Чи можна вже починати зворотній відлік чемпіонських перегонів у англійській Прем’єр-лізі? Із огляду на те, що в розпалі перебуває тридцятий тур національної першості, то, напевно, уже час. Тож лондонський Арсенал у вигляді домашнього матчу проти Евертона на Емірейтс мав нагоду або зберегти чи навіть покращити власні позиції на вершині турнірної таблиці, або додати трохи інтриги до них.

Та й команда Девіда Моєса, до речі, не такою й простою є, як може здатись зі сторони, у своїх амбіціях. Ще не так давно "іриски" були дуже близько до зони вильоту, але якщо хтось упустив із виду їхні останні виступи, то нині клуб із Ліверпуля відстає від своїх сусідів за містом усього на п’ять очок та має наміри навіть поборотись за єврокубки.

Для "канонірів" при цьому досвідчений Моєс також знайшов, що підготувати. Зазначити, що Арсеналу було важко долати чужий захисний мур у цій грі, означає не зазначити взагалі нічого. Евертон досягав бажаного за рахунок максимального бажання боротись за кожен м’яч та надзвичайної щільності побудови біля власного штрафного. Тож відсутність одразу двох основних центральних захисників наче ніхто й не відчував.

Однак команда Мікеля Артети все одно свої моменти на початку гри знаходила, і стандартів у неї також було вдосталь. Евертон просто робив вигляд, наче не особливо зважає на цей безумовно сильний компонент у грі суперників. А посеред першого тайму стало зрозуміло, чому. Команда Моєса вирішила атакувати й самостійно, і в підсумку за лічені хвилини дві божевільні нагоди в чужому штрафному отримав Макніл.

Проте під час першого удару вінгера "ірисок" від входу до правого флангу чужих володінь м’яч закрутився в дальню стійку в районі дев’ятки, а Ндіає з кількох метрів добив відскок головою повз порожні ворота. А згодом уже Калафіорі мав рятувати команду на межі воротарського, коли Двайт намагався скористатись помилкою Раї під час перехоплення подачі з лівого флангу.

Ця пара моментів, а також удар Льюїса-Голла невдовзі з пів кола перед штрафним під праву стійку, який удалось парирувати Раї, загалом складали показники атакувальної потужності Евертона в цій грі ще дуже довго. А чим міг відповісти Арсенал?

А складалась ситуація так, що час минав, і навіть другий тайм уже був у повному розпалі, а моменти продовжували створювати хіба що "іриски". Ось, наприклад, на 49 хвилині, Раї тягне удар Бету на завершення відскоку кутового з лівого флангу на дальній стійці. А так, щоб у відповідь, то треба було дочекатись аж до середини другої половини гри, щоб Сака змусив Пікфорда працювати проти свого закрученого удару.

Невдовзі після цього Евертону насправді трохи пощастило з тим, що закручений удар Езе з правого краю штрафного не залетів у дальній кут, а згодом Пікфорд і його іншу спробу мав парирувати в небезпечній ситуації. Тиск Арсеналу починав зростати, і зрештою став критичним. На 89 хвилині подача свіжого Доумана з правого флангу не була перехоплена Пікфордом, тож на дальній зумів скинути м’яч на порожні для Йокереса Інкап’є.

І коли Евертон побіг намагатись якось урятувати цей матч, то почав отримувати контратаки, остання з яких припала на заключні секунди компенсованого часу, і той-таки Доуман чи не з власної половини біг пробивати в порожні ворота, які залишив Пікфорд заради походу на подачу кутового з правого флангу.

У наступному турі лондонський Арсенал прийматиме Борнмут, тоді як до цього зіграє в Лізі чемпіонів УЄФА проти леверкузенського Баєра, проведе фінал Кубка англійської ліги проти Манчестер Сіті на Вемблі та гостюватиме у Саутгемптона в Кубку Англії, а Евертон у чемпіонаті прийматиме лондонський Челсі.

Арсенал — Евертон 2:0
Голи: Йокерес, 89, Доуман, 90+5

Арсенал: Рая — Тімбер (Москера, 37), Саліба, Габріел, Калафіорі (Інкап'є, 74) — Субіменді (Доуман, 74), Райс — Сака, Езе, Мадуеке (Мартінеллі, 61) — Гаверц (Йокерес, 61).