Енді Робертсон, 32-річний лівий захисник Тоттенгема, вписав своє ім’я в історію шотландського футболу. У суботньому матчі Ліги націй проти Північної Македонії, який завершився впевненою перемогою шотландців з рахунком 2:0, Робертсон провів свій 100-й поєдинок за національну збірну.

Він став лише другим футболістом в історії чоловічої збірної Шотландії, якому підкорилася ця позначка. Шлях Робертсона до сотні матчів розпочався понад 12 років тому, коли він дебютував за головну команду країни у грі проти Польщі у 2014 році.

Емоції від ювілею на Національній арені Тодор Проескі в Скоп'є підсилили 2500 відданих шотландських уболівальників. Вони безперервно скандували ім'я свого капітана до, під час та після фінального свистка. Колишній гравець Ліверпуля, КПР, Данді Юнайтед та Галл Сіті не приховував свого хвилювання після матчу.

"Це неймовірне відчуття. Досягти позначки в 100 матчів — це щось особливе. Це те, до чого я так довго прагнув. Коли до мети залишалося зовсім трохи, я просто хотів перетнути цю лінію. Сто матчів за свою країну — це неймовірно. Небагатьом вдається цього досягти, і я знаю, як мені пощастило бути одним із них", — поділився Робертсон.

Тепер перед футболістом майорить нова історична ціль — перевершити досягнення легендарного сера Кенні Далгліша, на рахунку якого 102 виступи за збірну. Якщо Робертсон візьме участь у всіх трьох матчах Ліги націй, що залишилися цього календарного року, він зможе побити рекорд вже наступного місяця, під час гри проти Швейцарії у Санкт-Галлені.

Проте сам гравець наразі прагне зосередитися на вже досягнутому.

"Сподіваюся, я зможу наздогнати Далгліша, адже маю бажання грати у футболці збірної Шотландії ще багато років. Але зараз я хочу просто насолодитися цим моментом. Ми, футболісти, іноді винні в тому, що не вміємо зупинитися і порадіти своїм досягненням. Тому я свідомо докладаю зусиль, щоб це зробити", — зазначив він.

Цей вечір став особливим не лише для футболіста, а й для його родини. Робертсон зізнався, що його телефон розривався від привітань:

"Я отримав безліч повідомлень — набагато більше, ніж зазвичай. Писали колишні гравці, тренери, рідні. Було дуже приємно, і тепер я повільно, але впевнено почну всім відписувати", — резюмував Енді.