У п’ятницю, 13 листопада, на стадіоні Гемпден-Парк у Глазго капітан збірної Шотландії Ендрю Робертсон проведе свій 102-й матч у футболці національної команди. Цей вихід на поле дозволить йому зрівнятися за кількістю ігор за збірну з кумиром мільйонів шотландців — сером Кенні Далглішем. А вже у понеділок у швейцарському Санкт-Галлені захисник може одноосібно очолити список гвардійців, перевершивши рекорд, який тримався 40 років.

Спілкуючись із пресою у залі засідань арени клубу Квінз Парк неподалік від Гемпден-Парк, Робертсон зізнався, що відчуває мурашки по шкірі щоразу, коли думає про це досягнення. Футболіст пригадав свій дебют у березні 2014 року у Варшаві, коли він 19-річним юнаком вийшов на заміну під керівництвом Гордона Страчана. Тоді на трибунах за нього вболівала вся родина, а сам Енді навіть уявити не міг, скільки трофеїв та матчів чекає на нього попереду.

Попри статус найтитулованішого шотландського гравця сучасності, Робертсон зробив несподіване зізнання щодо своєї психології та відмовився ставити себе на один щабель із Далглішем:

"Я ніколи насправді не був впевненим у собі. Я завжди сумнівався у власних силах, і саме це витягувало з мене найкраще. Я прагнув довести людям і самому собі, що вони помиляються, і просто жив моментом тут і зараз", — зазначив гравець.

Поглянувши на розкішне високе крісло, що стояло окремо від звичайних стільців у кімнаті для пресконференцій, капітан додав:

"Тут є звичайні місця, але є один трон, і на ньому має сидіти Кенні Далгліш. П’ятничний вечір — це не про мене. Він про найвидатнішого гравця всіх часів у нашій країні, а можливо, і у всій Британії. Якби він грав в іншу епоху, то провів би таку кількість матчів, яку ніхто б не зміг повторити. Ми як нація повинні цінувати цю людину. У п’ятницю саме він буде в моїх думках на першому місці", — наголосив Ендрю.

Для родини Робертсона постать Далгліша має особливе значення. Перехід до Ліверпуля у 2017 році подарував захиснику не лише футбольні вершини на стадіоні Енфілд, а й близьку дружбу з родиною Короля Кенні, яка надзвичайно підтримала Енді та його вагітну дружину Рейчел після трансферу.
Робертсон із посмішкою пригадав курйозний випадок, який стався у травні 2019 року після легендарної перемоги над Барселоною (4:0) у півфіналі Ліги чемпіонів:

"Мій покійний дідусь був на тій грі, і після фінального свистка я попросив Кенні підійти до нього та мого дядька. Зауважте, його рідний онук щойно вийшов у свій другий поспіль фінал Ліги чемпіонів, але дідусь фактично відштовхнув мене з дороги, щоб потиснути руку своєму герою! У дідуся були слухові апарати, він майже нічого не чув, коли ми до нього говорили, але розчув абсолютно кожне слово Кенні. Після цього в нашій родині виникло чимало питань щодо того, наскільки реальними були його проблеми зі слухом", — підкреслив Робертсон.

Також капітан наголосив на важливості підтримки молодих талантів у збірній та зазначив, що для нього і його батьків головним є те, якою людиною він залишається поза полем — поруч із ним досі троє найкращих друзів, з якими він знайомий ще з дитячого садка.

Попри урочистість моменту, Робертсон категорично відкидає святковий настрій напередодні п’ятничного поєдинку. Шотландія гостро потребує залікових балів у Лізі націй, а капітан досі незадоволений попередньою грою проти команди Словенії:

"Минулого разу проти Словенії ми всюди запізнювалися на метр і не впоралися зі своїми завданнями. Це було неприйнятно. Ми не дали нашим уболівальникам жодного приводу для радості й тепер зобов’язані виправити ситуацію", — резюмував він.

Напередодні 5-го туру групового етапу Ліги націй УЄФА (Дивізіон B) збірна Шотландії посідає 3-тє місце у своїй групі, маючи в активі 4 очки після чотирьох зіграних турів. Щоб зберегти шанси на підвищення в класі та уникнути боротьби за виживання, шотландцям необхідна перемога над аутсайдером квартету.