Феноменальний Баєр прибив Баварію в потенційній "чемпіонській" грі

Конкуренція та німецька Бундесліга. Останніми роками ці два словосполучення можна було зустріти разом, хіба що, у якомусь дуже кумедному анекдоті. Але так не могло тривати завжди. Минулого сезону дортмундська Боруссія була дуже близька до того, аби посунути мюнхенську Баварію з її трону, що вже почав припадати пилом, але все одно сама поховала себе сама.

Проте в поточній кампанії все було вже досить серйозно, і не у виконанні "джмелів", а за участі леверкузенського Баєра, якому дуже не подобається його прізвисько "Неверкузен", тож за керівництва Хабі Алонсо з’явився ледь не унікальний шанс назавжди залишити його в минулому. Але для цього й був потрібен матч двадцять першого туру національної першості проти чинного чемпіона країни, у якому "фармацевти" виступали в ролі господарів на БайАрені.

І ні, одразу ми не будемо починати говорити про футбол, бо в Німеччині зараз є дві теми на загальний розголос: звинувачення місцевого футбольного союзу в потенційній корупції через голосування на користь "брудних" грошей із Саудівської Аравії в якості підтримки для місцевого футболу та просто відмінна та майже бездоганна гра Баєра від початку сезону, до якої, за великим рахунком, і претензій ні в кого немає. Окрім конкурентів команди, певна річ.

І тут Томас Тухель вирішив, що він — найбільш вигадливий тренер сучасності, тож перевів команду на схему з п’ятьма захисниками та хотів акцентувати увагу саме на роботі крайніх на флангах в атаці. Але хто взагалі бачив ті атаки від Баварії бодай у першому таймі? Новачок Саша Бої з’явився взагалі ліворуч і просто не розумів, що йому потрібно робити на полі. Мазрауї, хоч і грав колись саме латераля в своїй кар’єрі, далеко від партнера не пішов.

А що робив тим часом Баєр? Та нічого, власне, бо йому не потрібно було підлаштовуватись під суперників, а просто дочекатись слушного моменту, доки ті дограються в свої експерименти та самі нароблять велику кількість помилок у захисті. А помилялись у Баварії всі. Навіть Ноєр у грі ногами. Хоча кого цим уже здивуєш.

У підсумку, уже на 18 хвилині гості проґавили аут на правому фланзі захисту, після чого Андріх вирізав простріл на дальню стійку, де самотнім опинився Йосип Станішич. Той самий, якого у Мюнхені в підсумку списали. Колишній гравець Баварії не святкував цей гол, хоча він і був для нього дебютним у Баєрі.

І саме таким і був малюк усієї гри в подальшому. Леверкузен міг скільки завгодно віддавати м’яч опонентам — ті все одно не знали, що з ним робити, а натомість дальніми передачами з глибини захист Баварії просто розривали, і якщо б не Ноєр, то Мюнхен горів би й не в один м’яч ще до перерви. Але інтрига повинна була жити хоч певний час, бо інакше ніхто б і не переходив із трансляції Реала та Жирони на нашу гру.

Але на 50 хвилині для команди Тухеля цей матч фактично закінчився, бо Грімальдо та Телла познущались із правого флангу захисту опонентів, після чого іспанець переграв Ноєра ударом у ближню дев’ятку. Дуже солідний гол, і зрозуміло, наскільки не солідна гра Баварії в обороні, якщо її просто розтягували суперники в різні боки.

Здавалося б, колись Мюнхен таки має йти атакувати, але ні — узагалі нічого не виходило, тож один лишень удар Кімміха з бозна-якого кута на правому фланзі, який ще й супроводжувався офсайдом по собі, був єдиною загрозою від чемпіонів за весь матч. А ще був момент із можливим ударом головою від самого Ноєра на останніх хвилині компенсованого часу, але Та втрутився та одразу започаткував контратаку, яка завершилась ударом у порожні ворота від Фрімпонга. На чемпіонаті світу колись ми такий трюк від Мануеля вже бачили.