- Олександре, щоб побити рекорд Блохіна, вам залишається провести трохи менше сотні матчів. Це додатковий стимул тримати себе у формі?

- Ні, ніколи для себе такої мети не ставив. Насамперед, завжди бажав грати на високому рівні й бути корисним Динамо. Якщо відчую, що клуб моїх послуг не потребує, або що мої кондиції та фізичний стан не відповідають певному рівню, найімовірніше, закінчуватиму грати. Але про це зарано говорити.

- Президент Динамо Ігор Суркіс каже, що головне для команди - Ліга чемпіонів. Такі пріоритети не заважають готуватися до матчів у національному чемпіонаті чи Кубку?

- Тут є кілька нюансів. Без перемоги в чемпіонаті України за нинішньої системи потрапити до групового турніру Ліги чемпіонів важко. Тож не варто розставляти турніри за пріоритетом. Я дотримуюсь позиції: найважливіша гра - наступна. Футболіст високого класу не має дивитися на ім'я команди суперника, а виходити на поле і грати не нижче певного рівня.

- Які матчі, або окремі епізоди, згадуватимете через багато років?

- За відчуттями й емоціями назву два найкращих. Це матч Ліги чемпіонів на виїзді проти Парі Сен-Жермена (2 листопада 1994 року, Динамо програло 0:1, Шовковському забив ліберійський форвард Джордж Веа. - Країна) і поєдинок зі збірною Швейцарії на Кубку світу в Німеччині (1/8 фіналу Кубку світу. 0:0 у основний та додатковий час. У серії пенальті Шовковський відбив три удари. Україна перемогла 3:0 і пройшла до чвертфіналу. - Країна).

- Кожен титул - нова вершина. Чим більше виграєш, тим вище підіймаєшся. А вгорі холодно, - якось сказали ви. Що мали на увазі?

- Чим більших успіхів досягаєш, тим важче йти далі. Усі хочуть тебе посунути, зайняти твоє місце, бути не поруч із тобою, а попереду. Маєш докладати ще більше зусиль для розвитку свого успіху, шукати нові шляхи для самовдосконалення.