Посеред звітного тижня нас розважали єврокубки, а вже на вікенд за звичаєм наставала черга матчів національних першостей. У англійській Прем’єр-лізі наразі триває двадцять п’яти тур, що для певних команд є першим сигналом до прискорення вирішення власних завдань на поточну кампанію. Зокрема, Ньюкасл, який нарешті відчув на власному досвіді рівень напруги матчів Ліги чемпіонів, після тривалої перерви, ще навіть не наблизився до зони єврокубків на наступний сезон.

Але цього разу на Сент-Джеймс Парк завітав Борнмут, основною метою якого спочатку була боротьба за місця біля екватору турнірної таблиці, але за ходом кампанії футболісти Андоні Іраоли вже кілька разів наближались на критичну відстань до зони вильоту. І наче й була непогана серія у "вишень" зовсім нещодавно, проте до дуелі проти "сорок" вони підходили на тлі п’яти матчів без перемог у чемпіонаті.

Якщо брати до розгляду весь часоряд цього протистояння, то гра була відносно спокійною в переважній кількості ситуацій, проте мала вогняне завершення, коли обидві команди неслись повними складами до кожної атаки в ті чи інші ворота. Для цього, звісно, існували відповідні передумови, бо господарі знову не втримали в недоторканності ворота на власному полі, а "вишні" заробили непоганий гандикап перед заключними хвилинами гри.

Але про все будемо розповідати по черзі, тоді як починалась гра суто з атак Ньюкасла. Гордон був дуже активним у завершальній стадії й щонайменше двічі він мав можливість стати автором швидкого гола, проте не вистачало банальних влучності та трошки везіння, як у епізоді з влучанням м’ячем від Нето з рикошетом повз порожні ворота. Що "сороки", що гості, погано працюють під тиском у цьому сезоні, і кожен із них намагався цим користатись.

Проте згодом прокинулась і команда Іраоли з власними гольовими моментами, і це в підсумку було ледь не більш небезпечно, аніж у опонентів до цього. Однак, знову ж таки, як Соланке двічі примудрився пробити точно в Дубравку на критичній відстані до воріт тоді? Про які голи можна було говорити в першому таймі, якщо команди навіть такі очевидні моменти не могли реалізувати?

Багато запитань залишались відкритими на другу половину зустрічі, і тому й вона вийшла в підсумку настільки цікавою та різноманітною. Ньюкасл догрався в передачі у власному штрафному вже від самого відновлення гри, і помилкою Дубравки на м’ячі у воротарському миттєво скористався Соланке, бо інакше й бути не могло в тій ситуації з пресингом нападника Борнмут.

Проте перевагу "вишні" втримували недовго, адже вже на 54 хвилині VAR утрутився з переглядом дій гравців на межі штрафного в центральній зоні, коли стандарт із правого флангу подавав Тріпп’єр. З’ясувалось, що Сміт таки тримав за футболку Шера, коли той біг під передачу партнера, тож це — пенальті. І якщо хтось заснув, поки той фол шукали, то не побачив влучний удар Гордона під праву стійку.

Після того Борнмут перейшов на більш обережний футбол із акцентом на оборону, але залишав за собою право на контратаки, чим і користався повсякчас. У контексті Ньюкасла в цьому сезоні, це передвіщає виключно чергові проблеми в захисті, і зрештою на 69 хвилині Семеньйо завершив випад до контратаки ударом із правого флангу штрафного в дальній кут. Далі було ще цікавіше, оскільки господарі кинулись відіграватись, але Борнмут вибудував потужний блок на чолі із Забарним, і його ще треба було подолати.

Тривалий час "сорокам" це зробити не вдавалось, проте на початку компенсованого часу на полі з’явився свіжий Рітчі й скільки секунд після цього йому знадобилось для забитого м’яча? Гімараес із лівого флангу накинув на дальню стійку для партнера, той спочатку намагався асистувати скиданням головою, але відскок від Кука зрештою сам і добив у ворота. Після цього команди геть не зупинялись і виконали ледь не більше ударів по воротах, аніж за весь перший тайм, але ефективності в них була вже значно нижчою.