я дещо почав хвилюватися. Адже команда у нас була молодою, а молоді футболісти часто бувають нестабільними на полі. І це дало мені приводи для хвилювання щодо першого місця, та й взагалі щодо повернення в Прем'єр-лігу. Я бачив, що ми не настільки сильніше всіх, щоб гарантовано можна було говорити про повернення в УПЛ. Тому було непросто і нам довелося серйозно попрацювати щоб вийти у вищий дивізіон. Але добре, що нам це вдалося і наші молоді гравці не підвели.
Валерій Соколенко
В команді не було найменших сумнівів щодо повернення в УПЛ. Тренер завжди налаштовував нас лише на перемогу. Навіть в тому матчі в Чернівцях (з "Буковиною", — О.Ш.) у нас були і моменти, одного разу потрапили в перекладину, одного разу в штангу. Все могло скластися по-різному. Але навіть якщо й були якісь локальні невдачі – хлопці не втрачали впевненості у виході в УПЛ.
Анатолій Діденко
В Першій лізі люди б'ються на полі, не гірше ніж в УПЛ. Можливо, менш майстерно, але в той же час, самовіддача там неймовірна і вона компенсує недостачу майстерності. Тому, фаворитам там далеко не легко. Буває й таке, що приїжджаєш в якесь нефутбольне невеличке місто, з жахливою якістю поля. Там в комбінаційний футбол особливо не пограєш, доводиться спрощувати свою гру. А місцеві хлопці перед своєю публікою грають з подвійною енергією проти фаворита. Проти такої команди як "Чорноморець" там налаштовувались вдвічі сильніше. Крім того, у нас була зміна складу, з'явилося багато нових футболістів. Команда була незіграна, нам потрібен був певний час, щоб звикнути один до одного.
В заключній частині сезону одесити зуміли доволі впевнено забрати усі "свої" очки в матчах з командами, де потребувалася лише перемога. Завдяки цьому, а також завдяки тому заділу, що був зроблений ще в першій частині сезону, "Чорноморець" ще за тур до завершення сезону забезпечив собі друге місце і вихід в Прем'єр-лігу. Втім, усі розуміли – це лише початок довгого і непростого шляху.
У червні 2011 року, тренерський штаб "моряків" поповнився ще одним спеціалістом, з яким Роман Йосипович пропрацює майже десятиліття. Мова йде про екс-наставника "Борисфена", донецького "Металурга", "Прикарпаття" та інших клубів Степана Матвіїва.
Окрім підсилення тренерського штабу, перед стартом в УПЛ команда серйозно попрацювала і на трансферному ринку. Було підписано ряд футболістів, які мали допомогти "Чорноморцю" закріпитися в Прем'єр-лізі – Дмитро Безотосний, Павло Кутас, Лучіан Бурдужан та інші. Згодом, частина з них стали справжніми легендами клубу.
Попри серйозне підсилення і великі сподівання вболівальників, уже перший матч в УПЛ показав, що в елітному дивізіоні "Чорноморцю" буде дуже нелегко. В гості до моряків приїхав сильний донецький "Металург" і повністю переграв ще доволі сиру команду Григорчука. Післяматчеву прес-конференцію Григорчук тоді почав з визнання: Наша поразка сьогодні закономірна. Ми були слабіше "Металурга".
Роман Григорчук
Як я уже говорив, ще в якийсь момент в Першій лізі, я почав хвилюватися, чи достатньо у нас ресурсу, щоб підвищитись в класі. Добре що вдалося вийти в УПЛ. Далі – в такі моменти часто робиться велике, кількісне і якісне підсилення гравцями. Натомість футболісти, що грали в нижчому дивізіоні дещо відходять на другий план. У нас такого не було. Я дуже хотів, щоб ті молоді хлопці, що вийшли в УПЛ, одразу там закріпились і далі грали. Але так не вийшло в повному обсязі. І уже після перших кількох турів ми розуміли, що нам потрібно ще підсилюватися, щоб достойно виступати у вищій лізі.
Найбільш болісним епізодом в той період стала домашня поразка від київського "Арсенала" 0:3 в третьому турі УПЛ 2011\2012. Це був другий домашній матч "Чорноморця" після повернення в елітний дивізіон і вболівальники очікували, якщо не перемоги, то принаймні перших набраних вдома очок. Однак, уже на п'ятій хвилині, Соляник послизнувся на власній половині поля і Ковпак красивим ударом з дальньої відстані відправив м'яч за комірець Пасту. Уже через сім хвилин "каноніри" подвоїли перевагу, а на 24-ій хвилині Петро Ковальчук, намагаючись перехопити простріл, відправив м'яч у власні ворота. "Оце сиплеться "Чорноморець", — констатували коментатори поєдинку.
Огляд матчу Чорноморець – Арсенал 0:3
Далі "Арсенал" не форсував сили, а приголомшені одесити так і не змогли нічим відповісти. Це був перший і єдиний момент, коли одеські вболівальники почали думати і обговорювати на форумах – хто міг би замінити Григорчука?
Роман Григорчук
Це було важко і неприємно. В той же час, я був впевнений, що ми зуміємо вийти з цієї ситуації. Щодо тієї поразки від "Арсеналу" – це була дуже добре укомплектована команда. Тоді там було лише в лінії атаки – чотири форварди топ-рівня. Тому, ми підходили до всього розумно. Так, ми були незадоволені, але якогось розчарування чи опускання рук не було. Ми чітко розуміли хто ми є на даний момент і що нам треба робити, щоб надалі ми виглядали достойно.
Анатолій Діденко
Знову ж таки, тут варто говорити про взаєморозуміння між командою. Ми намагалися налаштувати нашу гру, підлаштуватися до нового рівня. Не все виходило і часом, ми самі собі привозили голи. Плюс приїхали іноземці, які спочатку не завжди розуміли вимоги тренерського штабу. Команда формувалася, тренери дивилися багатьох новачків і потрібен був певний час, щоб прийшов результат.
Перший серйозний результат прийшов уже за два тижні. В гості до одеситів приїхав зірковий "Дніпро" з Хуанде Рамосом на чолі та з Ротанем, Матеусом, Джуліано та іншими зірками в складі (до речі, в тому матчі, 90 хвилин на полі за "Дніпро" провів й Олексій Антонов). Звісно, "Чорноморець", котрий щойно повернувся з Першої ліги і ще не здобув жодної перемоги в УПЛ, був явним аутсайдером поєдинку. Тим не менш, "моряки" зуміли дати бій іменитим гостям і показати доволі рівну з "Дніпром" гру. Команди не закривалися в обороні і постійно створювали небезпеку біля воріт суперника. Ще в першому таймі Бурдужан потрапив в штангу, але під кінець першої половини зустрічі, "Дніпро", зусиллями Джуліано відкрив рахунок. Другий тайм пройшов так само у високому темпі, але результат зустрічі визначився лише в самісінькому кінці поєдинку. Васін довгою передачею зі своєї половини поля знайшов Бурдужана. Румун двічі (!) обіграв багатомільйонного легіонера "Дніпра" Самуеля Інкума і відправив м'яч у ворота. Йшла 92 хвилина поєдинку.
Огляд матчу Чорноморець-Дніпро 1:1
Бурдужан обігрує Інкума і забиває гол "Дніпру"
Роман Григорчук
Нічого особливого в той період не відбувалося. Жодних різких рухів ми тоді не потребували. Ми просто розуміли, що в такий момент ми маємо працювати. Нам треба було правильно проаналізувати ситуацію, зробити поправки і кожного дня ставати все краще й краще. Важливо було зберігати спокій, вірити в себе й один в одного і продовжувати підніматися наверх.
Поєдинок з "Шахтарем" відбувся через три тижні після матчу з "Дніпром". "Чорноморець" за цей час встиг ще двічі зіграти внічию – команда поступово призвичаїлася до рівня УПЛ, однак все ще могла почати перемагати. Тому шансів проти, напевно, найсильнішого "Шахтаря" в історії (а це був саме той сезон, коли "гірники" вийшли в чвертьфінал Ліги Чемпіонів) було не так багато. Тим більш шокуючим був початок матчу, коли уже на п'ятій хвилині Бурдужан, вийшовши один на один с Рибкою, відкрив рахунок. Однак, подальший тиск "Шахтаря" поволі дав результат – уже за 20 хвилин Жадсон зрівняв рахунок, а ближче до кінця поєдинку Мхітарян вивів команду Луческу вперед. Але в додатковий час сталося друге в тому місяці диво імені Бурдужана. Румун, з-за меж штрафного майданчика, підлаштував м'яч під ліву ногу і пробив в правий нижній кут – Рибка був безсилий. 2:2 – і стадіон "Спартак" вдруге за кілька тижнів впав в справжню ейфорію – вчорашня команда Першої ліги знову відібрала очки у одного з лідерів УПЛ.
Роман Григорчук
Р.Г. – В тому матчі нам вдалося забити швидкий гол. Коли так стається з суперниками такого рівня, на якомусь підсвідомому рівні є бажання утримати результат. Але коли команда уже досвідчена, уміє систематично вигравати, то вона, забиваючи гол має одразу користуватися тим, що суперник не в найкращому стані після пропущеного м'яча і максимально тиснути на його ворота. В такі моменти треба бути по-футбольному безпощадним до суперника. На той момент, звісно, ми психологічно, ще не були в такому стані. Десь в головах і в душах людей було розуміння, що проти нас грає команда такого класу.
О.Ш. – Ті дві нічиї з "Дніпром" та "Шахтарем" стали психологічним підґрунтям для подальших успіхів команди?
Р.Г. – Можливо. Тим більше, це не були матчі, в яких нам випадково вдалося вирвати нічию. Звісно, і "Дніпро", і "Шахтар" були вище класом, але ми показали достойну, рівну гру на полі. Важливо також, що ми зуміли забити. А "Шахтарю" ще й двічі. Звісно, це надає команді впевненості. Люди піднімаються на трохи вищий психологічний рівень, більше вірять в себе, один в одного і в нашу справу. Отож, такі ігри надають сил, впевненості і можуть переломити ситуацію.
Огляд матчу Чорноморець-Шахтар 2:2
Довгоочікувану першу перемогу в чемпіонаті 2011/2012 "Чорноморець" здобув лише в 11 турі, у виїзному поєдинку проти "Зорі". В наступному турі, 1 жовтня, команда вдома грала проти сімферопольської "Таврії" (яку, до речі, очолював легендарний екс-наставник "Чорноморця" Семен Альтман). Якщо ми говорили, що нічиї з "Дніпром" і "Шахтарем" були важливими, як психологічний фундамент для подальших перемог, то саме матч з "Таврією" став тим переломним моментом, після якого ці перемоги почалися. І переломним цей поєдинок став не лише для команди в цілому, але й для бразильця Лео Матоса, якого сміливо можна назвати, ще одним підсиленням команди в той період. Але підсиленням, не пов'язаним з трансферним ринком.
Леонардо де Матос Круз перейшов в "Чорноморець" ще на початку 2010 року. Він став частиною трансферної кампанії, направленої на збереження прописки в УПЛ. І дійсно, в весняній частині сезону 10\11 Матос був чи не найкращим гравцем "Чорноморця", ставши своєрідним "моторчиком" команди на правому фланзі. Однак в цілому, гра "Чорноморця" не стабілізувалася в порівнянні з першим колом — відносно непогані поєдинки змінювалися відверто провальними. За підсумками сезону, одесити не зуміли утриматися в зоні виживання, вилетівши в Першу лігу. Як це зазвичай буває в таких ситуаціях, команда взяла курс на омолодження складу — у Першій лізі шанс мали отримати молоді вихованці клубу. Легіонери, очікувано покинули команду. У Лео Матоса також завершився контракт, і бразилець відправився на перегляд в "Ростов". Однак, вже в серпні 2010 року латераль повернувся в Одесу і підписав новий контракт з "Чорноморцем", погодившись виступати в нижчому українському дивізіоні. Адаптація до силового футболу Першої ліги пройшла складніше, ніж очікувалося — за все перше коло Лео не провів майже жодного матчу від дзвінка до дзвінка. Його чи заміняли по ходу матчу чи випускали на заміну з лави запасних. Прихід в команду Романа Григорчука означав чергову перебудову команди. Не було впевненості, що Матос знадобиться новому тренеру, а з початком другої частини чемпіонату скептицизм ще більше зріс, адже Лео все частіше залишався на лавці.
Невпевнений старт в УПЛ призвів до того, що ігнорування Лео Матоса почало викликати справедливий гнів в середовищі уболівальників, які все частіше з трибун згадували прізвище швидконогого бразильця, а на форумі офіційного сайту "Чорноморця" була навіть створена тема "Лео в основу!". І зрештою, Матос таки потрапив в основу.
Матч 12 туру УПЛ 2011/2012 з "Таврією" став лише третім в сезоні для Матоса в основному складі. Вже на другій хвилині зустрічі, Лео почав стрімку атаку Чорноморця пасом на Кирила Ковальчука, який, в свою чергу, перевів м'яч на лівий фланг, звідки Вангелі навісив в штрафний майданчик, назад на Матоса. Бразилець замкнув м'яч в ближній кут — 1:0. Лише на повторі можна було розглянути, що Лео забив м'яч не головою, а рукою. Святкуючи гол, бразилець ще більше "купив" одеських уболівальників, надівши морський кашкет, за що, правда, отримав жовту картку.
Бенефіс Матоса продовжився через два тури, коли "моряки" приймали вдома "Олександрію". Матч був принциповим — у Першій лізі "Олександрія" двічі обіграла одеситів і справедливо посіла перше місце. На кому ще можна було перевірити прогрес "Чорноморця", як не на старих знайомих з часів Першої ліги? Перший тайм пройшов повністю під диктовку "Чорноморця". Уже на початку зустрічі з подачі все того ж Матоса, Діденко потрапляє в поперечину. Ще кілька відмінних моментів упускає сам, здавалося, всюдисущий Матос.
Перший момент "Олександрія" змогла створити лише на початку другого тайму, а на 64-ій хвилині зустрічі, подача зі штрафного Зейналова перетворилася в, по суті, випадковий гол. Однак це лише роздратувало підопічних Григорчука, які ще більш люто кинулися в атаку. Вже через чотири хвилини, Матос, знову рукою (!), замикає подачу з правого флангу, Паньків відбиває м'яч вже за лінією воріт. Суддя не помічає ані руки, ані голу. Круглий відскакує до Кутаса, який робить поперечну передачу на Політило, а той вже забиває м'яч у ворота — 1: 1. На 80-ій хвилині вже сам Матос, головою замкнув подачу з правого флангу і довів рахунок до переможного — 2:1.
Огляд матчу Чорноморец – Олександрія 2:1
"Коли ми почали працювати разом, то у нього не виходило нічого. Однак він намагався, він був готовий померти на полі. Преображення відбулося після того, як ми вже майже вирішили розлучитися. І преображення це було неймовірне. Я був вражений побаченим і дуже радий, що це сталося", — розповідав в той період Роман Григорчук.
Роман Григорчук
Все дуже просто. Був період, коли Матос дійсно був далекий від своєї форми і свого потенціалу. Він грав погано й ми не розуміли, що відбувається, адже ми знали, що він – чемпіон світу серед юнаків. Як так може бути? З часом було все менше й менше віри, що він повернеться на свій рівень. При цьому, ми все ж таки, сподівалися на покращення. Напевно це була психологічно важка для нього ситуація. Але треба віддати йому належне, згодом Матос дійсно перетворився в прекрасного лебедя. Адже пізніше він заграв блискуче – і на позиції вінгера, і захисника. Міг грати де завгодно! Його прогрес – це заслуга його відчайдушної праці і відданості футболу.
Михайло Савка, асистент головного тренера "Чорноморця" (2010-2014)
Я б не сказав, що ми не вірили в Матоса. В нашій команді все було відкрито. І ставлення Романа Йосиповича до команди – це найкраще ставлення, яке може бути від тренера до команди. Усі розуміли, що в основі грають найкращі. На тому етапі, Матосу було дуже складно. Він емоційний гравець, можливо тоді йому психологічно щось заважало. Адже він футболіст високого рівня, що він згодом й довів. Але тоді був період, коли він навіть в дублі грав. І можливо, це пішло на користь – він провів кілька матчів за дубль і відчув таку впевненість, що коли повернувся в основу, почав показувати дуже високий рівень. Уже невдовзі важко було собі уявити "Чорноморець" без Лео Матоса.
Після цих матчів Лео остаточно закріпився в основному складі "Чорноморця" і став одним з лідерів команди. За підсумками сезону 2011/2012 Матос з сімома забитими м'ячами став кращим бомбардиром "Чорноморця". Згодом бразилець відіграв ключову роль у виході команди в фінал Кубку України, а в матчах 1\16 Ліги Європи проти "Ліона", виводив "Чорноморець" на поле в якості капітана команди. Після відходу легіонерів в лютому 2014-го, Матос був єдиним іноземцем, що залишився в команді. Загалом Матос провів в "Чорноморці" 4,5 роки і став легендою та безумовно найкращим легіонером в історії клубу.
Влучне порівняння Матоса з гидким каченям, що перетворилося в прекрасного лебедя, підходить для всієї команди в той період, і якщо потрібно знайти певний момент відродження прекрасного лебедя, то це і була та вольова перемога над "Олександрією". І що символічно — це був останній матч "моряків" перед поверненням на стадіон "Чорноморець".
Адаптований фрагмент книги "Чемпіон Трьох Країн"
