"Срібний" призер минулорічного розіграшу української Прем’єр-ліги, черкаський ЛНЗ почав новий сезон із не надто яскравих результатів. Дебют у єврокубковій кваліфікації до просування сіткою Ліги конференцій УЄФА так і не призвів, тоді як у чемпіонаті команда Віталія Пономарьова не змогла навіть забити бодай один гол у ворота Буковини (0:0) та Карпат (0:3) на стадіоні Україна, після чого нарешті повернулась додому й обіграла одеський Чорноморець.

А оскільки "бузкові" раунд 1/32 фіналу Кубка України через участь на міжнародній арені пропускали, то в них було два тижні на перезавантаження перед ще однією домашньою грою — поєдинком проти рівненського Вереса в четвертому турі національної першості. І підходив до цього протистояння колектив Олега Шандрука з не менш безутішним настроєм, оскільки перемозі в Кубку над петровським Інгульцем (4:1) передував лише один гол у іграх проти Харкова (0:1), Динамо (1:2) та Епіцентру (0:0).

І ось такі дві мало результативні в новій кампанії команди в зустрічались поміж собою. Очікувати на голи в такому випадку в реаліях нашого футболу якось не доводилось, тож ніхто не здивувався, що в цій грі в підсумку довелось фактично штучно створювати інтригу. На жаль, цей процес відбувався поза бажанням абсолютно всіх учасників.

А от що стосувалось обов’язку футболістів цим займатись, то найкращий шанс відкрити рахунок мав хіба що Кузик зі своїм розкішним ударом на третій хвилині здалеку з правого флангу, який відправив м’яч у стійку поблизу протилежної дев’ятки. Тоді здавалось, що це стане відправною точкою для чогось більшого.

Але вже на 29 хвилині ми вперше почули сигнал повітряної тривоги в Черкасах, який вибив нас із колії майже на годину. І коли команди повернулись на поле, то взагалі нічого не могли створити, а перший тайм у підсумку так і завершився без ударів у площину воріт з обох сторін, та й самих тих пострілів було всього по одному на команду. Не за тим ми тут зібрались.

У другому таймі колектив Пономарьова все ж таки більше прагнув виправити ситуацію, але не настільки більше, щоб повпливати на стан справ на табло по-справжньому. Хоча дальній удар від Микитишина з лівого флангу одразу з появи на полі на заміну, який у дев’ятці дістав Горох, таки вартував нашої уваги.

Проте невдовзі після цього пролунала ще одна тривога, яка остаточно зламала цю гру. Дві години довелось чекати на відновлення протистояння, після чого ми відіграли аж чотири оберти секундної стрілки, як до цього часу очікування додалось ще дві години.

І ось, на годиннику 21:40, а ніхто взагалі не знає, що робити з цим матчем. Команди при цьому наполягали, що треба дограти тих клятих десять із лишком хвилин, щоб не вигадувати історій із перенесенням. І навіть дедлайн установили на 22:45, але чекати не довелось довго, і майже одразу дали відбій у регіоні, хоча на мапі України це виглядало як просто знебарвлена пляма на тлі червоної фарби.

Однак усе ж таки змогли дограти. І не просто дограти, а подарувати нам сенсацію, як компенсацію за очікування. Верес одразу побіг заробляти кутовий на правому фланзі, подачею з якого Баїя знайшов голову Чечера на ближній, а той у зіткненні з Рябовим та ціною розсічення вколотив м’яч у сітку воріт. Відповісти на це команда Пономарьова не мала ні часу, ані натхнення, бо звідки цьому всьому з’явитись за подібних обставин?

У наступному турі черкаський ЛНЗ гостюватиме в київського Динамо, тоді як рівненський Верес прийматиме луганську Зорю.

ЛНЗ — Верес 0:1
Гол: Чечер, 83

ЛНЗ: Ледвій — Дідик, Муравський, Драмбаєв — Г. Пасіч, Пастух (Таллес, 78), Рябов, Кузик — Кравчук (Якубу, 59), Ассінор (Девід, 78), Цара (Микитишин, 66).

Верес: Горох — Стамуліс, Ціпот, Харатін, Вовченко, Сміян — Фабрісіо (Чечер, 78), Баран (Нійо, 63) — Гонсалвеш (Баїя, 73), Блер (Александров, 74), Шарай (Веслі, 78).